
- •Бюрократія і бюрократизм в механізмі держави
- •Відмінність норми права від інших соціальних норм
- •7. Внутрішня і зовнішня форма права
- •9. Деідеологізація наукового пізнання. Суб’єктивність, суб’єктивізм, партійність в
- •10. Держава і право, їх співвідношення
- •12. Державний службовець. Посадова особа
- •13. Державний (політичний) режим: поняття і види
- •14. Джерело (форма) права
- •15. Дія юридичних норм в часі, у просторі та по колу осіб
- •19. Загальна характеристика політичної системи суспільства
- •21. Зміст правовідносин
- •22. Зовнішня і внутрішня форма держави
- •24. Класифікація державних органів
- •25. Класифікація методів юридичного пізнання
- •27. Класифікація сучасних правових систем світу
- •29. Концепція законопроекту і лобізм
- •30. Застосування логічних прийомів в юридичному пізнанні
- •36. Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності
- •37. Опублікування та обнародування закону
- •41. Особливості юридичної техніки
- •42. Підготовча стадія законотворчого процесу, право законодавчої ініціативи
- •43. Поняття демократії, її різновиди. Виборчі системи
- •46. Поняття і особливості законодавчої діяльності. Референдум
- •47. Поняття і склад правопорушення
- •48. Поняття методології юридичної науки та їх види
- •49. Поняття методологічного принципу і його роль в пізнавальному процесі
- •50. Поняття механізму держави і його призначення
- •52. Поняття право- і дієздатності фізичної особи
- •53. Поняття правопорядку, його зв'язок із режимом законності
- •54. Поняття правоутворення. Юридичний мотив.
- •55. Поняття суверенітету. Суверенітет народний, державний, національний
- •Національний суверенітет
- •56. Поняття юридичної особи. Її право- і дієздатність
- •57. Порівняльний метод в юридичному пізнанні
- •58. Права людей і її захист на міжнародному рівні
- •59. Правова ідеологія та правова психологія
- •61. Форми порушення прав і свобод особистості
- •62. Правове регулювання і правовий вплив
- •63. Правовий статус особистості, її правове положення
- •64. Правові відносини як різновид суспільних відносин
- •65. Правосвідомість особистості: поняття, види, функції
- •66. Поняття і принципи громадянського суспільства
- •67. Правотворчість: поняття, принципи, види, функції
- •69. Принципи комплексності, все сторонності і плюралізму в юридичному пізнанні
- •70. Принципи організації і діяльності механізму держави
- •71. Принципи права
- •72. Природа і динаміка співвідношення приватного і публічного права.
- •74. Прогалини в праві. Засоби їх заповнення.
- •75. Перспективна і ретроспективна юридична відповідальність
- •77. Реалізація права. Форми реалізації.
- •78. Розвиток політичної системи суспільства в Україні
- •79. Система права і правова система, правова сімя
- •80. Система права і система законодавства: співвідношення
- •81. Систематизація норм права
- •82. Соціальні та технічні норми: визначення та порівняння
- •84. Соціологічний метод в юридичній науці
- •85. Співвідношення між правом і юридичним законом
- •86. Співвідношення нормативно-правового акту з актом застосування права і актом тлумачення права
- •87. Способи викладення норм права у статтях нормативно-правових актів
- •88. Способи тлумачення.
- •89. Стадії процесу застосування норм права
- •91. Структура теорії та права, як науки
- •92. Суб’єкти правовідносин
- •93. Об'єктивне та суб'єктивне право
- •94. Сутність держави: основні сучасні концепції
- •97. Місце теорії держави і права в системі інших наук
- •98. Тлумачення норм права. Види тлумачення
- •99. Фактичний склад: поняття, види
- •100. Форма державного устрою як складова форми держави: поняття та види
- •101. Форма правління: поняття і види
- •106. Цілі і принципи юридичної відповідальності
- •107. Чинники, які виключають юридичну відповідальність
- •108. Склад (елементи) правостосунків
- •109. Юридичні колізії: поняття, види, способи вирішення
- •110. Юридичні факти: поняття, класифікація
- •111. Юридична відповідальність працівника (роботодавця) за порушення вимог законодавства України про охорону праці
- •112. Правові основи пожежної безпеки
- •113. Порядок розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві
- •114. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці. Діяльність моп
- •115. Державний нагляд за додержанням вимог законодавства України про охорону праці
- •116. Організація охорони праці на виробництві
107. Чинники, які виключають юридичну відповідальність
Прокурор, слідчий, органи дізнання і суддя відмовляють в порушенні кримінальної справи не тільки у разі відсутності підстав до її порушення, а й за наявності обставин, що виключають провадження по справі. Перелік обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, міститься у ст. 6 КПК України. Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю:
1) за відсутністю події злочину;
2) за відсутністю в діянні складу злочину;
3) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб;
4) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння 11-річного віку;
5) за примиренням підсудного з потерпілим у справах, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 ст. 27 КПК;
6) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого (ч. З ст. 27 КПК);
7) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
8) щодо особи, про яку є вирок за тим самим обвинуваченням, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї самої підстави;
9) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнано судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа (статті 276 і 278 КПК);
10) якщо про відмову в порушенні справи за тим самим фактом є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнано судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа (статті 276 і 278 КПК).
Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2 і 4 ст. 6 КПК, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця та у випадках, коли порушена справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину і за відсутністю в діянні складу злочину, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках акту амністії, — обвинувальний вирок зі звільненням засудженого від покарання. Закриття справи на підставах акту амністії, а також у зв'язку з помилуванням не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку. У разі наявності достатніх підстав вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинено особою, яка досягла 11-ти років, До виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність, за фактом цього діяння порушується кримінальна справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому ст. 73КПК. Обставини, що згідно з законом виключають порушення кримінальної справи, за своєю сутністю можуть бути систематизовані та поділені на чотири групи1. Перша група містить підстави, які констатують, що злочину не було вчинено, а саме: відсутність події злочину, відсутність складу злочину, недосягнення особою до моменту вчинення суспільно небезпечного діяння віку, при досягненні якого можлива кримінальна відповідальність.
Друга група охоплює підстави, що тягнуть за собою відмову в порушенні кримінальної справи з огляду на інші обставини, що обумовлюють звільнення особи від кримінальної відповідальності та покарання. Особа звільняється від кримінальної відповідальності з огляду на акт амністії, що усуває покарання за вчинений нею злочин, або у зв'язку з помилуванням даної особи, а також у разі смерті особи, яка вчинила злочин. Третю групу становлять підстави, що тягнуть за собою відмову в порушенні кримінальної справи з огляду на відсутність волевиявлення потерпілого щодо притягнення винного до кримінальної відповідальності. Тут відмова в порушенні справи має місце за відсутністю скарги потерпілого, якщо справа підлягає порушенню тільки за його скаргою, або за примиренням потерпілого з обвинуваченим по такій категорії справ (п. 6 ст. б КПК України). Четверта група об'єднує підстави, що констатують неможливість повторного розслідування фактів, що стосуються дій осіб, щодо яких компетентні державні органи прийняли рішення. Сюди входять такі підстави: наявність вироку, що набрав законної сили, або ухвали чи постанови суду про закриття справи за тією самою підставою, наявність постанови органу розслідування або прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням (пункти 9—10 ст. 6 КПК). Відсутність події злочину (п. 1 ст. 6 КПК) є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи в тих випадках, якщо взагалі не було події злочину, про які вказувалося в приводах і підставах, що послужило основою пору-питй кримінальну справу, тобто привід мав місце (наприклад заява чи повідомлення, опубліковані в пресі), але не підтвердились при перевірці підстави (ознаки злочину).