§ 3. Організація правової статистики у зарубіжних країнах

Організація державної правової статистики у кожній країні має свої особливості. На неї впливають структура економіки, державний устрій, традиції певної країни та інші чинники.

Першою, головною особливістю організації правової статисти­ки у більшості країн світу є те, що вона децентралізована і не має чіткої структурної системи, як в нашій країні. Друга особливість полягає у відсутності єдиної методології і системи збирання даних про правові явища. Третя особливість — це те, що інформацію про правові явища збирають багато різних організацій. Поширеною є система приватних статистичних органів, які обслуговують пере­дусім приватні компанії, а іноді виконують замовлення державних статистичних органів. Четверта особливість — наявність великого обсягу статистичної інформації, її безсистемність і непорівню-ванність, що не дає можливості органам державної статистики пе­ревіряти достовірність статистичних даних.

Отже, єдиної статистичної реєстрації цивільно-правових фактів та інших явищ і процесів, які характеризують юридичну діяльність у найбільш широкому розумінні цього слова, практично не існує і вона дуже слабко висвітлюється в офіційній статистиці.

З огляду на це ми зупинимося головним чином на характерис­тиці кримінально-правової, судової, пенітенціарної і криміноло­гічної статистики в деяких країнах, яка одержала найбільший роз­виток у своїй практичній організації в розвинутих країнах і є пред­метом більш ретельного аналізу.

Під міжнародною кримінальною статистикою розуміється кри­мінально-правова статистика значної кількості держав, заснована

на вітчизняній системі показників, тотожних за своєю природою, які мають однакові джерела, регулярно збираються і обробляють­ся на засадах єдиної методології. На жаль, такої уніфікованої міжнародної кримінальної статистики зараз фактично не існує, хоча питання про її заснування має вже більш ніж вікову історію, впродовж якої проходить її становлення як напрямку міжнародних статистичних досліджень.

Кримінальна статистика кожної держави відтворює специфічні особливості свого кримінального права, процесу, судового устрою, і вони настільки істотні, що вкрай ускладнюють повноцінний по­рівняльний статистичний аналіз.

Тому при вивченні показників міжнародної кримінальної ста­тистики насамперед слід мати на увазі розбіжності кримінального законодавства. В одних країнах злочинні діяння підрозділяються на злочини, проступки і правопорушення; в інших — на злочини і правопорушення; в третіх — на злочинні діяння, які переслідують­ся за обвинувальним висновком або без такого і т. д. Значно розріз­няється і коло тих діянь, які визначаються як злочинні і карані. Є особливості і в юридичному визначенні окремих понять: співучасть, замах на злочин, рецидив і багато інших. Істотною є і відмінність у визначенні складів злочинів. Слід ураховувати і ступінь інтенсив­ності діяльності органів поліції і суду у виявленні злочинів, а також кримінально-процесуальне законодавство і організацію системи протидії злочинності в окремих країнах.

Істотна відмінність існує і в самій організації кримінальної ста­тистики в різних країнах світу. В чому ж полягає ця відмінність?

По-перше, у системі показників, які характеризують злочин і особу злочинця.

По-друге, в значному різноманітті у системі первинного обліку злочинів. А від цього багато в чому залежать повнота і якість ста­тистичних даних, які друкуються в окремих країнах світу. Так, вик­ликає сумнів якість офіційних кримінально-статистичних відомо*' стей Туреччини, Іспанії, Португалії, Мексики, деяких країн Азії, Африки, кримінальна статистична звітність яких навіть не поділяє справи на кримінальні та цивільні. В деяких країнах Азії і Африки офіційної кримінальної реєстрації злочинів зовсім не існує.

По-третє, в значних розбіжностях в одиницях виміру злочин­ності і адміністративних правопорушень. Офіційні статистичні дані характеризують зареєстровані злочини, розглянуті кримінальні справи, вироки, заарештованих, обвинувачених, засуджених тощо

без особливої їх диференціації. У Великій Британії (Англія, Уельс, Шотландія, Ірландія) до цього часу немає єдиної статистики зло­чинності і судимості, хоча і друкується низка статистичних збірників, в яких з різних сторін висвітлюється діяльність системи кримінальної юстиції.

По-четверте, в значній різниці у повноті охоплення статистич­ними показниками явищ, що реєструються. У деяких країнах дру­куються відносно повні дані про всі виявлені злочини, в інших — вибіркові дані про злочини.

По-п'яте, в тому, що нерідко із статистичних збірників не вдається з'ясувати, наскільки повною і вичерпною є відповідна інформація.

По-шосте, в труднощах порівняльно-статистичного аналізу зло­чинності у міжнародному масштабі, що обумовлюються змінами чинного законодавства, які вносять істотні корективи в статистичні дані, а також змінами в організації структурної побудови правоохо­ронних і судових органів.

Однак, незважаючи на це, порівняльно-статистичне вивчення злочинності у міжнародному масштабі дає можливість виявити ос­новні тенденції динаміки злочинності у світі, її структуру і особли­вості регіональних проявів.

Розглянемо коротко систему організації статистичного обліку в деяких зарубіжних країнах.

Сполучені Штати Америки — країна з достатньо розвинутою, але далеко не повною кримінально-правовою статистикою. Статистика США є децентралізованою. Крім Федерального бюро розслідувань (ФБР) статистичний облік злочинності в країні проводять більше десяти інших організацій: Національна служба інформації по кри­мінальній юстиції і кримінальній статистиці, Національний інсти-тут по зловживанню наркотиками. Управління федеральних тюрем США, Управління судами США, Національна рада по злочинності і деліктвентності, Національний інститут правосуддя і попереджен­ня злочинності неповнолітніх. Інститут права і соціальних дослід­жень, Служба пробації та ін.

і Система державної статистики США будується за принципом створення так званих «фокусних точок», тобто дані збираються у певних відомствах і переважно про тяжкі злочини. і У США статистичні дані про злочинність збираються на двох

рівнях: на рівні штатів і на федеральному рівні. Звіти надаються ^! відповідними агентствами штатів до ФБР, яке публікує кримінальну

інформацію у різному вигляді. Але основним є щорічник «Єдиний звіт про злочинність. Злочинність у США» (иппопп Сгіте Керо^.8. Сгіте іп ІЬе ипііеа 8їа1е5). В ньому в федеральному масштабі,! у розрізі окремих штатів оприлюднюються: 1) відомості щодо вось­ми видів індексних (найбільш небезпечних) злочинів (вбивства, зґвалтування, грабежі, розбійні напади, злочини з проникненням до приміщення, крадіжки, крадіжки автомобілів, підпалювання);

2) показники про розкриті злочини; 3) відомості про арешти по 21 виду злочинної поведінки, в тому числі щодо індексних злочинів;

4) відомості про працівників правоохоронних органів.

Крім того, адміністрація США не обмежується збиранням офі­ційної статистики про індексну злочинність. З 70-х років XX ст. у країні систематично (один раз на рік) проводиться репрезентатив­не вибіркове опитування населення з метою виявлення осіб, які стали жертвами злочинів і не зверталися до правоохоронних органів (з метою встановлення латентної злочинності). Одержані дані міністерство юстиції публікує у загальному довіднику і спеціально­му збірнику про кримінальну віктимізацію в країні.

В Германії існують чотири самостійні інформаційні підсистеми статистичного обліку злочинності, які регулярно публікуються в розгорнутому і стислому вигляді у відповідних збірниках. Це полі­цейська кримінальна статистика; статистика кримінального пере­слідування (вироки суду); статистика виконання покарань (охоп­лює осіб, засуджених до позбавлення волі); статистика умовно за­суджених осіб. Кожна із цих систем взаємно доповнює одна іншу.

Статистика Германії характеризується найбільшою досто­вірністю статистичних даних. Важливе значення надається чітко­му визначенню понять, які використовуються для відокремлення одиниць обліку. Одержані статистичні дані відображаються полі­цейським відомством в Єдиному щорічному статистичному звіті. Важливою особливістю німецької кримінальної статистики є на­явність значної кримінологічної інформації про злочин, особу зло? чинця, обставини злочину та його жертву, стабільність у друкуванні звітів, їх доступність і добра адаптація до використання.

Франція у 1825 р. встановила першу національну систему кри­мінальної статистики. В наш час Французький національний інсти­тут статистики і економічних досліджень випускає статистичний • щорічник Франції, в якому є розділ «Юстиція». У цьому розділі зосереджено дані судової і пенітенціарної статистики. Дані поліції про кількість зареєстрованих злочинів не публікуються. Судова ста­

тистика містить цифрові дані про кількість осіб, засуджених суда­ми присяжних, виправданих трибунальними і апеляційними суда­ми в метрополіях і заморських територіях. Пенітенціарна статисти­ка містить цифрові дані про кількість і рух засуджених у пенітен­ціарних установах. Особливістю статистичного обліку у Франції є поділ правопорушень на три категорії: злочини, проступки і пору­шення, що відповідає структурі судоустрою Франції.

В Швеції з 1913р. публікуються офіційні статистичні дані про злочинність. Кримінальна статистика Швеції підрозділяється на поліцейську, судову і тюремну. Поліцейська статистика є найбільш обмеженою і публікується лише з 1950 р. В ній містяться дані тільки про кількість злочинів, які стали відомі поліції. Судова і тюремна статистика представлена більш детальніше: в ній наводяться дані про кількість засуджених по категоріях злочинів, міри покарання, вік, стать правопорушників, злочинців-рецидивістів, кількість за­суджених, які знаходяться в тюрмах, звільнених і т.д.

В Японії, як і в інших країнах, облік злочинності здійснюється державними органами. Статистичні дані надають: Головне полі­цейське управління, органи прокуратури, служби пробації і пені­тенціарних органів, секретаріат Верховного суду. Ці органи вида-I ють відповідні статистичні збірники своїх відомств. Комплексний І науково-дослідний інститут міністерства юстиції узагальнює стати­стичні дані та видає їх у вигляді «Білої книги про злочинність». Крім і того, Головним поліцейським управлінням щорічно видається «Біла І книга про поліцію», в якій висвітлюються різні напрямки діяльності І поліції. Поліцейська статистика Японії є найбільш достовірною і І придатною для статистичного аналізу.

Особливістю японської кримінальної статистики є роздільний облік злочинів, передбачених КК, і злочинів, передбачених статут­ними законами, які не увійшли до КК. По категоріях злочинів, пе­редбачених КК, облік ведеться за кількістю як злочинів, так і зло­чинців. По категоріях статутних злочинів ураховується тільки кількість справ, переданих до прокуратури.

В країнах СНД організація кримінально-правової статистики багато в чому аналогічна її організації і функціонуванню в Україні. Відмінність полягає лише в структуруванні органів, які здійснюють статистичний облік і звітність про окремі показники в документах первинного обліку. Але в сучасних умовах необхідність побудови чіткої і одноманітної системи кримінально-правової статистики, яка б | задовольняла своїми показниками не тільки оперативні, а й наукові

кримінологічні вимоги, особливо відчутна. Інтеграційні процеси в країнах СНД, діяльність міждержавних організованих злочинних угруповань актуалізували необхідність розробки системи показників про злочини для забезпечення міжнародних зіставлень. У Програмі методологічних робіт Статистичного комітету держав СНД і на по­точних засіданнях Ради керівників статистичних служб країн-учас­ників СНД на цю проблему неодноразово зверталась увага.

Таким чином, можна зробити загальний висновок про те, що для конкретного статистичного аналізу показників міжнародної кримінально-правової статистики необхідно використовувати ма­теріали економічної, демографічної, соціально-культурної статис­тики і багато інших матеріалів.

В Україні проводиться робота щодо вдосконалення статистич­ної методології і переходу України на прийняту в міжнародній прак­тиці систему обліку і статистики ринкової економіки відповідно до завдань, які були поставлені в Концепції побудови національної статистики України та Державній програмі переходу на міжнарод­ну систему обліку і статистики, затверджених постановою Кабіне­ту Міністрів України від 4 травня 1993 р.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття міжнародної правової статистики.

2. Охарактеризуйте основні завдання міжнародної правової статистики.

3. Розкрийте методи міжнародної правової статистики.

4. Охарактеризуйте систему організації обліку зло­чинності в США.

5. Охарактеризуйте систему організації обліку зло,-чинності в Германії.

6. Охарактеризуйте систему організації обліку зло­чинності у Франції.

7. Охарактеризуйте систему організації обліку зло­чинності у Швеції.

8. Охарактеризуйте систему організації обліку зло­чинності в Японії.

9. Охарактеризуйте систему організації обліку зло­чинності в країнах СНД.

*

* *

Після ознайомлення з основними положеннями правової ста­тистики стає зрозумілим, що вона сформувалась як галузь статис­тичної науки в процесі розвитку суспільства. Як багатогалузева на­ука правова статистика охоплює своїми показниками всі галузі права. Тому недоліки, притаманні тій чи іншій галузі права, дзер­кально відображаються і в статистичних показниках. Особливо це стосується такого моменту, як невідображення в статистичному об­ліку значної кількості правових явищ.

Проте, використовуючи статистичні показники за тривалий проміжок часу, можна і слід аналізувати тенденції зміни явищ, не­залежно від прорахунків у формуванні цих показників, оскільки правозастосовна практика, як правило, істотно не змінюється, якщо в державі не сталося якихось суттєвих соціальних змін.

Усе це ще раз підкреслює необхідність подальшого вдоскона­лення статистичної методології обчислення окремих показників, а також підвищення ефективності реєстрації правових явищ.

Такі завдання можна успішно вирішити тільки в результаті на­лежного засвоєння основних положень статистичної науки, яка склалась на сьогодні в Україні як багатогалузева система знань.

Перехід статистики України на міжнародні стандарти та міжна­родну систему ведення статистичного обліку дає перспективи і надії на те, що в майбутньому правова статистика як галузь статистич­ної науки досягне відповідного міжнародного рівня.

Підручник дає змогу майбутньому спеціалісту-правнику засвої­ти всі основні положення правової статистики і одержати ті знан­ня, які йому будуть потрібні в повсякденній практичній діяльності.

Література

1. Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику»: За­кон України від 13 липня 2000 р. № 1922-ІІІ //Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 43. - Ст. 362.

2. Про Всеукраїнський перепис населення: Закон України від 19 жовтня 2000 р. № 2058-ІІІ // Урядовий кур'єр. Орієнтир. — 2000. — № 43.

3. Про затвердження Положення про проведення статистичних спо­стережень та надання органами державної статистики послуг на платній основі: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1659 //Там само. — 29 лист.

4. Про організацію проведення Всеукраїнського перепису населення: Роз­порядження Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 51 -р // Там само. - 2001. - № 11.

5. Про судоустрій України: Закон України від 7лютого 2002 р. № 3018-ІІІ// Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27—28. — Ст. 180.

6. Інструкція з діловодства в господарських судах України: Затверджена Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. за № 75.

7. Інструкція про єдиний облік злочинів від 26 березня 2002 р. — К.: Гене­ральна прокуратура, СБУ, МВС, ДПА, Мін'юст України, 2002.

8. Інструкція про порядок заповнення та подання документів первинно­го обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ від 26 березня 2002 р. — Там само.

9. Інструкція щодо заповнення статистичної картки на підсудного (обви­нуваченого) від 19 травня 2003 р. — К.: ДСА України, 2003.

10. Інструкція щодо заповнення форм статистичної звітності про роботу судів загальної юрисдикції (крім господарських судів) від 27 травня 2002 р.// Офіційний вісник України. — 2002. — № 24. — Ч. 1. — Ст. 1181.

11. Положення про Державну судову адміністрацію України: Затверджено Указом Президента України від 3 березня 2003 р. № 182/2003. — К.: ДСА України, 2003.

12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення спеціальної митної статистики» від 12 грудня 2002 р. № 1865 // Урядовий кур'єр. — 2002.— 19 груд.

13. Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. — М.: Юристь, 1999. — 400с.

14. Кальман О.Г., Христич 1.0. Правова статистика: Навчальний посібник. — X.: Право, 1999.-204с.

15. Правова статистика: Курс лекцій./ О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та ін. / Під заг. ред. О.М. Джужи. — К.: НАВСУ: Правові джерела, 2000. — 336 с.

16. СавюкЛ.К. Правовая статистика: Учебник. — М.: Юристь, 1999. — 588 с.

17. Кальман А.Г., Христич И.А.Словарь криминологических й статистиче-ских терминов. —X.: ИИППАПрН Украйни, Гимназия, 2001. — 96с.

18. Статистика: Підручник/За ред. А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Кози-

рєва. - К.: Вища школа, 1993. - 623 с. ,.,/-.

19 Статистика: Підручник/ С. С. Герасчменко, А. В. Головач, А. М. Сріна ' та ін За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. - 2-е вид., пере-

роб і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 467 с.

20 Кальман О.Г., Христич І. О.Статистичний облік і звітність у правоохорон^ них органах України: Науково-практичний посібник. — X.: ІВПЗ АИрМ

України, Гімназія, 2002. — 140 с. ^

21. Трофімова Г.Г. Правова статистика: Навчально-методичнии посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. — 75 с

22. Чернадчук В.Д. Правовая статистика: Конспект лекции. - К.: МАУ11,

1999. - 72 с.

Додаток

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику»

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 29, ст.194)

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У частині першій статті 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) слова «або статистичної» виключити.

2. Частину п'яту статті 13 Закону України «Про ціни і ціно­утворення» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1990 р., № 52, ст. 650) виключити.

3. У Законі України «Про зайнятість населення» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 14, ст. 170; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 11-12, ст. 44):

1) у пункті 2 статті 13 слова «державна статистична звітність, яка відображає» замінити словами «збір статистичної інформації та адміністративних даних, які відображають»;

2) у підпункті «д» пункту 2 статті 14 слово «статистичної» виключити;

3) у статті 19:

пункт 1 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

«здійснює у порядку, встановленому законодавством, збір та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище в сфері зайнятості населення».

У зв'язку з цим абзаци п'ятий — дев'ятий вважати відповідно абзацами шостим — десятим;

в абзаці другому пункту 2 слово «статистичні» замінити словом «адміністративні»;

4) пункт 4 статті 20 викласти у такій редакції:

«4. Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місце­знаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок без­робіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій) та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк — про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмо­ва від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством».

(Пункт 4 розділу І втрачає чинність з 01.01.2004 року на підставі Кодексу № 436-ГУ від 16.01.2003 )

5. Частини четверту — сьому статті 23 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377) викласти у такій редакції:

«Зведення статистичної інформації щодо зовнішньоеконо­мічної діяльності здійснює Державний комітет статистики України на підставі даних, що в обов'язковому порядку надаються орга­нами, які провадять державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (фінансові органи, органи державної митної служби, Національний банк України), а також суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності.

Державний комітет статистики України щокварталу складає і публікує статистичну інформацію щодо стану і структури зовнішньо­торговельного балансу України.

Міністерство фінансів України складає відомості про стан і структуру зовнішньої державної заборгованості.

Державний комітет статистики України зобов'язаний ознайом­лювати суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності із статистичною інформацією, яка є в його розпорядженні, у порядку, встановленому законами України «Про інформацію» та «Про державну статистику».

6. Частину першу статті 18 Закону України «Про господарські товариства» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682;

2000 р., № 32, ст. 256) викласти у такій редакції:

«Товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає ста­тистичну інформацію та адміністративні дані у порядку, вста- . новленому законодавством».

7. Статтю 19 Закону України «Про товарну біржу» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 10, ст. 139) викласти у такій редакції:

«Стаття 19. Облік і звітність

Товарна біржа веде первинний та бухгалтерський облік резуль­татів своєї роботи, складає статистичну інформацію та адмініс­тративні дані.

Порядок ведення бухгалтерського обліку і подання статистичної інформації та адміністративних даних визначається законодавством».

8. Пункт 1 статті 15 Закону України «Про споживчу кооперацію» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № ЗО, ст. 414) викласти у такій редакції:

«І. Споживчі товариства та їх спілки ведуть облік результатів своєї діяльності, складають статистичну інформацію та адміні­стративні дані у порядку, встановленому законодавством, і несуть відповідальність за їх достовірність. Вимога іншої інформації, не встановленої законодавством, забороняється».

9. У Законі України «Про інформацію» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650):

1) статтю 18 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

«адміністративна інформація (дані)».

У зв'язку з цим абзаци третій — восьмий вважати відповідно абзацами четвертим — дев'ятим.

2) частини першу і другу статті 19 викласти у такій редакції:

«Статистична інформація — це офіційна документована дер­жавна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ гро­мадян, наукових установ, заінтересованих організацій до неопуб-лікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, установлених цим Законом, а також Законом України «Про державну статистику»;

3) доповнити Закон статтею 19-1 такого змісту:

«Стаття 19-1. Адміністративна інформація (дані) Адміністративна інформація (дані) — це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та збері­гаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адмі­ністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції.

Система адміністративної інформації (даних), повноваження органів, які займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, їх джерела та режим встановлюються відповідно до законодавства».

10. Абзац третій частини першої статті 18 Закону України «Про адвокатуру» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 62)

викласти у такій редакції:

«узагальнює адміністративні дані про адвокатську діяльність».

11. Частини першу і другу статті 42 Закону України «Про дорож­ній рух» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338)

виключити.

(Пункт 12 розділу І втратив чинність на підставі Закону № 973-

IV від 19.06.2003)

13. Частину другу статті 15 Закону України «Про органи реєст­рації актів громадянського стану» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 14, ст. 78; 2000 р., № 9, ст. 67) доповнити словами «і складають адміністративні дані».

14. У Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292; 1999 р., № 38, ст. 339):

1) у пункті 10 частини другої статті 7 слово «звітності» замінити

словами «адміністративних даних»;

2) абзац п'ятий частини четвертої статті 17 викласти у такій

редакції:

«збирання, узагальнення та аналітичної обробки адміністра­тивних даних про професійну діяльність на фондовому ринку, а також інформації, що підлягає оприлюдненню емітентами цінних

паперів».

15. Абзац третій частини першої статті 27 Закону України «Про видавничу справу» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 32,

ст. 206) викласти у такій редакції:

«збирання та використання адміністративних даних, які харак­теризують динаміку та тенденції у видавничій справі».

Навчальне видання

Кальман Олександр Григорович Христич Інна Олександрівна

Правова статистика

Підручник

Редактор К. К. Гулий Комп'ютерна верстка і дизайн В. М. Зеленька

16. Статтю 34 Закону України «Про сільськогосподарську коо­перацію» (469/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 39, ст. 261) викласти у такій редакції:

«Стаття 34. Облік і звітність

Кооператив (об'єднання) веде бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, складає статистичну інформацію та адміністра­тивні дані у порядку, встановленому законодавством».

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 7 лютого 2002 року № 3047-ІП

Підписано до друку з оригінал-макета 14.01.2004. Формат 60х90^{^}/^(,. Папір офсетний. Гарнітура Nе^V^оп Ум. друк. арк. 18,6. Обл.-вид. арк. 14,5. Вид № 166 Тираж 10 000 прим. (1-й завод - 5000 прим.) Зам. № 4-149.

Видавництво «Право» Академії правових наук України Україна, 61002, Харків, вул. Чернишевського, 80

(Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції — серія ДК № 559 від 09.08.2001 р.)

ВАТ «Харківська книжкова фабрика "Глобус"» Україна, 61012, Харків, вул. Енгельса, 11

2