3.2. Туризм у Франції.

Десятки мільйонів відвідувачів щорічно знайомляться з експонатами близько 1200 музеїв. Країна є справжнім заповідником пам'яток історії, архітектури і культури. У Парижі — палац-музей Лувр, острів Сіте з собором Нотр-Дам, палац Пале-Рояль, Люксембурзький палац, Опера, Ейфелева вежа і багато іншого; палацово-парковий комплекс Версаль, Сен-Дені (усипальня французьких королів), монастир Сен-Мішель. Собор Сен-Пьер в Ангулемі, собор в Реймсі, церква Нотр-Дам в Ле-Моньяле, собор у Везон-ла-Ромен, церква Сен-Маклу в Руані і дуже багато інших. Ніцца — міжнародний центр туризму, один з найбільш відомих курортів — славиться своїми пляжами, щорічними фестивалями квітів, карнавалами, фестивалями книги.

Крім того, більш ніж 1500 пам’ятників відкриті для відвідування(8 мільйонів відвідувачів щорічно). Найбільшим успіхом серед них користується Ейфелева Вежа.

Зрештою, біля 38000 будівель знаходяться під охороною Міністерства культури як пам’ятки історії. Саме культурне багатство країни робить Францію одним з найпривабливіших туристичних напрямів.

Франція має добре розвинену туристичну інфраструктуру, яка включає транспорт, заклади харчування, готелі, а також організацію турів, забезпеченість інформацією, картами, сувенірами тощо. Останнім часом усе більшого значення набувають об'єкти для проведення конференцій, нарад, симпозіумів, а також індустрія розваг.

Таким чином, туристична привабливість Франції пояснюється великим числом пам'яток на будь-який смак, різноманітністю пейзажів, багатством історичного і художнього надбання, помірним кліматом і легкістю транспортного доступу, а також належним обслуговуванням туристів (готельна справа, парки з атракціонами) і транспортними інфраструктурами.

ВИСНОВКИ

Музейна справа у Франції пройшла довгий час становлення та розвитку. На її формування вплинули як чинники історико-політичні, так і внутрішньодержавні процеси та явища.

Так, приватне колекціонування, будівництво розкішних палацових комплексів, створення шедеврів мистецтва розвивалося в контексті загальноєвропейських культурно-історичних подій.

ХVIII століття стало переломною віхою в історії музейної справи, революційні події, активна діяльність видатних колекціонерів, меценатів, а особливо яскрава особистість Наполеона І зумовили створення першого французького музею загальнонаціонального масштабу – Лувру. Тієї ж пори перших відвідувачів прийняв Музей національних пам’яток, а також Особливий музей французької школи.

Не можна обійти поза увагою розкішність Версальського палацу, культурне надбання Франції, резиденцію французьких королів. Дивом техніки та архітектури і по сьогодні справедливо вважають Ейфелеву Вежу, яка слугує «візитною карткою» країни.

Друга половина ХІХ століття ознаменувалася створенням спеціальних закладів та установ по охороні пам’яток історії та культури, що стало згодом основою для створення законодавства про охорону культурних надбань, що стало неабияким позитивним зрушенням не лише у культурно-політичному житті Франції, а й послугувало прикладом багатьом європейським країнам у даній галузі. Також Франція — однією з перших країн у світі створила Міністерство навколишнього середовища .

Сьогодні у Франції чітко сформована структура управління пам’ятками історії та культури, в тому числі і музейною справою, визначено головні її принципи функціонування на декілька років наперед, в тому числі і тісна співпраця на міжнародному рівні у руслі історії, науки, культури.

Ми по праву можемо вважати Францію по – істині країною надзвичайних краєвидів з розмаїтістю культурних пам’яток, престижною культурою, способом життя.

Проте лише відвідавши Францію, ми зможемо осмислити її велич, багату культурну спадщину, яка передає настрій епох.