31.Розслідування аварій

Розслідування проводиться у тому разі, коли сталася: 1) аварія першої категорії, внаслідок якої: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників підприємства чи населення; 2) аварії другої категорії, внаслідок якої: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше. Особа — свідок аварії повинна негайно повідомити про аварію безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які зобов’язані поінформувати роботодавця. Роботодавець повинен вжити першочергових заходів для рятування потерпілих і подання їм медичної допомоги, запобігання подальшому розвитку аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Роботодавець зобов’язаний негайно повідомити про аварію територіальний орган Держнагляд охорони праці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а в разі травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду. У ході розслідування комісія визначає характер аварії, з’ясовує обставини і причини, встановлює факти порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлює осіб, що несуть відповідальність за виникнення аварії, визначає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання таким випадкам. Комісія зобов’язана протягом десяти робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5. За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким на підставі висновків комісії затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям і притягає згідно із законодавством до відповідальності працівників за порушення вимог законодавства про охорону праці. 32. Основні заходи попередження травматизму Основні заходи попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні. До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки. Заходи виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; встановлення раціонального освітлення; забезпечення відповідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування. Заходи з технічної безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинників. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткування; впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів. До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про ОП; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань ОП; організація планово-попереджуваного ремонту устаткування.

33. Економічні наслідки травматизму Виробничий травматизм та проф. захворювання на підприємствах наносять не тільки моральну, соц. і ек. втрати, які поділяються на 2 групи:1)загальнодержавні витрати – вартість потерпілих, суми пенсій по інвалідам праці, допомога членам сім’ї у випадку втрати годувальника;2)витрати та збитки виробничих підприємств—витрати по перевозі потерпілого на легку роботу при зниженні продуктивності праці, вартістю зіпсованих матеріалів, машин та обладнання, вартість провед. розслід. НВ та профзахворювань. Існує декілька методик визначення екон. збитків внаслідок травматизму і профзахворювань, однак дослідження, проведені під керівництвом профспілки дозволеним спростити розрахунки, запропонувавши формулу:Пт= П1+П2+П3 ; П1 – розмір виплат по листах непрацездатності П1= О*Д; П2= В*Д; О—сер. оплата листка непрацездатності за 1 день Д – кількість роб. днів, втрачених внаслідок травматизму П2 – вартість недоданої продукції В – сер. денний виробіток 1-го працівника П3 – витрати, як5і включають: затрати на лікув. стаціонарних хворих+ доплати, повязані з переходом на кращу роботу + витрати на підгот. кадрів + допомогу сім’ям потерпілим. Витрати, пов’язані з насл. прф. захворювань: П3= 0,25 (О*Д+В*Д). Залежність ек. витрат підприємств від кількості НВ на цьому підприємстві, числа днів непрацездатності та ЗП травмованих через таку4 залежність: ?Е = (0,6 N + 1,3Д)*З; Кч= Т*1000/ N; Кв= Д/Т; N – сер. списк. кількість працівників Д—загальна к-сть днів непрацездатності внаслідок травматизму З—сер. денна ЗП 1-го працівника. Отже визначення ек. витрат підприємств, правильне встановлення причин виникнення нВ дозволяє своєчасно прийм. заходи по усуненню джерел непрод. витрат та покращення умов праці.

34. Характеристика користувачів комп’ютерів з точки зору ОП Будь-яка професійна діяльність, в тому числі з використанням комп. характеризується певними професійними або виробничими захворюваннями. За висновками Національного інституту ОП та здоров’я при використанні комп. найбільш ризику піддаються органи зору, скелетно-м’язова система, нервово-психічна діяльність та інше. Праця людини, що протікає в умовах надиірного нервово-емоційного напруження, довготривалих статичних навантажень, обмеженої рухової активності, впливу електромагнітних випромінювань та шкідливих речовин призводить в майбутньому до неврозів, відхилень у психіці, захворювань опорно-рухового апарату, серцево-суд. захворювань. За таких умов зростає роль та значення ОП. 35. Фактори, що вплив. на функціональний стан користувачів комп’ютерів =Фізичні фактори виробничого середовища (електромагнітні хвилі, електричні статичні поля, шум, параметри мікроклімату і світлотехнічні показники) =внутрішні засоби діяльності (профякості, виробничий досвід) =зовнішні засоби діяльності (організація робочих місць, просторове розташування основного та допоміжного устаткування) =соціально-психологічні фактори трудових взаємовідносин. Враховуючи ступінь та якість впливу цих факторів на функціональний стан людини. Це дозволить розробити заходи та засоби щодо забезпечення безпеки, підвищення працездатності та збереження здоров’я користувачів ПК.

36.Іонний склад повітря приміщення з ВДТ В повітрі завжди знаходиться певна кількість заряджених частинок іонів. Так в 1 см3 чистого повітря міститься ?1000 негативних іонів і понад 1200 позитивних. Встановлено на основі експериментальних досліджень, що через 5 хв роботи комп’ютера концентрація негат. іонів зменшується у 8 разів, а через 3 год роботи прирівнюється до нуля. Така зміна балансу іонного складу повітря призводить до негат. дії на розумову працездатність користувачів, діяльність бронхолегеневого апарату, нервової системи і виявленню значний негат. вплив на систему реєстрації інф-ції. Оптим. значення рівнів іонізації повітря регламентується ДНАОП 0.3—3.06—96 р. “Санітарно-допустимі норми допустимих рівнів іонізації повітря”. Необхідні концентрації необхідних негат. і позитивних іонів можна забезпечити застосуванням вентиляції, кондиціювання, вологе прибир., іонізатор повітря та ін. 37. Забруднення повітря на робочих місцях з ВДТ Як показали експериментальні дослідження до кінця робочого дня в повітрі робочої зони з комп’ютером, концентрація вуглекислого газу збільшується майже в 7 разів до 0,2 від 0,03. Також, на робочих місцях операторів були виявлені діоксин та фуран, які в майбутньому викликають ракові захворювання. Серед речовин в яких було виявлено перевищення значень ГДК найчастіше зустрічались оксиди азоту, пил і найбільшу небезпеку становить озон – це високотоксичний подразнюючий газ, який викликає в живому організмі зміни аналогічно змінам після дії іонізуючим випромінювань. Озон можна виявити за запахом, сухістю та подразненням слизових оболонок. Згідно основних вимог нормативних актів з ОП вміст озону в робочій зоні не повинен перевищувати 0,1 мгр/м. куб, оксиду азоту 5 мгр/м.куб, пилу 4 мгр/м.куб. 38. Виробниче освітлення робочих місць з ВДТ Зоровий дискомфорт може бути викликаний: =неправильною орієнтацією робочого місця відносно вікон; =неправильне розташування світильників; =дія яскравих предметів. Згідно вимог нормативів актів з ОП освітлення цих приміщень повинно бути суміщеним, при якому недостатнє природне освітлення доповнюється штучним. Природне освітлення повинно бути боковим і бажано одностороннім із забезпеченням КПО більше 1,5 %. Вікна повинні бути обладнані сонцезахисними регульованими жалюзями. Штучне освітлення (мінімум 300-500 люкс) повинно здійснюватись у вигляді загальної системи рівномірного освітлення із використанням люмінесцентних ламп. Дозволяється додатково використовувати місцеве освітлення. Важливо забезпечити однакові рівні освітлення екрана, клавіатури та документів з якими працюють. 39 Організація і обладнання робочих місць користувачів комп’ютерів 1.Передбачає правильне розміщення роб. місця в приміщенні. 2.Вибір ергономічно обґрунтованого робочого положення та виробничих меблів; 3.Раціональна компоновка обладнання. Основні вимоги згідно норм з ОП: =площа виділена на 1 роб.м. з комп’ютером не менше 6м2 =об’єм не менше 20 м3; =відстань від очей до екрану і клавіатури не менше 60 см; =кут нахилу клавіатури 5-10 градусів; =наявність заглибин поміж клавішами. 40. Правове забезпечення заходів з ОП користувачів комп’ютерів (КК). Першою країною, яка почала розробляти нормативи з ОП КК була Швеція. Вони розробили стандарт MPRZ1 (1990р.), який вважається базовим для всіх нормативів з ОП КК. На Україні нормативними документами є: 1.ДНА НАОП 0,00-131-92 «Правила ОП під час експлуатації ЕОМ»; 2.Державні санітарні норми 332-0798 «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними термінами», які передбачають: -максимальну кількість годин безперервної роботи на комп’ютері не більше 4 год.; -Додаткові перерви для відпочинку тривалістю 15 хв. Через кожну годину роботи на комп’ютері та ін.

41. Електромагнітні випромінювання на робочих місцях. На робочих місцях користувачів комп’ютерів виявлено випромінювання декількох діапазонів електромагнітного спектру: 1)рентгенівське; 2)оптичне; З)радіочастотне. Джерелом рентгенівського випромінювання є екран комп’ютера і максимальні рівні цього виду випромінювання, зареєстровані при максимальній яскравості та при щільно заповненому екрані. Оптичні дії випромінювання виникають внаслідок взаємодії електронів із шаром люмінофору, який нанесено на екран комп’ютера. Область оптичного випромінювання включає ультрафіолетове, світлове та інфрачервоне випромінювання – має негативний вплив на запалення райдужної оболонки очей, спазм повік. Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону пов’язані в основному із частотою формування елементів зображення на екрані. 42. Мікроклімат в приміщенні з комп’ютерами.

Під виробничим мікрокліматом розуміють стан повітряного середовища, який характеризується: відносною вологістю;температурою;швидкістю руху повітря; інтенсивністю світлового випромінювання; атмосферним тиском. Робота за комп’ютером характеризується малими фізичними навантаженнями, то цей вид діяльності належить до категорії легких робіт і згідно основних вимог нормативних актів зОП. Згідно з цих нормативів повинні забезпечуватись такі оптимальні значення параметрів мікроклімату: 1.для холодного періоду: t = 21-24 ?с;відносна вологість 40-60; швидкість руху повітря 0,1 м/с. 2.для теплого періоду: t = 22-25 ?с;відносна вологість 40-60; швидкість руху повітря 0,1-0,2 м/с. Для забезпечення вище названих параметрів, виробничі приміщення, в яких розташовані комп’ютерні робочі місця, повинні обов’язково бути обладнані системою вентиляції, опаленням і кондиціювання.

43.Основні причини виникнення пожеж. Для успішного проведення протипожежної профілактики важливо знати основні причини пожеж: необережне поводження з вогнем (куріння в недозволених місцях);виконання вогневих робіт;незадовільний стан електро-технічних приладів порушення правил їх вантажу та експлуатації;порушення режимів технологічних процесів;несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;невиконання вимог нормативних та законодавчих документів з питань пожежної безпеки. 44. Основні способи попередження та гасіння пожеж. Вибір тих чи інших методів гасіння, а також вогнегасник речовин та їх носіїв визначається в кожному конкретному випадку , в залежності від стадії пожежі; речовини, яка горить; масштабів загорання; причин загорання. До основних способів гасіння відносяться: припинення надходження окислювача до зони горіння; зниження температури горючої речовини нижче за температуру займання; зменшення надходження горючої речовини до зони горіння; зниження концентрації горючих речовин добавкою негорючих матеріалів; інтенсивне гальмування швидких хімічних реакцій; механічний відрив полум’я сильним струменем газу або води. До вогнегасник реч-н та сполук, які викор-ся для гасіння належать: вода; водна пара; хімічна та повітряно-хімічна піна; інертні та негорючі гази; сухі порошки, пісок, земля. Вода справляє первинну охолоджуючу дію на полум’я, а піна – ізолюючу. Вогнегасні власт. води полягають в тому, що при дії високої температури, перетворюючись на пару , вона в об’ємі збільшується в 1700 разів, витискаючи при цьому кисень або розбавляючи його до концентрації, яка не підтримує горіння. Для гасіння пожеж викор-ть пожежні крани, гідранти, пожежні рукави, а також спринклерні та дренчерні установки пожежегасіння. 45. Фізико-хімічні основи процесу горіння. Під горінням слід розуміти складний фізико-хімічний процес окислення, який супроводжується виділенням тепла та випромінювання світла. За звичайних умов процес горіння характеризується з’єднанням горючої речовини з киснем. Тому для горіння необхідно три компоненти: 1.речовина, яка здатна горіти; 2.окислювач (кисень, кисневмісні речовини, хлор, фтор, окиси азоту); 3.джерело запалювання. В залежності від кількості кисню горіння може бути повним або неповним. При зменшенні концентрації кисню в повітрі інтенсивність горіння знижується, а при зменшенні його кількості до 10-12% горіння припиняється –неповне горіння. При надмірній кількості кисню в повітрі – повне горіння. В залежності від стану горючих систем горіння буває гомогенне і гетерогенне. При гомогенному горінні всі горючі речовини перебувають в однакових агрегатних станах, в іншому випадку – це гетерогенне горіння. В залежності від швидкості розповсюдження полум’я горіння поділяють на: - детонаційне ( тис. м/с); - вибухове (сотні м/с); - дефлеграційне (десятки м/с).

46. Первинні засоби пожежегасіння До первинних засобів пожежегасіння належить: пожежні крани, вогнегасники, ручні насоси, відра, діжки з водою, лопати, ящики з піском, інший пожежний інвентар. Найбільш розповсюджені вогнегасники є : хімічно-пінні, вуглекислотні, повітряно-пінні. В залежності від об’єму вогнегасники бувають: ручні (до 5 л) і пересувні. Місцезнаходження і кількість засобів первинного гасіння пожеж встановлює головний інженер, узгоджуючи з органами пожежного нагляду. 47.Основні вогнегасні речовини.

Вода – найбільш розповсюджена, дешева та легкодоступна вогнегасна речовина. Потрапляючи в зону горіння, вона інтенсивно охолоджує речовини, що горять, збиває своєю масою полум'я, змочує поверхню горючої речовини та, утворюючи водяну плівку, перешкоджає надходженню до неї кисню з повітря.

Розпиленими та тонкорозпиленими (краплинами менше 100 мкм) струменями води ефективно гасять тверді речовини і матеріали, горючі та навіть легкозаймисті рідини. При такому гасінні пожеж значно зменшуються витрати води, мінімально зволожуються та псуються матеріали, осаджується дим, створюються найбільш сприятливі умови для випаровування води, а відтак підвищення охолоджувального ефекту та розбавлення горючого середовища. Гасіння розпиленою та тонкорозпиленою водою має низку переваг (в першу чергу зменшуються витрати води) і тому в останні роки знаходить все ширше застосування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об’ємом до 500 м3 та невеликих пожеж на відкритих майданчиках та устаткуванні. Пар зволожує матеріали та предмети, а також розбавляє повітря, знижуючи тим самим концентрацію кисню в зоні горіння. Вогнегасна концентрація водяної пари в повітрі становить приблизно 30-35% за об’ємом.

Піна широко застосовується для гасіння легкозаймистих рідин. Її вогнегасна дія полягає в тому, що покриваючи поверхню речовини, яка горить, вона обмежує доступ горючих газів та парів у зону горіння, ізолює речовину від зони горіння та охолоджує найбільш нагрітий верхній шар речовини.

Хімічна піна отримується при взаємодії лужного та кислотного розчинів у присутності піноутворювача.

Повітряно-механічна піна утворюється при механічному змішуванні повітря, води та піноутворювача

Інертні та негорючі гази, головним чином, вуглекислий газ та азот, знижують концентрацію кисню в осередку пожежі та гальмують інтенсивність горіння. Вогнегасна концентрація цих газів при гасінні пожежі в закритому приміщенні становить 30-35% до об'єму приміщення.

Вогнегасні порошки являють собою мілко подрібнені мінеральні солі з різними добавками, що протидіють злежуванню та утворенню грудок. Вони характеризуються високою вогнегасною спроможністю та універсальністю щодо сфери застосування. Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежогасіння, в тому числі для інгібування та подавления горіння вибухом.