Особливості ведення хворих на екзогенні психічні розлади у практиці лікаря-стоматолога.

Відома велика кількість екзогенних факторів, які чинять патологічний вплив на головний мозок і на психічну діяльність людини. Проте в процесі філогенезу головний мозок виробив певну кількість стандартних реакцій на всі зовнішні подразники.

Крім вищеописаних інфекційних і посттравматичних психічних розладів, в стоматологічної практиці зустрічаються хворі з психічними порушеннями внаслідок перенесеної опікової хвороби, різних видів інтоксикацій і отруєнь, впливу екологічно несприятливих чинників, у тому числі пострадіаційних.

Серед психічних і поведінкових реакцій даних хворих при проведенні стоматологічних маніпуляцій переважають фізична і психічна виснаженість і широкий спектр гіперестезій (особливо при пострадіаційних розладах) - звук, світло, температура, біль, лікарські препарати. Можливі напади дисфорій, епілептиформні збудження, вегетативна симптоматика у вигляді незвичайних відчуттів у внутрішніх органах і в різних частинах тіла (в т. ч. у щелепно-лицьовій області). Останнє може бути помилково прийнято за побічний ефект від стоматологічних матеріалів.

У стоматологічній практиці хворі з психоорганічним синдромом можуть раптово проявляти експлозивність (спалахи злості), хворі з Корсаковським синдромом (при інтоксикаційних ураженнях) і з синдромом тотальної деменції потребують наявності опікуна або іншої дієздатної особи.

У роботі лікаря-стоматолога зустрічаються хворі з спотворюючими формами патології скелета обличчя. Мова йде про остеомієліт і про пухлини щелепно-лицьової області.

Остеомієліт щелеп виникає при інфекційно-запальному процесі і внаслідок цього вражає всі щелепні кістки. Існує остеомієліт трьох видів - травматичний, гематогенний і одонтогенний (найпоширеніший вид). Основна причина в одонтогенному остеомієліті - присутність в мікрофлорі кореневого каналу зуба стафілококів, стрептококів і анаеробів. Розвиток хвороби пов'язаний з поширенням на кісткову тканину запального процесу.

Нерідко остеомієліт ускладнюється гнійним запаленням клітковини. Повне позбавлення від остеомієліту буде залежати від своєчасності і активності лікування і від реакції організму. Дуже часто остеомієліт набуває хронічного перебігу з утворенням гнійного свища. Перебіг хвороби - тривалий. Хронічний остеомієліт лікується шляхом видалення всіх заражених зубів і секвестрів. Можливий патологічний перелом нижньої щелепи.

Ще більш важкі ураження щелепно-лицьової області при пухлинах обличчя і голови. Локалізація пухлин в цій галузі призводить до глибокої інвалідизації у зв'язку з порушенням вигляду, функцій голосоутворення, жування і т.д. У той же час жорстка необхідність радикального комбінованого лікування пухлин II-III стадії нерідко призводить до формування зовнішніх дефектів. Із за тривалості перебігу захворювань і складності проведення відновного лікування відбувається повна соціальна дезадаптація пацієнтів і неможливість їх повернення до активного життя.

Психопатологічні прояви у таких хворих характеризуються наявністю депресивних і істеричних реакцій, психопатоподібних форм поведінки. Висока суїцидальна активність. З часом формується невротичний розвиток особистості, частіше іпохондричний варіант.

Учбове видання