Мірні колби, мірні циліндри, піпетки.

Блок автоматичного титрування.

Хімічний посуд, що застосовується в титрометрії:

Колби конічні – для проведення процесу титрування,

Колби мірні – для приготування титрованих розчинів та розведення розчинів до точно відомого обєму,

Піпетки – для дозування та перенесення точних обємів розчинів.

Методи титриметрії класифікують за типом реакції покладеної в основу методу або за робочим розчином методу.

Основні методи титрометрії:

кислотно-основне титрування (метод нейтралізації) розрізняють:

ацидометричне титрування – використовують для визначення речовин з основною функцією. Робочим розчином в ацидиметрії є 0,1 н. хлоридної або сульфатної кислоти

алкаліметричне титрування – використовують для визначення речовин з кислотною функцією. Робочим розчином в алкаліметрії є 0,1 н. розчин лугу.

Окисно-відновне титрування (редоксиметрія) – титрування окисника відновником або відновника окисником.

перманганатометричне титрування – використовують для визначення відновників. Робочий розчин розчин сильного окисника - калій перманганату. Титрування проводять в кислому середовищі.

йодометричне титрування- титрування з застосуванням розчину йоду або з додаванням калій йодиду з утворенням йоду.Йод відтитровують розчином натрій тіосульфату.

броматометричне титрування – ґрунтується на реакції окиснення різних відновників бромат іонами у кислому середовищі. Отже, титр антом є розчин калій бромату.

нітритометричне титрування – ґрунтується на реаціях діазотування органічних сполук натрій нітритом. Використовують для аналізу речовин з аміногрупою.

Осаджувальне титрування. Визначають речовини коли в результаті реакції відбувається кількісне осадження речовини що визначається в вигляді осаду, а саме:

аргентометрія

сульфатометрія

Комплексометричне титрування. Основане на використанні реакцій комплексоутворення.

Розрізняють пряме, зворотнє та непряме титрувааня.

При прямому титруванні титрант додають до аналізуємого розчину до досягнення точки еквівалентності.

При зворотньому титруванні використовують два титранти. Спочаток до аналізуємого розчину додають надлишок (точно відомий обєм) першого титранта. Частково цей титрант реагує з речовиною, що аналізується. А потім надлишок першого титранта відтитровується другим титрантом.

При непрямому титрування до розщину, що аналізується додають реагент, який реагує з аналізуємою речовиною, а потім продукт цієї реакції відтитровують.

2. Метод нейтралізації

Цей метод використовують для кількісного визначення кислот, лугів, а також солей, розчини яких унаслідок гідролізу мають кислотну або лужну реакцію.

В ацидиметрії визначають розчини, які мають лужну реакція, в алкаліметрії – кислу реакцію.

Точку еквівалентності фіксують по зміні рН розчину. Для візуалізації точки еквівалентності використовують індикатори кислотно-основного титрування.

Ці індикатори змінюють колір при зміні рН розчину. Зміна кольору відбувається в деякому інтервалі рН середовища, який називається інтервалом переходу індикатора. Існує велика кількість індикаторів кислотно-основного титрування (їх характеристика є в довідниках з аналітичної хімії).

Кожний індикатор має свій інтервал переходу індикатора – це область зміни рН в якій індикатор змінює свій колір

Індикатори також характеризуються показником титрування рТ який є серединою інтервалу переходу індикатору.

Найбільш широко вживані індикатори:

індикатор	Інтервал переходу	рТ	як використовується	Зміна кольорів
Тимолфталеін	9,0 -10,5	10	0,1% розчин в 90% етанолі	Безколірний – синій
Фенолфталеїн	8,0 – 10,0	9	0,1% розчин в 50% етанолі	Безколірний – малиновий
Метиловий червоний	4,2 – 6,2	5	0,2% розчин в 60% етанолі	Червоний – жовтий
Метиловий оранжевий	3,1 – 4,4	4	0,1% водний розчи	Червоний - жовтий

Існують різні випадки кислотно-основного титрування які обумовлюють вибір того чи іншого індикатора. Для визначення кінця титрування необхідно взяти такий індикатор, який змінює своє забарвлення в межах стрибка титрування.