26

Лекція 4. Управління якістю та системи управління якістю

План:

1. Поняття в галузі управління якістю

2. Системи управління якістю

3. Вітчизняний досвід управління якістю

4. Загальне управління якістю

5. Премії за якість

1. Поняття в галузі управління якістю

Управління якістю - аспекти виконання функції управління , які визначають політику, мету і відповідність у сфері якості, здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості та покращення якості в рамках системи якості.

Предметом організації управління є керована підсистема (суб’єкт управління)

Об’єкт управління виконує завдання суб’єкта, забез­печуючи виготовлення продук­ції запланованої і запроектованої якості відповідно до нормативної документації

Управління якістю здійснюють за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості та покращення якості в рамках системи якості.

Поняття „управління якістю” містять технічні, управлінські, економічні, загальні аспекти.

Технічні аспекти:

1. Використання у виробництві світових стандартів.

2. Контроль продукції на кожному етапі в процесі виробництва з використанням необхідних засобів контролю

3. Діагностика обладнання.

4. Регулярний перегляд технології.

5. Забезпечення скерованості усіма процесами й оглядання кожної одиниці продукції.

Загальні аспекти:

1. Планування на рівні вищого керівництва.

2. Систематизація і документальне оформлення діяльності у вигляді методик, протоколів, інструкцій керівництва.

3. Залучення усіх виробничих ресурсів і всього персоналу.

4. Широке використання стандартизації, у т.ч. і міжнародних стандартів в управлінні якістю.

5. Регулярні перевірки, вивчення зворотнього зв’язкуі коригування дій.

6. Безперервне навчання персоналу і методам управління якістю.

Економічні аспекти:

1. Планування капіталовкладень в якість (затрати на функціонування системи якості, навчання персоналу, вивчення ринку, контроль, діагностика, пероснащення виробництва, залучення незалежних експертів, особисті премії персоналу тощо).

2. Управління економікою якості.

Управлінські аспекти:

1. Визначення політики у сфері якості та конкретне розширення обов’язків кожного співробітника.

2. Розробка формалізованої методології управління якістю і контроль за виконанням методик.

3. Планування необхідної системи капіталовкладень у річний бюджетний план щодо вдосконалення якості.

4. Орієнтація виробництва на використання найсучасніших науково-технічних розробок і вимог.Контроль за виконанням норм екології та безпеки.

Політика в сфері якості - основні напрямки і мета підприємства в сфері якості, що офіційно сформульовані вищим керівництвом. Політика в сфері якості є елементом загальної політики підприємства з акцентом на економічні аспекти. Обов'язки з управління якістю лежать на всіх рівнях керівництва, але очолювати його повинна вища адміністрація. В управління якістю втягуються всі робітники підприємства.

. Відомі дві концепції управління якістю:

• перша - базується на роботах Дж.Джурана і подальших дослідженнях Тагучі, включала введення поняття припустимого рівня якості продукції та наслідки випуску неякісних товарів;

• друга – базується на вимогах абсолютної якості та відсутності дефектів продукції (Кросбі та Шнейдерман).

Класичні методи менеджменту якості базуються на технічних підходах (широкому використанню статистичних методів обробки інформації, фізичних методах контролю якості і ін.), широкому використанню методів управління

Сучасне управління якістю виходить з положень, що

• діяльність з управління не може бути ефективна після того, коли продукція вироблена;

• ця діяльність повинна здій­снюватися під час виробництва.

Сучасні методи менеджменту якості відрізняються соціальною направленістю в широкому розумінні та базуються на резуль­татах досліджень, виконаних великими корпораціями. Особ­­ливий вплив мали розробки авторів Е. Демінга, Дж.М.Джурана К.Ісікава і Г.Тагучі, А.В. Фейгенбаума.

Е. Демінг головну увагу приділяв поліпшенню якості відносно до процесів, систем, статистики. Дж.М.Джуран підкреслював необхідність для кожного менеджера безпосередньо займатися діяльністю, яка приводить до підвищення якості. К.Ісікава і Г.Тагучі внесли вагомий вклад до розвитку методів планування якості і статистичного аналізу. Г.Тагучі першим використав процес поліпшення якості при плануванні продукції, тобто „невиробниче регулювання якості”. Складові цього підходу - системне проектування; проектування параметрів; проектування допустимих відхилень

Ф. Кросбі для фірми „Хью-летт-Паккорд” (США) склав програму „Нуль дефектів, яка включила положення

• Переконання спрівробітників у важливості здійснення програми і особистої участі в цьому кожного

• Визначення рівня додаткових витрат на якість

• Розробка прийомів мотивації якісної праці

• Конкретизація ме Всебічне навчання методам якісної роботи і впровадження принципу „нуль дефектів”

• Установлення „дня якості”

• Розробка індивідуальних програм бездефектної праці

• Заохочення досягнутих результатів та методів контролю

На початку 60-х років 20 ст. А. Фейгенбаум обгрунтував систему загального управління якістю продукції, яка прийшла на зміну традиційній концепції контролю. А. Фейгенбаум запропонував розглядати кожен етап в процесі утворення продукту, а не тільки кінцевий результат поняття „комплексного управління якістю” і визначив його як ефективну систему, яка об’єднує діяльність різних підрозділів організації, відповідальних за розробку параметрів якості, підтримує досягнутий рівнень якості та його підвищення, для забезпечення виробництва і експлуатації виробів на економічному рівні, при повному задоволенні вимог споживача.

Управління якістю оперує поняттями: система, середовище, мета, програма та ін