21

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Факультет культурології

Кафедра історії України і музеєзнавства

Доповідь На тему « Становлення та розвиток музейної справи Франції »

Підготувала:

Студентка ІІІ курсу

Групи МС-30

Омельчук К.М.

Перевірила:

Андрес Г.А.

КИЇВ-2013

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Становлення та розвиток музейної справи та приватного колекціонування у Франції.

1. Періодизація розвитку музейної мережі.............................................4-5

РОЗДІЛ ІІ. Визначні музеї Франції. Колекціонери і меценати.

2.1. Версаль та його колекції............................................................................6-7

2.2. Лувр як пам’ятка національної культурної спадщини Франції...........8-10

2.3. Музей д’Орсе...........................................................................................11-12

2.4. Ейфелева вежа як символ архітектурної спадщини Франції..............................................................................................................13-14

2.5. Історія розвитку охорони пам’яток Франції...............................................15

РОЗДІЛ ІІІ. Національна музейна політика Франції. Сучасність.

3.1. Організація музейної справи в структурі управління...............................16

3.2. Туризм...........................................................................................................17

Додатки.......................................................................................................................

Висновки...............................................................................................................20

Список використаних джерел.............................................................................21

ВСТУП

Фра́нція, офіційна назва Францу́зька Респу́бліка (фр. La France, République Française) — держава на заході Європи, з сильними історико-культурнми, економічними, військовими та політичними впливами на Європу та увесь світ.

Передусім країна відома унікальними та цінними пам’ятками історії та культури, шедеврами світового мистецтва, плеядою знаменитих вчених, художників, архітекторів та інших діячів науки та культури. Тому відповідно і зародження традицій колекціонування пам’яток, формування сталих приватних колекцій, музейних установ, будівництво палацових комплексів відбувалося у дусі епох, тривало століттями, що й створило особливу атмосферу країни.

Лувр, Версаль, Ейфелева вежа – ось які асоціації виникають при згадці «Франція».

Особливо цікаво досліджувати специфіку розвитку і становлення музейної справи країни в контексті загальносвітової культури та історії, оскільки під впливом сторонніх впливів, внутрішньодержавних явищ сформувалася та індивідуальна, унікальна культура, яку ми сьогодні знаємо, досліджуємо, вивчаємо.

Розділ І. Становлення та розвиток музейної справи та приватного колекціонування у Франції.

1. Періодизація розвитку пам’яток історії та культури.

Історія Франції, її культурна спадщина значною мірою вплинули на культурно-історичний розвиток Європи.

Це ж стосується питань розвитку розвитку музейної мережі, приватного колекціонування, пам’яток історії та культури, незаперечним лишається той факт, що Франція увібрала в себе усі стилі та напрямки європейського мистецтва, створивши свої, унікальні та неповторні шедеври світового рівня. Тому ми можемо виділити окремі художні стилі, які безпосередньо і стали основою до зародження інтересу до культурних надбань, їх колекціонування, формування мистецьких смаків .

1. Доісторична епоха і античність. Перші пам’ятки мистецтва Франції відносяться до доісторичного періоду – печерний живопис в Перигорі, дольмени і менгіри в Бретоні. Збереглося безліч пам’яток римських часів, особливо у Провансі: амфітеатр в Оранжі, арени в Німе і Арле, Гардський міст, храми і тріумфальні арки, мозаїка, саркофаги і статуї.

2. Романський стиль. Починаючи з ХІ століття, країна забудовується фортецями і монастирями ( Фонтевро, Сен-Бенуа). В цей період створюються Хрестові ходи – обхідні галереї навколо монастирських дворів, портали, майстерно виконані капітелі колон, перші віконні вітражі та гобелени.

3. Готика. Даному періоду характерне будівництво кафедральних соборів, які стали відомими і за межами Франції. Рання готика представлена в Парижі, Ліоні, Сансе, Санлісе, Нуайоні. Зрілій готиці притаманна ціла плеяда церков: Шартр, Реймс, Ам’єн, Бурж і Бове. Ці « Божі будинки» уже самі по собі є витворами мистецтва, прикрашені скульптурними фасадами, архітектурно-пластичними декораціями, майже 50 - метровими вівтарями, вікнами з яскравими вітражами, зокрема,майстерно виконані вітражі соборів в Шартре і Сент-Шапель в Парижі. Не менш грандіозними стали міста-фортеці Егю-Морт і Каркасон, папська резиденція в Авінйоні, замки в Шиноні і Тарасконі.

4. Відродження. Початок французького Відродженя датується серединою ХV століття, правління Франциска І (1515-1547)та його сина Генріха ІІ (1547-1559) вважається вершиною французького Відродження. Один за одним зводяться у Франції пишні палаци і замки, які оточуються парками, парковими ансамблями, обносяться стінами та вежами ( Шамбор, Шенонсо) та ін.

5. Бароко. В 1550 році виникає новий напрям мистецтва – французьке бароко. Пік його розквіту припадає на роки правління Людовіка ХІV (1643-1715). Найвідоміші архітектурні ансамблі того часу – це Версаль з прилеглими до нього парками, басейнами, каналами, фонтанами, а також Вандомська площа у Парижі. Цікаво, що саме з цього часу французька мова, французькі манери, моди стали предметом наслідування у багатьох країнах Європи.

6. Рококо. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури, у мистецтві визначається легкими, ніжними химерними формами. Найбільш авторитетні митці - це Антуан Ватто, Франсуа Буше, Оноре Фрагонар. Розквіт стилю припадає на час правління Людовіка ХV, увага приділялася колекціонування форфору, порцеляни, вишуканих дзеркал. Щодо архітектури, особливої слави набув особняк Субіз та палац Марлі є чудовими зразками зародження цього стилю. Особливої уваги заслуговує «Овальний салон», чиї стіни оздоблені дзеркалами та картинами, що маскують перехід від стін до стелі.

1808 року особняк було викуплено державою. Наполеон І розмістив в ньому державні Архіви. У 1867 році за Наполеона ІІІ на базі Архівів було засновано Музей історії Франції.

7. Ампір. Після революційних подій, під час правління Наполеона, архітектура повертається до античної величності, помпезності. Зокрема, в Парижі створюються стилізовані під античність фасади з колонадами( церкви Мадлен і Пентагон), Вандомська колона та Арки - Арк де Карусель і Тріумфальна Арка. Художниками, що стояли біля витоків цього стилю, ми можемо назвати Жака-Луї Давида, Жана-Домініка Енгра.

Потім ампір поступається місцем романтизму, реалізму, імпресіонізму, та іншим, більш новим стилям, в тому числі і модерну,

РОЗДІЛ ІІ. Визначні музеї Франції. Видатні колекціонери і меценати.