Висновки

На основі проаналізованої літератури та джерел було досягнено мети роботи, а саме досліджено семантику українського народного житла крізь призму міфологічного світогляду слов’ян. Тексти міфів в більшості до нашого часу, на жаль, не дійшли. Збереглося лише їх втілення в обрядах та ритуалах. Тому значна частина роботи присвячена висвітленню символіки обрядів, що безпосередньо стосуються житла. Це обряди, пов’язані з побудовою хати. А. Байбурін поділяє їх на три групи: обряди, які виконуються перед будівництвом житла; обряди, які супроводжують будівництво хати; обряди, які здійснюються при переході в нову хату. Кожна група обрядів мала конкретну мету. Обряди першої групи були спрямовані на визначення сприятливого місця для побудови хати. У обрядах другої групи висвітлені міфологічні уявлення українців про процес побудови житла, виділення його з природного середовища. Ці обряди також спрямовувались на забезпечення щасливого і багатого життя в майбутній хаті. Обряди, які здійснюються при переході в нову хату, були спрямовані на освоєння новоствореного міні-світу житла, остаточне очищення його від злих сил. Для цього, наприклад, перед новосіллям у хату на ніч запускали півня. Також ці обряди пов’язані з перенесенням в нову хату найважливіших елементів, які означують хату як власне життєвий простір, а саме вогонь, домовика, хліб, пікну діжу та ін.

Також було досліджено українське народне житло як прообраз Світового Дерева. Цей образ чи не найяскравіше висвітлює уявлення українців про світотворення та світобудову. Хата була прообразом Дерева Життя. На це вказує, наприклад, те, що по вертикалі вона розчленовувалася на три частини, функції та ознаки яких були ідентичні ознакам трьох сфер Світового Дерева. Дерево, як світова вісь, було присутнє в акті світотворення. Його також бачимо у ритуалах, які здійснювались при побудові хати у вигляді деревця, яке ставилось у центрі зрубу. Це вказує на те, що побудова хати прирівнювалась до творення світу. Зображення Світового Дерева у різних варіаціях можна зустріти в декоративному оздобленні українських хат. Тут ми можемо побачити висвітлені у символах уявлення про те, нижня частина частина хати є світом предків, або межею з Тим світом; середня частина – це власне простір проживання людині, а верхня – це світ божеств. Особливо помітним є зв’язок верхньої сфери з божеством сонця, втілений у солярних символах, яке в українців було головним. Проте Світове Дерево, яке ще називається Деревом Життя, мотив якого часто зустрічається в оздобленні українського житла, також було символом життя як безперервного циклу. Воно втілювало уявлення про зв’язок з предками. Також Дерево було впорядковуючою віссю, що ми бачимо в обряді «квітка». Доказом цього також є різьблене стилізоване зображення Дерева Життя, яке прибивали на вершині східного фронтону хати.

Новизна роботи полягає у тому, що було досліджено семантику українського народного житла крізь призму міфології, висвітлено міфологічний аспект обрядів, які здійснювались при побудові житла, розглянуто українське народне житло як матеріальне втілення міфічного Світового Дерева.

Проте тема є не до кінця дослідженою, символіка українського народного житла потребує більш глибокого та ґрунтовного аналізу.