36. Заміна сторін у зобов’язанні.

За загальним правилом зобов'язання виконуються тими особами, які існували під час виникнення зобов'язання. Але законодавство передбачає можливість зміни осіб у зобов'язаннях. Заміна кредитора іменується уступкою вимоги (цесія), а заміна боржника — переводом боргу.

Уступка вимоги допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору, або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

Уступка вимоги здійснюється шляхом укладення договору між первісним і новим кредитором. Згода боржника на це не потрібна, але його необхідно повідомити про зміну кредитора. Якщо ж боржник не був повідомлений про це, він може виконувати зобов'язання первісному кредиторові.

Кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги.

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

Боржник може висунути проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення про уступку вимоги.

Перевід боргу (тобто перевід боржником свого боргу на іншу особу) може мати місце лише за згодою кредитора. Це пов'язане з тим, що кредиторові не байдуже, хто буде виконувати зобов'язання на його користь, — боржник, з яким він уклав, наприклад, угоду і в майновому стані якого він впевнений, чи третя особа, запропонована боржником, майновий стан якої кредиторові невідомий.

Перевід боргу, як і уступка вимоги, оформлюється шляхом укладення угоди. Уступка вимоги і перевід боргу, засновані на угоді, укладеній в письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

37. Відступленя права вимоги.

Зобов'язальні відносини здійснюються і діють між конкретними особами. Ними, як правило, виконуються зобов'язання. Під час виконання зобов'язання іноді виникає потреба замінити кредитора чи боржника іншими особами. Оскільки попередні учасники зобов'язання вибувають, то їхні права і обов'язки переходять до суб'єктів, які заступили їх. Це має місце як внаслідок універсального правонаступництва, коли до правонаступника переходить увесь обсяг прав та обов'язків правопопередника (наприклад, при злитті юридичних осіб), так і в силу часткового правонаступництва, коли право (вимога), що належить кредиторові на підставі зобов'язання, може бути передана ним іншій особі за правочином, або перейти до іншої особи на підставі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) чи виконання обов'язку боржника третьою особою (суброгація). Заміна боржника в зобов'язанні називається переведенням боргу. Передання кредитором своїх прав за правочином означає, що він поступився своїми правами, а його місце займає інший кредитор. Така заміна кредитора має назву ЦЕСІЇ, кредитор, який поступається своїм правом, називається цедентом, а особа, яка права набула, — цесіонарієм. Наприклад, позикодавець, одержавши лише частину боргу від позичальника, передає розписку на решту боргу своєму братові, який стає кредитором (цесіонарієм) у зобов'язанні, що виникло на підставі договору позики.Цесія має бути здійснена у тій самій формі, що й дії, на яких вона ґрунтується. В зазначеному прикладі цесія має бути письмовою, тому що договір позики укладено письмово. Разом з тим необхідно повідомити боржника про цесію, щоб боржник знав, кому виконати зобов'язання. Якщо боржник не був повідомлений про цесію, то виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається в порядку цесії виконанням належному кредиторові. До цесіонарія переходять також права, що забезпечують виконання зобов'язання. Цедент відповідає лише за недійсність вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником, крім випадків, коли цедент узяв на себе поруку за боржника перед цесіонарієм. За загальним правилом цесія може застосовуватись у будь-яких зобов'язаннях, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Так, не допускається цесія про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіяння смерті.