8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації

Згідно з ст. 43 КК визнається правомірним і, отже, не є зло­чинним вимушене заподіяння певної шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній органі­зації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Підставою заподіяння шкоди виступає її вимушеність. Вона має місце, коли в особи, яка входить до складу злочинної групи, виникла необхідність брати участь у вчиненні злочину (наприклад, че­рез примус з боку ватажка злочинної організації), і була відсутня реа­льна можливість (без ризику розкрити свій зв’язок із правоохоронни­ми органами і тим самим піддати себе небезпеці) відмовитися від участі в підготовці або вчиненні злочину в складі такої групи.

Заподіяння шкоди на підставі ст. 43 має ознаки, що характе­ризують: 1) суб’єкт заподіяння шкоди; 2) його об’єкт; 3) характер дії (бездіяльності); 4) межі заподіяння шкоди.

Суб’єкт заподіяння шкоди. Це лише особи, які відповідно до чинного закону виконують спеціальне завдання в складі організова­ної групи або злочинної організації. До них належать: 1) негласні працівники оперативних підрозділів або особи, які співробітнича­ють з ними, що проникли до злочинної групи (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”); 2) штатні і поза­штатні негласні працівники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, введені під легендою прикриття в ор­ганізоване злочинне угруповання (ст. 13 ч. 3 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинні­стю”); 3) учасники організованих злочинних угруповань, притягнуті до співробітництва спеціальними підрозділами по боротьбі з орга­нізованою злочинністю (ст. 14 цього Закону) .

Об’єкт заподіяння шкоди – інтереси особи, суспільства, дер­жави, що охороняються кримінальним законом (наприклад, недотор­каність громадянина, його власність, громадська безпека, порядок управління, державна таємниця тощо).

За своїм характером дії (бездіяльність) особи, яка заподіює шкоду в складі організованої групи або злочинної організації, повин­ні збігатися з ознаками якогось злочину, за винятком тих, що перед­бачені в ч. 2 ст. 43 КК (наприклад, особа може вчинити крадіжку, вимагання, завдати потерпілому побоїв тощо).

Межі заподіяння шкоди визначаються ч. 2 ст. 43 КК. Особа може, беручи участь у злочинній організації, заподіяти будь-яку шкоду, тобто навіть вчинити злочин (наприклад, заподіяти потерпі­лому середньої тяжкості тілесні ушкодження або брати участь у контрабанді, у розкраданні чужого майна тощо). Виняток складають три види злочинів, вчинення яких свідчить про перевищення допу­стимих меж.

Перевищення меж заподіяння шкоди – це вчинення особою в складі організованої групи або злочинної організації одного з трьох видів злочинів: 1) умисного особливо тяжкого злочину, поєднаного насильством над потерпілим (наприклад, умисне убивство); 2) умис­ного тяжкого злочину, пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесно­го ушкодження потерпілому (наприклад, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження); 3) умисного особливо тяжкого і тяжкого зло­чину, пов'язаного з настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (мова йдеться про наслідки, які законодавець ставить в один ряд із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому).

Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди ви­значена в ч. 3 ст. 43 КК. Насамперед, особі ні за яких умов не може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі. Якщо такій особі призначається позбавлення волі на певний строк, то його розмір не може перевищувати половини максимальної санкції, пе­редбаченої за вчинення злочину (наприклад, якщо санкція за умис­не убивство за ч. 2 ст. 115 КК передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, то суд не може призначити позбавлення волі на строк понад 7 років і 6 місяців). Але навіть у цьому випадку вико­нання спеціального завдання розглядається як обставина, яка пом'як­шує покарання (п. 9 ч. 1 ст. 66 КК).

1

18