Розширення протоколу ieee 802.11g
Не встигли ще остаточно затвердитися стандарт IEEE 802.11g, що припускає максимальну швидкість з'єднання до 54 Мбіт/с, як стали з'являтися бездротові пристрої з написами «802.11g+», «108 Мбіт/с» «Turbo Mode», «Super-G» і т.д.
Фактично, мова йде про не стандартизоване розширення протоколу IEEE 802.11g, що дозволяє домогтися більш високих швидкостей передачі. У рішеннях під маркою 802.11g+ на фізичному рівні використовуються ті ж самі режими передачі, що і у протоколі IEEE 802.11g. Власне, мова йде не про зміну фізичного рівня, а про деякі зміни MAC-рівня, тобто рівня доступу до середовища передачі даних.
В основі всіх технологій розширення протоколу IEEE 802.11g лежать такі принципи, як пакетна передача (packet bursting), запозичена з протоколу IEEE 802.11e, а також стиснення даних, швидкі кадри і зв'язування каналів. У режимі блокової передачі всі пакети, передані в одному блоці, використовують скорочені заголовки, що дозволяє зменшити обсяг переданої службової інформації і тим самим збільшити корисний трафік.
Технологія Super-G використовує пакетну передачу, "швидкі кадри" і стиснення даних "нальоту", а також зв'язування двох каналів. Основна ідея, що лежить в основі технології Super-G полягає в зв'язуванні двох каналів (channel bonding) для збільшення загальної пропускної здатності. Оскільки теоретична пропускна здатність одного каналу в протоколі IEEE 802.11g складає 54 Мбіт/с, та при зв'язуванні двох каналів можна досягти пропускної здатності в 108 Мбіт/с. Саме тому, продукти, що підтримують технологію Super-G часто супроводжують написами типу 108 Мбіт/с.
Стандарт IEEE 802.11g використовують одинадцять каналів у частотній смузі 2,4 ГГц, що розділені проміжками по 5 Мгц. Оскільки загальноприйнята ширина кожного каналу складає 22 МГц є три канали без часткового накладення (1, 6 і 11), центральні частоти яких відрізняються один від одного на 25 Мгц. Реалізація режиму Super-G можлива тільки на центральному каналі 6.
Технологія Super-G передбачає два режими функціонування: динамічний і статичний. Статичний режим передбачає використовувати в WLAN на базі тільки устаткування Super-G, при цьому включаються усі функції Super-G, включаючи об'єднання двох каналів.
Динамічний режим передбачає використовувати в змішаних мережах WLAN, тобто коли є клієнти Super-G і клієнти IEEE 802.11b/g. Оскільки клієнти IEEE 802.11b/g не підтримують режиму Super-G, та при виявленні таких клієнтів у мережі при використанні динамічного режиму відбувається автоматичний перехід роботи всієї мережі на звичайний режим IEEE 802.11b/g.
Бездротова мережа з інфраструктурою
До класу бездротових мереж з інфраструктурою Infrastructure Mode належать класичні мережі стандарту IEEE 802.11. В режимі Infrastructure Mode (рис. 5.4) станції STAi взаємодіють одна з одною через точку доступу АР, що виконує в бездротовій мережі роль концентратора (аналогічно тому, як це відбувається в традиційних кабельних мережах). Розглядають два режими взаємодії з точками доступу – BSS і ESS. У режимі BSS усі станції зв'язуються між собою тільки через точку доступу, що може виконувати також функції моста для зв'язку з зовнішньою мережею. У розширеному режимі ESS існує інфраструктура декількох мереж BSS, причому самі точки доступу взаємодіють між собою, що дозволяє передавати трафік від однієї BSS до іншої. Між собою точки доступу з'єднуються або за допомогою сегментів кабельної мережі, або – радіомостів.
Рис. 5.4. Бездротова мережа класу Infrastructure Mode.