5. Функція парламентського контролю: сутність, форми здійснення

Як загальнодержавний представницький орган, парламент наділений повноваженнями здійснювати функцію парламентського контролю. Зазначена функція надає парламенту реальну можливість впливати на діяльність органів державної влади, перш за все, виконавчої гілки, забезпечувати законність, ефективність та доцільність державного управління.

Історично функція парламентського контролю склалася набагато пізніше законодавчої. Своїм походженням вона завдячує Англії, її «політичному генію». Згодом цей інститут, що складає основу парламентаризму, був успішно рецептований іншими конституційними системами.

В сучасному світі наявність в державі дієвої системи парламентського контролю свідчить про існування в ній парламентаризму. Парламентаризм – це система взаємодії держави і суспільства, для якої характерне визнання провідної або особливої і досить важливої ролі в здійсненні державно-владних функцій загальнонаціонального постійного представницького органу (парламенту).

Парламентаризм не слід пов’язувати з якими-небудь конкретними формами державного правління, однак від останніх залежать конкретні процедури парламентського контролю, що застосовуються в конституційній практиці окремої держави. Так, в парламентарних державах, де уряд відповідальний за свою діяльність перед парламентом, як засоби парламентського контролю широко використовуються інтерпеляції (запити) і вотум недовіри. Для дуалістичних держав характерними є регулярні звіти виконавчої влади, парламентські питання та імпічмент. Держави, які мають змішану форму правління, комбінують зазначені процедури: інтерпеляції можуть застосовуватися поряд зі звітами, а вотум недовіри – поряд із процедурою імпічменту.

Як свідчить зарубіжний досвід, основними процедурами парламентського контролю в сфері виконавчої влади є: звіти глави держави, уряду та його членів, інтерпеляції (запити), парламентські питання, вотум недовіри, а також імпічмент і подібні йому процедури.

Конституція України наділяє Верховну Раду України широкими контрольними повноваженнями, які дозволяють парламенту здійснювати:

• контроль за дотриманням Конституції і законів України;

• контроль за забезпеченням реалізації прав і свобод людини і громадянина;

• бюджетний контроль;

• внутрішньо організаційний контроль та інші напрямки парламентського контролю.

Функцію парламентського контролю Верховна Рада України здійснює як самостійно, так і через парламентські комітети та комісії. Вона контролює діяльність Президента України та органів виконавчої влади. Відносно Президента України парламентський контроль здійснюється шляхом аналізу та оцінки конституційності і законності його дій та рішень. Верховна Рада України заслуховує щорічні та позачергові послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України (п. 8 ст. 85 Конституції України). У випадку скоєння Президентом України державної зради або іншого злочину, парламент уповноважений притягнути його до конституційно-правової відповідальності в порядку процедури імпічменту (ст. 111 Конституції України), а за наявності сумнівів щодо конституційності актів глави держави парламентарії мають повноваження звернутися до Конституційного Суду України із відповідним конституційним поданням.

Контроль за діяльністю уряду здійснюється шляхом затвердження Державного бюджету України, контролю за його виконанням; парламент приймає рішення по звіту щодо виконання Державного бюджету (п. 4 ст. 85 Конституції України). В силу п. 13 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України контролює діяльність Кабінету Міністрів України. Крайньою формою реалізації парламентського контролю є вотум недовіри, передбачений ст. 87 Основного Закону.

Ефективними засобами парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади є парламентські слухання та слухання у комітетах, «Дні Уряду» в парламенті. Згідно із п. 2 ст. 10 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», на пропозицію комітету керівники Кабінету Міністрів України, міністерств, комітетів, відомств, інших органів виконавчої влади зобов’язані прибути на його засідання і дати пояснення щодо питань, які розглядаються цим комітетом в порядку здійснення контрольних повноважень.

Ст. 86 Конституції України закріплює право народного депутата України звертатися на сесії Верховної Ради України із запитом до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ, організацій, розташованих на території України незалежно від їхнього підпорядкування і форм власності, які, в свою чергу, зобов’язані повідомити народного депутата про результати розгляду його запиту. Закон України «Про статус народного депутата України» передбачає поряд із депутатським запитом (ст. 12 Закону), депутатське звернення (ст. 19 Закону), яке відрізняється від першого як за колом питань, так і за процедурами та юридичними наслідками розгляду.

Висновок

Таким чином, сутність та соціальне призначення Верховної Ради України проявляється через її функції, тобто основні напрямки діяльності, якими є представницька, законодавча, установча (номінаційна) та контрольна функції. Функції парламенту України характеризуються відносною стабільністю та незмінністю, вони мають бути відправним пунктом у розподілі компетенції між державними органами та у здійсненні Верховною Радою України своїх повноважень. Актуальними проблемами залишаються необхідність подальшої розробки теорії функцій парламенту, вирішення дискусійних питань з цього приводу, що виникають у науковому середовищі, а також втілення у життя теоретичних концепцій вітчизняного парламентаризму та встановлення гарантій їх забезпечення.

Список використаної літератури та нормативних актів:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Про державний суверенітет України: Декларація від 16.07.1990 р. // Відом. Верховної Ради УРСР. - № 31. – Ст. 429

3. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 19. – Ст. 134.

4. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. // Відомості Верховної Ради. – 2010. - № 14-16, № 16-17. – Ст. 133.

5. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: підручник для студентів вищих навчальних закладів/за ред. С.Г. Серьогіної. - Х.: Право, 2005. - 256с.

6. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. – Х.: Право, 2008. – 416 с.

7. Конституційне право України : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В.І.Чушенко, І.Я.Заяць; за заг. ред. В.І.Чушенка; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — К.: Вид. дім «Ін Юре», 2007. — 485 с.

8. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник. – 2-е вид., перероб. І доп. –К.: Юрінком-Інтер, 2007.

9. Парламентське право України : навч. посіб. / О.Н. Ярмиш, О.В. Марцеляк, Ю.М. Коломієць та ін. ; за ред. О.Н. Ярмиша . ─ Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007 . ─ 500 с.

10. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України: Підручник. - К.: Правова єдність, 2010. - 432 с.

11. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник, 3-е видання. – К.: Юрінком Інтер, 2006

12. Журавський В. Конституційно-правова характеристика функцій та повноважень Верховної Ради України // Вісник Університету Внутрішніх Справ. Вип. 12. Ч. 2. – Х.: Університет Внутрішніх Справ, 2000. – с. 225-232.

13. Кривенко Л. Конституційна модель Верховної Ради. Повернення до майбутнього // Віче. – 2002. - № 10 (127). – с. 17-23.

14. Майданник О. Питання теорії функцій парламенту України // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. - № 1. – с. 81-88.

15. Майданник О. Парламентські функції: правовий зміст поняття, ознаки, конституційна регламентація // Право України. – 2009. - № 6. – с. 17-22.

16. Назаренко Я.М. До питання про розуміння змісту установчої функції Верховної Ради України // Від громадянського суспільства – до правової держави: Тези доповідей IV міжнародної наук.-практ. конференції (24.04.2009). – Х.: ХНУ ім. Каразіна, 2009. – с. 136-139.

17. Назаренко Я.М. Об’єктні функції Верховної Ради України // Від громадянського суспільства – до правової держави: Тези доповідей IІІ міжнародної наук.-практ. конференції (24.04.2009). – Х.: ХНУ ім. Каразіна, 2008. – с. 150-152.

18. Наливайко Л.Р., Приходько Х.В. Функції Верховної Ради України: критерії класифікації та види // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - № 11. – с. 5-14.

19. Никонова Л.И. К вопросу о представительном характере Верховной Рады // Треті Конституційні читання: Збірка тез наукових доповідей і повідомлень міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів присвячена пам’яті академіка права Ю.М. Тодики / за заг. ред. проф. А.П. Гетьман. Нац. юрид. акад. України. – Харків: Права людини, 2010 р. – с. 401-403

20. Погорілко В. Функції Українського парламенту. Від номінального до реального // Віче. – 2002. – № 2 (119). – с. 17-20.

21. Приходько Х.В. Представницька функція Верховної Ради України: поняття та ознаки // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. - № 3 (12).

22. Сушкова Х.В. Правовий зміст представницької функції Верховної Ради України та його закріплення Конституцією України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 8 (58). – с. 5-15.

25