2. Специфіка волинських портретів xvі – першої пол. Xvіі ст.

Звертаючись до досліджень портретного живопису бачимо, що наріжною постає проблема оригінальності твору мистецтва. Адже, для того, щоб достовірно окреслити стилістичні особливості портрету певного періоду, потрібно бути впевненим що ця пам’ятка не є фальсифікатом пізніших часів.

Репрезентативною пам’яткою живопису Волині є портрет «Невідомий у червоній шубі». Дана робота знаходиться в Острозькому державному історико-культурному заповіднику (далі – ОДІКЗ) і датується кінцем XVI – початком XVIІ ст., тобто виступає оригінальним джерелом для визначення стилістичної специфіки українських портретів Волині XVI – поч. XVIІ ст.

У наукових колах поки що не існує єдиної думки про особистість портретованого. Найбільш відомими та поширеними є дві версії. Відповідно до першої – це шляхтич, волинський магнат Байда Вишневецький. За другим припущенням на портреті зображений Богдан Сусло – секретар князя Василя-Костянтина Острозького і прославлений в легендах як «острозький ненажера».

За стилістичною специфікою дану картину можна класифікувати як портрет поясного типу, намальований олійними фарбами на полотні. Саме такі зображення козацької старшини, шляхти та магнатів були найбільш поширені у XVI – XVIІІ ст. На портретах такого формату можна повноцінно відобразити привілейоване становище замовника. Одним із елементів, який засвідчує високий соціальний статус невідомого є його верхній одяг – пишна червона шуба з чорним коміром, застебнута позолоченими ґудзиками. Таке вбрання характерне тенденціям моди XV – XVII ст. і його могли дозволити собі лише багаті особи знатного роду. Автор чудово зумів передати важкий погляд чоловіка, в якому відбилися його впевненість; шабля, яку тримає невідомий у лівій руці, є символом його шляхетського походження та сили; правою рукою він спирається на пернач – як знак влади полковника.

На основі поданої характеристики цей портрет можна віднести до сарматського типу. Однак відсутність деяких елементів ставить під сумнів такий висновок. Наприклад дана робота не має площинності, що є обов’язковим елементом саме сарматського портрету. Також тут відсутній герб, який міг би розповісти про належність до певного роду та немає пояснювальних записів.

Таким чином, зважаючи на час і місце створення, а також на наявні стилістичні особливості даного портрету робимо висновки, що цей твір портретного живопису за стилістичними особливостями виконаний під впливом сарматизму. Відсутність інших деталей, які зазвичай притаманні сарматському портрету може пояснюватись впливами європейського живопису, який був поширений на теренах України в цей же час.

Зразком раннього портретного живопису Волині початку XVIІ ст. є робота під назвою «Роман Сангушко», намальована на полотні олійними фарбами. Зараз пам’ятка зберігається в Рівненському обласному краєзнавчому музеї (далі – РОКМ). Князь, що зображеній на цій пам’ятці, був сином Федора Андрійовича Сангушка, володимирського старости. Портретований займав важливі державні посади: житомирського старости, брацлавського воєводи, польного гетьмана Великого Князівства Литовського.

За стилем виконання цей твір мистецтва є подібним до портрету «Невідомий у червоній шубі». Верхній одяг і одного та іншого персонажа є ідентичними. Стильові особливості портрету князя, як художнього витвору, теж є аналогічні портрету невідомого в червоній шубі. Однак, зображення Романа Сангушка є погрудного типу. На такому полотні недостатньо місця щоб розмістити різні атрибути, які могли б бути джерелом інформації про портретованого. Тому можна припустити, що цей портрет виконував не репрезентативну функцію, а естетичну.

Відомою пам’яткою українського живопису є портрет під назвою «Беата Костелецька», що зберігається в ОДІКЗ. Зазначена робота датується XVIІ ст. і є точною копією з оригіналу 1539 р., який, в свою чергу, був написаний з натури. Відтак, дана робота є достовірним джерелом для дослідження стилістичних рис портретного живопису на Волині XVI – пер. пол. XVIІ ст. До того, завдяки даній пам’ятці ми дізнаємось про зовнішній вигляд портретованої. Беата Костелецька – позашлюбна донька польського короля Сигизмунда Старого та Катерини Костелецької. В історії України відома як дружина князя Іллі Острозького, та мати княжни Гальшки Острозької.

Дана картина має овальну форму і написана олійними фарбами на полотні. Вона витупає зразком типового сарматського портрету, про який пише мистецтвознавець Людмила Танаєва, де кожен із елементів, що зображений на картині несе в собі якесь смислове та інформаційне навантаження [21, 131]. Завдяки цьому в родовій картинній галереї, де міг знаходитись портрет, можна було дізнатись все про портретовану особу: її ім’я, суспільне становище та соціальний статус. Відтак, в нижній частині картини є напис латиною, який дослівно перекладається так: «Беата Костелецька, дружина Іллі, князя Острозького». Художник у даній роботі зумів створити та передати образ зразкової придворної дами, яка одягнена в багате вбрання, має гідну поставу та витончені риси обличчя. Таким чином автор звертає увагу не на духовне чесноти портретованої, а переносить наголос на її соціальну характеристику.

Проаналізувавши цей портрет, ми можемо виділити в ньому особливості щонайменше трьох стилів: «сарматського», європейського та національного (українського). До характерних рис «сарматського» портрету варто віднести зображення людського тіла і антуражу у вигляді площинних форм, підкреслених лінією; відсутність глибини й перспективи; підпис, що є джерелом біографічної інформації про особу.

Розкішний верхній одяг зображуваної постаті є відгомоном європейської культури. Плаття з синього сукна, прошите смугами із золотих ниток та трьохярусне намисто із білих перлин засвідчують про високе соціальне становище дами. Дане вбрання – це типовий європейський стиль одягу XVI ст. Волосся княгині підібране і приховане під білою сіткою, яка була популярним аксесуаром в Європі XVI – XVIІ ст. Така зачіска свідчить про сімейне становище дами, як заміжньої жінки. В українській традиції прототипом такої сітки є біла намітка.

Національним елементом на портреті є вишиванка, в яку одягнена Беата Костелецька. Подібні жіночі сорочки є традиційними на Волині. Рукави та комір – щільно вишиті орнаментом, який міг виконувати функцію оберегу. Цікавим є той факт, що на вишивці найбільше зустрічається орнамент восьмикутної зірки, яка має різноманітну символіку, в тому числі як самостійний символ-оберіг. Зображення волинської зірки на рушниках, хустках та жіночих сорочках є суто українською традицією.

Проаналізувавши ці зразки портретного малярства ми дійшли висновку, що художники-портретисти не сліпо слідували усталеним раніше мистецьким стандартам. Незважаючи на велику прив’язаність до іконопису вже наприкінці XVI ст. на Волині з’являються професійні портрети, позбавлені іконографічних мотивів. Великого поширення набули сарматські портрети. Однак на прикладі портрету Беати Костелецької бачимо що ще на початковому етапі становлення український портрет набуває національно-регіональних особливостей. Таким чином, незважаючи поширену ідеологію сарматизму, на волинських теренах розвинувся портретний живопис з традиційними етнічними елементами.