3. Рятувальні роботи при наслідках повені

Головною метою аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах повеней є пошук, надання допомоги та рятування людей, що опинилися в зоні затоплення, в можливо короткі терміни, які забезпечують їх виживання в умовах обстановки.

Успіх проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків повеней досягається:

• проведенням планомірної, завчасної підготовки органів управління та підрозділів військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних формувань і служб до ведення аварійно-рятувальних робіт; швидким реагуванням на виникнення стихійного лиха, приведенням у готовність і висуненням необхідних сил і засобів, організацією ефективної розвідки та розгортання системи управління;

• застосуванням ефективних способів і технологій пошуку і порятунку потерпілих, а також способів захисту населення і господарських об'єктів;

Рятувальні роботи в умовах повені та катастрофічних затоплень включають:

• пошук потерпілих;

• забезпечення доступу рятувальників до постраждалих і порятунок постраждалих;

• надання потерпілим першої медичної допомоги;

• евакуацію постраждалих з небезпечної зони.

Невідкладні аварійні роботи при ліквідації наслідків повеней включають:

• зміцнення (зведення) огороджувальних дамб і валів;

• спорудження водовідвідних каналів;

• ліквідацію заторів і зажорів;

• обладнання причалів для рятувальних засобів;

• захист і відновлення дорожніх споруд;

• відновлення енергопостачання;

• локалізацію джерел вторинних вражаючих факторів.

Основними способами захисту людей від вражаючих факторів повеней є евакуація населення з затоплювались районів, розміщення людей на не затоплюються частинах, не зруйнованих споруд і ділянках місцевості.

Залежно від місця розташування населеного пункту, часу до початку його затоплення, стану транспортних комунікацій та інших факторів евакуація може проводитися негайно до отримання сигналу про можливе затоплення цієї території або тільки при безпосередній загрозі затоплення, пішим порядком або з використанням транспортних засобів. Крім евакуації населення також організовано може проводитися вивіз сільськогосподарських тварин, матеріальних і культурних цінностей.

Ефективність евакуації як способу захисту населення при повенях залежить головним чином від своєчасного попередження про небезпеку, ступінь підготовленості населення і маршрутів.

З цією метою в зонах можливих затоплень створюється система оповіщення населення, завчасно доводиться інформація про місце розташування населених пунктів щодо можливої ​​небезпечної зони і маршрути евакуації, з населенням і евакоорганамі проводяться тренування з практичного відпрацювання питань евакуації, в тому числі самостійного виходу людей на не затоплюються територію. Крім безпосереднього впливу водного потоку загрозу для життя і здоров'я людей являють аспірація (попадання в дихальні шляхи) води, тривале перебування в холодній воді, нервово-психічне перенапруження, а також затоплення (руйнування) систем, що забезпечують життєдіяльність населення, особливо - вихід з ладу систем водопостачання і каналізації.

При тривалому вимушеному перебуванні людей у ​​воді зі зниженою температурою наступає гіпотермія (переохолодження) тіла. При потраплянні людини у воду переохолодження можливо навіть при відносно високій температурі (табл. 5).

Розміщення людей на не затоплюваних частинах, не руйнуються споруд і ділянках місцевості застосовується в тих випадках, коли висока швидкість водного потоку обумовлює її швидкий прихід в населені пункти і (або) населення не може бути евакуйоване в безпечний район. У цьому випадку проведення таких захисних заходів, як правило, вимагає в подальшому здійснення рятувальних робіт з евакуації людей з місць тимчасового розміщення в небезпечній зоні. При цьому слід мати на увазі, що населення може використовувати як місце тимчасового перебування (укриття) і верхні частини дерев.

Таблиця 5

Час безпечного перебування людини у воді

Температура води, ° С

Час безпечного перебування, хв

24

420-540

5-15

10-270

2-3

10-15

До 2

5-8

Рішення на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час повені, приймається на основі даних розвідки, яка при повенях організовується для виявлення обстановки в районах лиха з метою максимального зменшення збитку.

Головними завданнями розвідки при повенях є:

• визначення меж затоплення;

• контроль динаміки розвитку повені;

• встановлення місць знаходження потребують допомоги людей і сільськогосподарських тварин;

• виявлення матеріальних цінностей, що підлягають вивезенню із зони лиха;

• вибір і розвідка маршрутів евакуації людей, тварин і матеріальних цінностей плавзасобами, обладнання причалів;

• вибір і обладнання майданчиків для приземлення гелікоптерів в районі лиха.

Для виконання аварійно-рятувальних робіт призначаються підрозділи військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних загонів (служб), посилені переправочно-десантними засобами. Для виконання інших невідкладних робіт, з урахуванням їх характеру, призначаються інженерні, інженерно-технічні, дорожні підрозділи і формування.

При пошуку і рятування постраждалих, які перебувають у воді і на затоплених територіях, повинні широко використовуватися авіаційні технології із застосуванням літаків і вертольотів.

Застосування тих чи інших технологій ліквідації заторів (зажорів) льоду і обвалів залежить від масштабів повеней та пов'язаних з ними наслідків. Основним способом руйнування крижаного покриву, ліквідації заторів (зажорів) льоду, а також обвалів гірських порід є вибуховим. Роботи виконуються піротехнічними підрозділами, оснащеними плавзасобами і транспортом, обладнаними для доставки вибухових речовин і засобів підривання. При катастрофічних повенях, особливо на великих річках Півночі і Північного Сходу Росії, поточних з півдня на північ, практикується руйнування крижаного покриву, заторів і зажорів льоду з використанням бомбардувальної авіації.

Заходи щодо попередження повеней та ліквідації їх наслідків передбачаються в планах дій щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, що розробляються на всіх рівнях комісіями з надзвичайних ситуацій.

Організація взаємодії сил ліквідації, наслідків повеней і катастрофічного затоплення територій є одним з найважливіших факторів, що забезпечують успіх проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Взаємодія організується перш за все в інтересах рятувальних підрозділів, виконання цих робіт у можливо короткі терміни.

Досвід останніх років з ліквідації катастрофічних наслідків повеней підказує, що з метою вдосконалення захисту населення і територій від повеней органам виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, органам місцевого самоврядування можна рекомендувати:

• прискорити формування територіальних систем моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій;

• вжити заходів з розвитку систем оповіщення населення, приділивши особливу увагу сільським районам;

• вжити заходів щодо створення і зміцнення берегозахисних споруд, ремонту гребель, поглибленню та очищення русел річок;

• активізувати роботу щодо створення пошуково-рятувальних формувань, що фінансуються за рахунок бюджетів суб'єктів Російської Федерації;

• з урахуванням зазначеного досвіду переробити плани дій щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

• створити в повному обсязі резерви фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;

• розглянути питання про необхідність (доцільність) перерозподілу коштів бюджетів суб'єктів Російської Федерації у бік збільшення коштів на проведення невідкладних заходів, спрямованих на безпечне функціонування водогосподарських комплексів регіонів.

Можна навести чимало прикладів того, як у нашій країні попереджувальними заходами був значно скорочений збиток від повеней. У травні і червні 1987 р . в Тюменській області відбулося дуже сильна повінь. На річках Іртиш, Тобол, Тура, Вага і Ісеть вода вийшла з берегів і утворила великий розлив. Під загрозою затоплення та руйнування опинилися деякі райони Тобольська, Тюмені, Ханти-Мансійська і ряд дрібніших поселень. У результаті паводку було пошкоджено п'ять залізничних мостів, зруйновано або пошкоджено понад 300 км доріг. Більше 500 тис. га сільськогосподарських земель було залито водою і спустошено. Збиток був би значно більше, якби до паводку не стали готуватися заздалегідь, ще в березні. Зокрема, Тюмень була врятована від затоплення в результаті термінового спорудження дамби довжиною в 27 км . Штучний земляний вал допоміг уберегти від розливу річки і значну територію нижній частині Тобольська. У тих місцях Тюменської області, де підготовка до зустрічі з паводком проводилася технічно і екологічно неграмотно, збиток від стихії був відчутніше. Тут виявилися затопленими багато селищ. У загальній складності понад 1 тис. будинків, 80 сіл і сіл були відрізані розливом від районних центрів. В окремих місцях знадобилася термінова евакуація людей. Безліч невеликих гребель, споруджених без урахування розмірів стихійного лиха, також виявилося зруйновано.

Висновок

Повінь - значно більш поширене стихійне лихо в порівнянні з іншими екстремальними природними подіями.

Жертви серед населення - найбільш трагічний і, безумовно, легше всього виділяється прямий результат повені.

У сільських районах особливо великі збитки внаслідок загибелі сільськогосподарських тварин і затоплення земельних угідь, що супроводжується ерозією грунтів і знищенням посівів.

Вода пошкоджує сільськогосподарський інвентар, насіння, добрива, корми, що зберігаються в складських приміщеннях, виводить з ладу іригаційні системи та інші джерела водопостачання, руйнує дороги.

Повені завдають збитків міському майну, що включає будівлі всіх типів, інженерні споруди і комунікації, транспорт, річкове господарство.

Непрямі збитки зазвичай пов'язують з наслідками для здоров'я людей і загального добробуту, хоча при цьому слід враховувати й такі цінності, як мальовничість ландшафту, рекреаційні можливості та збереження куточків незайманої природи.

Нормальна діяльність медико-санітарних служб дуже ускладнюється внаслідок пошкодження транспортних засобів та інженерних мереж, особливо водопроводу.

У результаті повені існує небезпека зараження і забруднення місцевості, спалахів епізоотії, що може призводити до збільшення захворюваності населення.

Список літератури

1. Безпека життєдіяльності. Конспект лекцій. Ч. 2 / П.Г. Бєлов, А.Ф. Козьяков. С.В. Бєлов та ін; Під ред. С.В. Бєлова. -М.: ВАСОТ. 1993.

2. Безпека життєдіяльності / Н.Г. Занько. Г.А. Корсаков, К. Р. Мала та ін Под ред. О.Н. Русака. - С.-П.: Вид-во Петербурзької лісотехнічної академії, 1996.

3. Бєлов С.В., Морозова Л.Л., Сівков В.П. Безпека життєдіяльності. Ч. 1 .-- М. ВАСОТ, 1992

4. Бєлов С.В. Безпека життєдіяльності-наука про виживання в техносфсре - М.: ВІНІТІ, Оглядова інформація. Проблеми безпеки при надзвичайних ситуаціях, 1996. вип. 1.

Додати в блог або на сайт