28. Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК).

Характеристика договору позики:

• реальний, цей договір вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками), обіцянка надати позику не має юридичної сили;

• односторонній, у позичальника – обов’язки, у позикодавця – права.

• як правило, відплатний. При відсутності зазначення розміру процентів у договорі цей розмір дорівнює обліковій ставці НБУ.

Договір буде безпроцентним, якщо:

• це встановлено договором або законом;

• він укладений між фізичними особами на суму до 50-кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

• договір не пов’язаний з підприємницькою діяльністю хоча б однією зі сторін;

• передаються речі, визначені родовими ознаками.

Форма договору – письмова, можлива розписка, крім випадків договору між фізичними особами на суму менш 10-кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Предмет договору – грошові кошти в готівковій або безготівковій формі; речі, визначені родовими та споживчими ознаками, які переходять у власність позичальника та використовуються ним на власний розсуд. Однак у позичальника виникає зобов’язання повернути через певний строк не саме ці гроші або речі, а інші, але у такій само кількості, речі повинні мати такі само родові характеристики (сорт, вологість, клейковину, цукристість тощо). Договір позики слід відмежовувати від договору майнового найму (оренди) та позички, предметом яких є речі довгострокового використання з індивідуальними ознаками, що передаються в тимчасове користування.

Наслідки порушення договору. Позикодавця не можна примусити надати позику та притягти до відповідальності за ненадання обіцяних коштів. При простроченні повернення речей з родовими ознаками позичальник сплачує неустойку, якщо вона передбачена договором. Розмір такої неустойки (пені) встановленої договором, не може перебільшувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Якщо договором чи іншим законом санкції не встановлені, то при простроченні грошової суми, якщо позичальник є суб’єктом господарювання, відповідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань установлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за весь час користування чужими грошовими коштами, якщо інше не передбачено законом або договором. Якщо позичальник не є суб’єктом господарювання, то відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.