2.2. Лувр як пам’ятка національної культурної спадщини Франції.

Лувр - один із самих грандіозних та величних палацових комплексів світу. Його першопочаткова назва – Лувенія або Лупанія, пов’язана безпосередньо із будівництвом мисливського замку для французьких королів у лісистій місцині, сьогодні ж це центр Парижу.

В основу архітектури замку лягла цитадель, зведена на початку ХІІІ ст., як символ могутньої, централізованої держави. При Франциску І Лувр став з 1527 року офіційною королівською резиденцією.

Згодом Старий замок зруйнували, а на його місці постав новий, пишний палац, прибудови та реконструкції якого продовжувалися впродовж століть. За наказом Катерини Медічі в 1563 році було побудовано за стінами Лувру ще один палац – Тьюільрі.

Під час правління Генріха ІV Лувр і Тьюільрі було об’єднано в єдиний комплекс, який з’єднувала Велика галерея.

При Людовіку ХІV в даному комплексі були рогорнуті широкомасштабні роботи , спрямовані на зібрання творів мистецтва: із Фонтенбло було перевезено і розміщено у палаці королівське зібрання живопису.

В 1867 новою королівською резиденцією стає Версаль, у зв’язку з цим будівництво в Луврі було перервано. Протягом ХVІІІ ст., у приміщеннях палацу розташовувалися органи управління, в тому числі і багаточисельні Королівські Академії.

В 1699 році Королівська Академія отримала дозвіл короля використовувати Велику галерею для показу шедеврів мистецтва. Виставка увінчалася неабияким успіхом, і з 1725 по 1848 роки аналогічні виставки проводилися регулярно і стали називатися « салон» по місцю їх проведення у Великому салоні. Таким чином основним призначенням палацу стало служіння культурі та мистецтву.

В 1750 році розпочинається процес відновлення Лувру та його приміщень, а в Люксембурзькому палаці відбулася демонстрація королівського зібрання живопису, більша частина якого недоступною для публічного огляду.

Статус музею Лувр набув в останні роки правління Людовика ХVІ, який також прводив активну політику, спрямовану на поповнення королівських колекцій.

Революція змінила назву Лувру: він став називатися Головним музеєм мистецтв, який відкрив свої двері для відвідувачів 10 серпня 1793 року.

1848 року Лувр перейменували на Палац народу.

На процес створення колекцій музею значно вплинула діяльність Франциска І, який заложив основу французької національної колекції. В її основу лягли шедеври римського та флорентійського живопису.

Не останню роль у поповненні колекції музею відіграла Марія Медічі, яка в 1621 році замовила в Люксембурзький палац цілий цикл картин, які мали розкрити основні події її життя та піднести її образ. В 1816 році картини були переміщені в Лувр.

Особлива ж роль у колекціонуванні творів мистецтва пов’язана з іменами французьких міністрів: Рішельє ( 4585-1642), Мазарині (1602-1661), Кольбера (1619-1683).

Зібрання творів мистецтва Рішельє було неймовірно багате, розташовувалося у палаці міністра-колекціонера. Найкращі картини та скульптури – « Раби» ( Мікеланджело), алегоричні картини із Студіоло Ізабелли д’Есте і « Вакханалія» Пуссена – були придбані для родинного замку Рішельє в Пуату. Зараз ці роботи знаходяться у Луврі.

Мазарині був неабияким цінителем мистецтва, до його порад прислухався сам король. Мазирині стежив за різноманітними розпродажами європейських колекцій. Саме йому, а також банкіру Еберхарду Ябаху Франція завдячує покупкою найкращої частини колекції Карла І. Після смерті Мазарині традицію колекціонування взяв на себе Людовік ХІV, який вважав, що обізнаність в царині мистецтва є обов’язковою для правителя.

Що стосується особистостості Кольбера, то він вбачав у Луврі майбутній національний музей. Завдяки Кольберу була закладена основа для гравюрного зібрання.

Особливий внесок в розширення колекції музею здійснив Наполеон І, поповнивши зібрання шедеврами мистецтва переможених народів.

Уже у середині ХХ ст., число експонатів Лувра сягало 400 тисяч.

Музей складається із шести відділів: східної , єгипетської, грецької, римської старовини, відділ скульптур, декоративно-прикладного мистецтва.

Експозиції Лувру побудовані за хронологічним принципом та по національним школам.

Сьогодні в залах музею експонується близько 35 тисяч творів мистецтва, а кількість одиниць зберігання є набагато значніша.