2. Методи нормування обігових коштів.

В даний час підприємствам надане право самостійно розраховувати нормативи обігових коштів. При цьому можуть використовуватися два методи: прямого розрахунку і економічний.

Нормування обігових коштів передбачає урахування багатьох чинників, що впливають на господарську діяльність підприємства:

- по перше, умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями, як: кількість постачальників, термін постачання, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

- по-друге, організація процесу виробництва, зокрема тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

- по-третє, умови реалізації продукції, насамперед кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість характер випущеної продукції вид транспорту, яким відвантажується продукція, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

Значення нормування обігових коштів полягає в наступному:

- по-перше, правильне визначення нормативу обігових коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва і реалізації продукції;

- по-друге, нормування обігових коштів дозволяє ефективно використовувати обігові кошти на кожному підприємстві;

- по-третє, обґрунтовані нормативи обігових коштів сприяють зміцненню режиму економії, виявленню і використанню внутрішньогосподарських резервів.

Нормування повинно забезпечити оптимальну потребу в обігових коштах, тому, що заниження її величини призводить до фінансових труднощів (утворення прострочених платежів, заборгованість за позикою, тощо), а надлишок коштів послабляє режим економії і дозволяє підприємствам використовувати засоби не по призначенню, супроводжується створенням зайвих запасів сировини і матеріалів. 

Нормування обігових коштів методом прямого розрахунку.

При використанні цього методу передбачені такі етапи роботи:

1. Визначення норм запасу по окремим статтях обігових коштів. Норма обігових коштів являє собою відносний показник, що виражається в днях, процентах або гривнях. Норми запасу в днях по виробничих запасах розраховуються по окремим видам матеріальних цінностей, а при великій номенклатурі – по тій частині, що складає по вартості і не менше 70-80% спільних витрат по статті в цілому.

2. Встановлення одноденної витрати матеріальних цінностей виходячи з кошторису витрат на виробництво. Одноденну витрату на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати по четвертому кварталу планового року, що має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденна витрата визначається по кварталу з найменшим обсягом виробництва. По незавершеному виробництву при визначенні одноденних витрат виходять із суми витрат на виробництво валової або товарної продукції.

3. Визначення нормативу обігових коштів по кожній статті в грошовому вираженні проводиться шляхом множення одноденних витрат у грошовому вираженні на норму запасу в днях.

4. Вирахування сукупного нормативу або загальної потреби в обігових коштах по підприємству проводиться шляхом сумування часткових нормативів по окремим статтям. 

5. Заключний етап нормування – визначення норм і нормативів по окремих статтях обігових коштів для підрозділів підприємства, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом декількох років, якщо істотно не змінюють умови виробництва, постачання і збуту, розрахунку й інші.

Розрахунок нормативу обігових коштів економічним методом

Розрахунок потреби в обігових коштах методом прямого розрахунку па підприємстві проводиться на тривалий період, якщо в наступні роки не змінюється різко асортимент випускаємої продукції, технологія виробництва, умови постачання і збуту продукції. У таких умовах розрахований норматив обігових коштів методом прямого розрахунку щорічно коректується підприємством з урахуванням росту виробничої програми і зміни оборотності обігових коштів, тобто норматив обігових коштів розраховується укрупненим (економічним) методом.

При економічному методі визначення загальної потреби підприємства в обігових коштах, норматив обігових коштів, розрахований методом прямого розрахунку ділиться на дві частини. До першого відносяться нормативи, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершена виробництво і готова продукція (виробничий норматив). В другу частину включаються ті статті нормованих активів, по котрим потреба в коштах прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: нормативи по запасним частинах для ремонтів устаткування, МШП, витратам майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу обігових коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до росту виробничої програми в планованому році. Невиробничий норматив обігових коштів збільшується в половинному розмірі від росту виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму коштів, ідо визволяються в результаті планованого (прогнозованого) прискорення оборотності обігових коштів.