Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ ЛЕКЦІЇ 2012-2013.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4.49 Mб
Скачать

Лекція 9: Рефрактометрія, поляриметрія. Мета: Засвоїти основи рефрактометрії та поляриметрії.

План:

  1. Рефрактометрія

  2. Поляриметрія.

  1. Рефрактометрія

Рефрактометрія – це визначення показника заломлення. Показник заломлення (n) є однією з констант, що добре характеризують індивідуальність та ступінь чистоти органічної сполуки.

Визначається спеціальним приладом – рефрактометром, який працює на принципі вимірювання граничного кута заломлення. Якщо кут падіння 90° (саме цей кут використовується в рефрактометрах), то промінь світла утворює граничний кут заломлення. При цьому

Вимірюючи  і знаючи n1 можна визначити n2 Граничний кут визначають по границі світла й тіні що спостерігається в рефрактометрах. Середовищами є скло (скляні призми) з відомим показником заломлення та середовище показник заломлення якого визначаємо.

Показник заломлення залежить від:

  • Природи речовини

  • Густини

  • Концентрації розчину

  • Температури

  • Тиску

  • Довжини хвилі.

Перед початком вимірювань прилад перевіряють по дистильованій воді.

Індекс D означає що використовують жовту лінію в спектрі натрієвої лампи.

Верхній індекс показує температуру при якій визначають показник заломлення.

Для ідентифікації речовини показник заломлення можна визначити з точністю 3 знаки після коми, для перевірки чистоти 4 знаки після коми.

Як правило будують калібрувальний графік залежності показника заломлення від концентрації розчину по розчинах з відомою концентрацією.

Далі визначивши показник заломлення невідомого розчину визначають його концентрацію.

Інколи використовують рефрактометричний фактор F, який показує збільшення показника заломлення розчину при зростанні його концентрації на 1%.

Знаючи показник заломлення розчину та розчинника можна визначити його концентрацію.

  1. Поляриметрія.

Базується на вимірюванні обертання площини поляризації плоскополяризованого світла оптично активними речовинами. Це як правило речовини що мають асиметричний атом карбону (атом карбону пов’язаний з 4 різними замісниками). Використовується плоскополяризоване світло яке поляризується при проходженні через призму Ніколя, яка складається з двох призм ісландського шпату.

Питоме обертання- це обертання площини поляризації в градусах  при проходженні світла через 1% розчин товщина кювети 1 дм . (+) за годинниковою стрілкою, (-) проти годинникової стрілки.

Використовують прилади – поляриметри.

Концентрацію розраховують за формулою:

Питоме обертання площини поляризації залежить від природи речовини, довжини хвилі поляризованого світла, температури. Із збільшенням довжини хвилі поляризованого світла питоме обертання площини поляризації зменшується, а з підвищенням температури зростає. Як правило питоме обертання площини поляризації проводять при 20°С і жовтої лінії натрію.

  1. Контрольні питання

  1. Рефрактометрія.

  2. Поляриметрія.

Лекція 10: Атомно-емісійний спектральний аналіз. Мета: Засвоїти принципи атомно-емісійного спектрального аналізу.

План:

1. Основні принципи атомно-емісійного спектрального аналізу.

2. Принципова схема роботи полуменевого фотометра.

3. Практичне застосування методу.

4. Контрольні питання