1. Методологічні принципи використання арт-терапії в соціально-психологічному тренінгу

2.Структура соціально-психологічного тренінгу формування етнічної ідентичності молоді

3. Арт-терапевтичні техніки в соціально-психологічному тренінгу формування етносоціальних уявлень молоді

1. Методологічні принципи використання арт-терапії в соціально-психологічному тренінгу

На сьогодні ми можемо констатувати, що в освітньому процесі, спря­мованому переважно на здобуття професійних знань та навичок, недо­статня увага приділяється такому важливому аспекту, як виховання роз­виненої особистості, гідного громадянина, патріота своєї держави.

У психологів-практиків, а також педагогів, учителів, вихователів існує запит на нові, нестандартні методи виховання сучасної молоді — такі, які б сприяли формуванню, зокрема етносоціальної культури молоді. Водночас важливо, щоб таке формування відбувалося ненасильниць­ким шляхом, без навіювання власних етнічних та ідеологічних переко­нань та упереджень, із глибокою толерантністю та повагою до етнічних груп без актуалізації негативних етнічних стереотипів. На нашу думку, саме арт-терапія є адекватною методологічною базою для вирішення виховних та психокорекційних завдань, пов'язаних із формуванням ет­нічної ідентичності.Відомо, що людина зазвичай засвоює лише до 30% інформації, яку вона чує або бачить, чи чує й бачить одночасно. Рівень засвоєння знань починає зростати, як тільки люди беруть активну участь в обговоренні питань (до 50%), під час практичних занять із подальшим обговорен­ням своїх дій (до 75%), при застосуванні набутих знань у реальному житті (до 90%). Тому вважаємо, що вдале поєднання різних форм на­вчання та активне застосування в освітньому процесі інтерактивних форм навчання (до яких, безумовно, належить соціально-психологіч­ний тренінг) сприятиме не тільки ефективності засвоєння інформації, а й різнобічному розвитку особистості; умінню аргументовано вислов­лювати й відстоювати свою думку; толерантно ставитися до ідей, по­глядів, переконань інших людей; здатності обдумувати, розмірковува­ти та аналізувати певну інформацію чи проблему, питання; набуття нових навичок і патернів поведінки (зокрема, етносоціальної); а також згуртуванню, єднанню групи; налагодженню внутрішньо-групових аспектів комунікації тощо.

Окремо відзначимо, що соціально-психологічна робота в форматі тренінгів із використанням арттехнологій може спрямовуватися на розв'язання питань, які стосуються різних аспектів взаємин із суспільством та соціальними групами (наприклад, етносами), і, зокрема, на формуван­ня соціальних уявлень молоді, що сприятиме розвитку адаптивних мож­ливостей молоді до мінливих, нестабільних умов суспільства, що транс­формується. В такому суспільстві саме на етнічну ідентичність припадає найбільше «навантаження» щодо орієнтації людей у ньому.

Ми виходили з того, що усвідомлення власної етнічної ідентичності молодою людиною та обговорення, порівняння з іншими позиціями, по­глядами, думками сприятиме формуванню етносоціальнихуявлень мо­лоді. Водночас ми припустили, що саме арт-технологіїдозволять пе­ревести змісти етносоціальних уявлень на рівень усвідомлення в ко­ректній формі.

У соціальній роботі варто використовувати методологічні принципи:

• арт-терапії— створення атмосфери для вільної творчості; орієн­тація на процес, а не на відомий результат; вплив через акціальні дії;

• системного підходу — група розглядається як цілісна система, модель суспільства;

• групової психотерапії— принцип використання процесів групо­вої динаміки;

• клієнт-центрованої терапії— недирективність; надання уваги й підтримки кожному члену групи; фасилітація процесу обговорення без нав'язування власної думки;

• гештальттерапії— орієнтація на відчування, відчуття й почуття групи; комунікація на емоційному, когнітивному й поведінковому рівнях; перебування всередині ситуації групового процесу, а не в мета-позиції.

Застосуванням ще одного прийому було проведення групи двома тре­нерами на двох мовах—українській і російській. На нашу думку, це допо­магало кожному учаснику відчути себе у більш безпечному середовищі, наближеному до соціальної реальності м. Києва, де російську мову мож­на почути так само часто, як і українську. Нагадаємо, що тренери викону­вали роль медіаторів процесу взаємодії в групі.