2.3. Водопровідна мережа і арматура

Внутрішні водопровідні мережі, які подають питну воду, слід проектувати зі сталевих оцинкованих труб діаметром до 150 мм і з неоцинкованих труб більших діаметрів, а також з пластмасових труб.

Трасування водопровідної мережі починають з квартальної мережі, яка об’єднує основні елементи (насосні станції, мережі окремих будівель тощо) [17, с.45].

Трасування внутрішньої водопровідної мережі, як правило, починають з вибору місця вводу, далі розглядають плани верхніх поверхів, на яких вибираються місця розташування водопровідних стояків [16, с.49].

Але трасування внутрішньої водопровідної мережі можна починати від водорозбірних приладів: на планах поверхів і розрізах будівлі намічають місця прокладання підвідних труб (розводок), а також стояків [17, с.49]. При цьому на планах поверхів, перш за все, необхідно розмістити всі санітарно-технічні прилади з урахуванням найбільш зручного користування нами або приєднання їх до стояків.

Планування санітарних вузлів і розміщення в них санітарних приладів, позначених на планах будинку, може бути змінено на власний розсуд студента при узгодженні з викладачем з метою забезпечення найбільш доцільного рішення проектування внутрішніх мереж.

Магістральні трубопроводи, які з’єднують основи стояків з водомірним вузлом, слід прокладати так, щоб їхня протяжність і кількість перетинів з будівельним конструкціями були мінімальними [17, с.45], уникаючи сходові клітки і приміщення, де температура повітря зимою може бути менше 2^оС [1, п.9.13]. При прокладанні трубопроводів у приміщеннях з температурою повітря менше 2^оС необхідно передбачати заходи із захисту трубопроводів від замерзання [1, п.9.13].

Магістральні трубопроводи у житлових і громадських будівлях звичайно прокладають в підпіллях, підвалах, технічних поверхах і на горищах [1, п.9.8] паралельно стінам будівлі і лініям колон, по можливості прямолінійно, щоб довжина труб була мінімальною [17, с.46]. При відсутності горищ магістральні трубопроводи слід прокладати на першому поверсі в підпільних каналах сумісно з трубопроводами опалення або під підлогою, а також по конструкціях будівлі, по яких допускається відкрита прокладка трубопроводів, або під стелею верхнього поверху [1, п.9.8]. У підвалі магістралі слід прокладати по внутрішніх стінках, колонах і балках з кріпленням на кронштейнах. Трубопроводи не повинні перетинати балки, колони та інші частини будівлі [17, с.46].

На магістральних лініях необхідно передбачити приєднання поливних кранів, які розміщуються на цоколі, в нішах зовнішніх стін на висоті 0,30...0,35 м від поверхні землі або в коверах з розрахунку один поливний кран на 60...70 м периметру будинку [1, п.10.7]. Розводки d_у = 25...32 мм від магістралей до поливні кранів прокладають по найкоротшій відстані зі зворотнім похилом для їх спорожнення на зимовий період [6]. Кран для спуску води встановлюють в найнижчій точці розводки [16, с.97]. Усередині будівлі для технологічних потреб і прибирання приміщень використовують поливні крани діаметром 15 та 25 мм [13, с.28].

стояки господарсько-питного водопроводу необхідно розміщувати в центрі водорозбору, в місцях встановлення однотипних санітарних приладів; при цьому враховують вимоги зручності і простоти монтажу [16, с.49]. Кількість стояків і довжина розводок до водорозбірних приладів мають бути мінімальними [17, с.49]. Стояки можна приєднувати безпосередньо до магістралі, яка проходить транзитом крізь будівлю [13, с.30]. Водопровідні стояки бажано розташовувати разом з водовідвідними стояками, використовуючи для них загальні отвори в перекриттях і загальні канали або шахти в стінках.

При розміщенні водопровідних стояків необхідно враховувати планування приміщень на всіх поверхах будівлі: стояки не повинні проходити всередині приміщення, перетинати несучі конструкції будівлі (балки, ригелі, ферми тощо), повинні бути розташовані вздовж стін і перегородок, колон, де допускається кріплення трубопроводів [17, с.49]. Водопровідні стояки не слід встановлювати на стінках, суміжних з житловими приміщеннями. Наявність на стояках вигинів у вигляді петель небажана, оскільки в них накопичується повітря, яке порушує роботу мережі [16, с.50].

Стояки протипожежного водопроводу необхідно розміщувати з таким розрахунком, щоб забезпечити вільний доступ до пожежних кранів і можливість прокладки пожежного шлангу на всіх ділянках, які обслуговуються даним краном. При цьому відстань між пожежними кранами призначають залежно від довжини шлангу (10...20 м) і довжини компактної струмини (не менше 6 м). Найбільш придатні місця для розміщення пожежних кранів – площадки сходових кліток, фойє, вестибюлі, коридори.

В основі кожного стояка поблизу магістральних труб необхідно передбачити установку запірного вентиля і трійника з корком на випадок відключення стояка для проведення ремонтних робіт.

Підвідні трубопроводи внутрішнього водопроводу від стояків до санітарних приладів необхідно прокладати з розрахунком найменшої їх довжини. розводки прокладають, як правило, відкрито по стінах душових кімнат, кухонь та інших приміщень; раціонально розміщувати їх під санітарно-технічними приладами на висоті 0,15–0,20 м над підлогою [16, с.49].

Прокладання стояків і розводок внутрішнього водопроводу слід передбачати в шахтах, відкрито – по стенах душових, кухонь та інших приміщень [1, п.9.8].

Мережу холодного водопроводу при сумісному прокладанні в каналах з трубопроводами, які транспортують гарячу воду чи пару, необхідно розміщувати нижче за ці трубопроводи, влаштовуючи термоізоляцію [1, п.9.10].

Приховане прокладання трубопроводів слід передбачати для приміщень, до оздоблення яких ставляться підвищені вимоги, та для всіх систем з пластмасових труб (крім тих, які прокладено в санітарних вузлах) [1, п.9.8].

Горизонтальні трубопроводи внутрішнього водопроводу слід прокладати з похилом не менше 0,002 [1, п.9.11] у бік вводів, стояків, водорозбірних кранів та інших понижених точок. У точках, де сходяться похили, влаштовують спускні пристрої (трійники із заглушками [16, с.49] чи муфти з корками [17, с.50]).