
- •Доповідь На тему « Становлення та розвиток музейної справи Франції »
- •Періодизація розвитку пам’яток історії та культури.
- •2.1. Версаль та його колекції.
- •2.2. Лувр як пам’ятка національної культурної спадщини Франції.
- •2.3. Музей Орсе.
- •2.3. Ейфелева Вежа як символ архітектурної спадщини Франції.
- •2.4. Історія розвитку охорони пам’яток Франції.
- •3.1. Організація музейної справи в структурі управління.
- •3.2. Туризм у Франції.
- •Список використаних джерел
2.3. Музей Орсе.
Музей Орсе – перший музей у світі, задуманий і здійснений як широка панорама мистецтв однієї локальної історичної епохи. Сам музей постав на місці центрального вокзалу Франції. Хронологічні рамки музею – 1848-1914 роки. У ньому представлена всі види художньої діяльності, які практикувалися за тих часів у Франції. В світлих залах і галереях експонується живопис, на широких терасах і вільних просторах – скульптура, в маленьких кімнатах з м’яким світлом – фотографія і графіка, малюнки, пастелі, гравюри. У високому павільйоні з повністю відтвореними металевими конструкціями і декором у стилі еклектики зібрані матеріали з архітектури 1850-1900 років: плани, малюнки, рисунки, макети. Представле5но в музеї і прикладне мистецтво- меблі, скло, фаянс, ювелірні вироби, які демонструють досягнення еклектики і модерну.
Окрема виставка розповідає про народження кінематографу.
До постійних експозицій прилягають зали виставок-додатків : виставок-досьє, як їх тут називають. Ці виставки, які частково або цілком оновлюються що три місяці, присвячені зазвичай якійсь одній темі з історії літератури, музики, театру, подіям культурного життя Франції другої половини ХІХ століття.
В Аудиторіумі і Залі Свят, в ресторані музею дають концерти, демонструють фільми, тут відбуваються конференції, дискусії, фестивалі, свята, присвячені діячам історії та культури.
Один із найголовніших розділів музею – колекція живопису. Зокрема, представлено французький реалізм ( Курбе, Мілле, Коро), імпресіонізм ( Мане, Моне, Дега, Ренуар), постімпресіонізм ( Сезанн, Гоген, Ван Гог, Сера), символістів, художників модерну ( група Набі, Пюві де Шаванн, Редон). Колекція музею Орсе поповнювалася картинами з Лувру, Музею сучасного мистецтва в Парижі, придбання, зроблені на аукціонах, дарункам.
Відкриття музею стало значною подією не тільки французької, а й світової культури, адже це не лише чудове видовище мистецтва, його досягнень, а й музей новітньої формації і за своїм обладнанням, і за завданнями, які він ставить і вирішує.
2.3. Ейфелева Вежа як символ архітектурної спадщини Франції.
Е́йфелева ве́жа— архітектурна пам`ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Сам Ейфель називав її 300-метровою вежею , інша, народна назва (Залізна леді).Була зведена як тимчасова споруда та використовувалася як символ і вхідна арка паризької Всесвітньої виставки 1889 року (проходила в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня). Вежу збирались розібрати через деякий час після завершення виставки, але завдяки уже встановленим там радіоантенам це рішення було скасоване.
Будівництво Ейфелевої вежі розпочалося 26 січня 1887 року, а закінчилося – 31 березня 1889 року. Від початку й до кінця процес її спорудження зайняв 2 роки, 2 місяці та 5 днів.
Підсумковий бюджет будівництва склав 7,8 млн франків. Основна частина витрачених коштів практично окупилася за період роботи виставки, а її подальша експлуатація виявилася досить прибутковим бізнесом. За шість місяців роботи виставки подивитися «залізну даму» прийшли понад 2 млн відвідувачів. До кінця року вдалося відшкодувати три чверті всіх витрат на будівництво. Споруда мала приголомшливий і миттєвий успіх.
Маса металевої конструкції — 7 300 тонн (повна вага 10 100 тонн). Вежа складається з 18 038 металевих деталей, скріплених 2 500 000 заклепками. Фундамент зведений з бетонних масивів.
Нижній поверх являє собою піраміду (124,9 м кожна сторона в основі), утворених 4 колонами, з'єднуються на висоті 57,63 м арочним склепінням; на зводі розміщена перша платформа Ейфелевої вежі. Платформа являє собою квадрат (65 м в поперечнику).
З цієї платформи піднімається друга піраміда-вежа, що утворюється також 4 колонами, з'єднуються склепінням, на якому знаходяться друга платформа (квадрат 30 м в поперечнику).
Чотири колони, що піднімаються на другий платформі, зближаючись і поступово переплітаючись, утворюють колосальну пірамідальну колону (190 м), що несе на собі третю платформу, також квадратної форми (16,5 м в поперечнику); на ній височіє маяк з куполом, над яким на висоті 300 м знаходиться майданчик (1,4 м у поперечнику).
На вежу ведуть сходи (1792 ступені) і ліфти. Коливання вежі під час буревію не перевищують 15 см.
На першій платформі були зведені зали ресторану; на другій платформі поміщалися резервуари з машинним маслом для гідравлічної підйомної машини (ліфта) і ресторан у скляній галереї. На третій платформі розміщувалися астрономічна та метеорологічна обсерваторії та фізичний кабінет. Світло маяка було видно на відстані 10 км.
Сьогодні це Популярний туристичний об'єкт, щорічно приймає понад 6 мільйонів відвідувачів. Вежа стала найвідвідуванішою і найфотографованішою туристичною пам'яткою світу.