1. Поле і проблеми

Термін «компаративістика» відсилає до латинських слів сот- рагаге, compa.ra.tio, сотрагаНуш. Вони відповідно означають дію порівняння, порівняльне відношення й результат. Одначе літератур¬на компаративістика як галузь науки про літературу не обмежується рефлексіями про порівняння, які здійснюються з дослідницькими

цілями. Її головною метою є пізнавальне осягнення своєї, чужої й за¬гальної літературної дійсності як динамічної, внутрішньо диферен¬ційованої і змінної у своєму змісті й кордонах «можливої спільноти», пов’язаної багатьма стосунками з іншими царинами письменства й культури. Оця можлива спільнота, яка постає з відмінностей - так само у просторі культури, де література є лише фрагментом, - стано¬вить поле і дослідницьку проблематику компаративістики.

Інакше кажучи, літературна компаративістика досліджує участь зі стилістичного, мовного, культурного й етнічного боку різних літе¬ратур - через їхні зв’язки, взаємовпливи й колективні конфігурації - у формуванні світової (powszechnej) літератури та, з другого боку, участь світової і регіональної літератур (таких як, наприклад, євро¬пейська чи латиноамериканська літератури) у формуванні окремих літератур, передусім національних. Тим самим вона виходить за ак- сіологічний горизонт, а також поза традиції й зразки літератури од¬нієї мови або одного етносу (нації). Вона займається сконфронтуван- ням і обміном різноманітних - часом далеких у часі і просторі - літе¬ратурних горизонтів. Етноцентричній перспективі, обмеженій до однієї літератури, замкненій виключно в колі власного досвіду, ком¬паративістика протиставляє поліцентричну концепцію літератур од¬ночасно різнорідних і рівноцінних, які перебувають у спільній за¬лежності й доповнюють одна одну, перебувають у живому контакті й ситуації діалогу. Потік і опанування ними цінностей (за посередниц¬твом перекладів, переробок, адаптацій, парафраз, імітацій, насліду¬вання тощо) є однією з важливих конкретних дослідницьких сфер компаративістики.

У сучасному вигляді, який сформувався в дослідницькій традиції ХІХ-ХХ ст., компаративістика є передусім наукою про взаємовпливи (про дво- і багатосторонні взаємозв'язки), спорідненості, відмінності і типологічні відповідності літературних явищ: окремих творів, ін¬дивідуальної й колективної письменницької продукції, жанрів, стилів, течій, епох, тем, національних літератур, культурно-цивіліза- ційних культур і кіл.

У ширшому розумінні, прийнятому, зокрема, в Америці, літератур¬на компаративістика є частиною культурної компаративістики. З цьо¬го погляду вона є наукою про взаємні впливи (реальні зв’язки), спорід¬неність і типологічні відповідності літературних і позалітературних явищ, таких як образотворче мистецтво, музика, театр, кіно і т. д„ а також інших, ніж література, різновидів письменства і звукових тек¬стів. Інакше кажучи, компаративістика в цьому ширшому розумінні досліджує взаємозв’язки літератури з іншими різновидами мистецтва та іншими типами дискурсів, такими як розмовна мова, публіцистика,

політичне красномовство, релігійне письменство, філософія, міфи, іс-торіографія тощо. Вона займається пошуком спільних категорій - ко-мунікативних, жанрових, стильових, структуральних, типологічних чи категорій напряму - які б відтіняли спорідненість цих, здавалось би, взагалі непорівнюваних явищ і сфер культури.

Окрім подібностей, відповідностей та спорідненостей, компара¬тивістика відкриває також наявні відмінності й контрасти серед явищ, на перший погляд однакових чи близько між собою спорідне¬них. Ці категорії - контакту чи його відсутності, близькості чи від¬стані, спорідненості чи різниці, відповідності чи іншості - зрештою, доповнюють одна одну. Вони належать до основного понятійного ре¬пертуару компаративістики.

Таким чином, компаративістика досліджує, загально кажучи, іс¬торичні процеси диференціації й розходження (дивергенції) та збіж¬ності й уніфікації (конвергенції) літературних явищ, а одним з її за¬вдань є формування - на тлі наявних відмінностей і окремішнос- тей - синтетичного образу літератури. Цей образ віддзеркалюють цілісні категорії, такі як «національна література», «всезагальна літе¬ратура» (powszechna), «загальна література» (ogolna), «світова літе¬ратура» (Weltliteratur) чи «континентальна». У такий спосіб компа¬ративістика об’єднує в одне ціле набуті в дослідженнях знання про літературу, про її місце в культурі та, як можливість, у даному цивілі- заційному колі. На основі цього останнього критерію компаративіс¬тика ділиться на такі окремі й умовно самостійні, а водночас внут¬рішньо гетерогенні літературні комплекси, як «арабська література», «латинська література», «християнське письменство», «централь¬ноєвропейська література» чи «слов’янська література».