Паралельний

(багатосторонній)

З регресією платежів

(під гарантію)

• з фіксованою ставкою;

• з плаваючою ставкою;

• дисконтні позики (сплата відсотків у момент надання позики)

Консорціумний

(синдикатний)

З погашенням у розстрочку

Двосторонній

З одноразовим поверненням

• Кредит в основний капітал

• Кредит о оборотний капітал

• Кредит для фінансування інвестиційних проектів

• Кредит для фінансування комерційних контрактів

• Кредит у сферу виробництва

• Кредит у сферу обігу

Короткострокові (до 1 року)

Середньострокові (до 3-х років)

Довгострокові (понад 3 роки)

• забезпечений і незабезпечений;

• гарантований;

• прямий і опосередкований;

• строковий і прострочений;

• пролонгований;

• реальний;

• сумнівний;

• платний;

• безплатний.

Одноразові кредити

Кредитна лінія

Домовленість між банком та фірмою про використання кредиту в межах визначеної суми (терміном погашення – 180 днів)

Перманентні

(з позикового рахунку оплачуються рахункові документи без погодження з банком у межах ліміту)

Револьверний кредит

Автоматично поновлювальний

Контокорентний

Вид позики, що надається клієнтам, які мають у банку поточний рахунок

Рис. Класифікація та характеристика банківського кредиту

Розглянемо суть окремих видів банківського кредиту.

Кредит в основний капітал - позика на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств, будівництво нових підприємств, у тому числі шляхом проведення самим банком лізингових операцій.

Кредит в оборотний капітал - позика на придбання предметів праці - сировини, матеріалів, палива, тари тощо, на покриття витрат виробництва та обігу, на покриття дефіциту

Забезпеченням кредиту може бути нерухоме та рухоме майно, цінні папери, гарантія чи поручительство третьої особи, страховий поліс, передавання на користь банку дебіторської заборгованості позичальника тощо. Зокрема, до забезпечених кредитів відносять іпотечні кредити, які надаються під заставу нерухомого майна. Незабезпечені кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам. Такі кредити можуть також надаватися в обмежених нормативними актами розмірах інсайдерам - особам, тісно пов'язаним з банком певними інтересами.

Стандартні кредити надаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позичками і процентами та мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому. До інших належать бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим становищем або які допускали прострочені платежі банкові в минулому.

Одноразові - кредити видаються на підставі документів, які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього ви­никає потреба в позичці. Зокрема, банки у такий спосіб надають кредити клієнтам, поточні рахунки яких перебувають в іншому банку.

Перманенті позички - переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. У цьому разі з позичкового рахунку оплачуються розрахункові документи ( платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, тощо) в межах установленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позички і без оформлення її спеціальними документами.

Гарантійні кредити - надаються тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов'язання надати клієнту в разі потреби позичку протягом певного періоду у визначеному розмірі. Такий кредит може бути обумовлений конкретною датою або настанням певної причини, яка викликає потребу в кредиті (наприклад, відсутність у клієнта власних коштів для оплати за гарантованим акредитивом).

Кредити з одноразовим поверненням позика, коли заборгованість за кредитом погашається у визначений у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за бажанням самого позичальника.

Кредит з погашенням у розстрочку - тобто окремими платежами протягом установленого кредитним договором терміну (наприклад, кредити на капітальні вкладення) або у міру надходження виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу.

Кредити з регресією платежів - позика, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов'язання третьої особи.

У двосторонньому кредиті беруть участь банк і позичальник.

За консорціумного кредиту для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи неможливості надання кредиту одним банком (за недостатності кредитних ресурсів або необхідності дотримання економічних нормативів, установлених центральним банком) створюється банківський консорціум. При цьому один банк виступає в ролі банку-менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду й надає, а також стягує заборгованість за позичкою і процентами та розподіляє їх між членами консорціуму.

Револьверний кредит - це кредит, який автоматично поновлюється в межах обумовленого кредитним договором розміру.

Контокорентний кредит - банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, в тому числі в рахунок погашення кредиту. Це зручно як клієнтові, так і банку. Перший має можливість безперебійно і без оформлення спеціальних документів отримувати кредит саме на ту суму, яка йому потрібна, а значить, не переплачувати проценти. Для банку спрощується процес кредитування. Банк і клієнт у будь-який момент бачать, чи є на рахунку вільні кошти, чи є заборгованість за позичкою. Через технічні причини українськими банками контокорентні рахунки не відкриваються.

Овердрафт вважають різновидом контокоренту. Окрім поточного рахунку, у разі потреби банк відкриває клієнтові позичковий рахунок, з якого оплачуються розрахункові документи. Розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і строк користування кредитом за овердрафтом визначаються кредитним договором.

Строкові - це кредити, строк погашення яких ще не настав.

До запитання - видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони в міру появи для цього можливостей у клієнта. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку.

Відстрочені (пролонговані) - кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін.

Прострочені - кредити, які не погашені клієнтом у передбачений договором термін.

Лізинг – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачеві. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі креди­тора – лізингодавець, позичальник – лізингоодержувач.

Лізинговий кредит – це відносини між незалежними особами з приводу передачі в оренду майна, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна на певний строк. Лізинг належить до однієї з форм товарного кредиту, що стала в країнах з ринковою економікою провідною формою оновлення основного капіталу.

Основні причини необхідності лізингу в сучасних економічних умовах:

• швидке моральне старіння техніки;

• зростання конкуренції;

• збільшення кількості капіталомістких проектів;

• економія грошових коштів фірм-споживачів;

Лізингові угоди є своєрідною формую фінансування капітальних вкладень, які можуть поділятись на два види:

• оперативний лізинг, що передбачає використання машин, обладнання тощо з неповною його окупністю. Оперативний лізинг охоплює такі різновиди:

• рейтинг — короткострокові угоди оренди строком від одного дня до одного року без права наступного придбання орендованого майна;

• хайринг — середньострокова оренда, що передбачає здачу майна в найом від одного року до трьох.

Цим передбачається багаторазова передача майна, машин і обладнання від одного орендаря до іншого аж до завершення повної амортизації.

• фінансовий лізинг — оренда з виплатою протягом точно визначеного періоду сум повної амортизації капітальних вкладень і отримання належного прибутку орендодавцем. Фактично, ця форма лізингу означає кредитування купівлі без обмеження можливості товаровиробників використати власні кошти на додаткові закупівлі матеріалів і сировини з метою розширення виробництва.

Рис. Характеристика різновидів лізингових угод

Іпотека (від грецького hipotheke - застава) - застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довготермінового (іпотечного) кредиту.

Іпотечний кредит – довгострокова позика під заставу нерухомого майна - землі, виробничих або житлових будівель. її надають переважно спеціалізовані іпотечні банки.

Неповернення кредиту в термін, забезпечений у кредитному договорі, призводить до втрати позичальником заставленої нерухомості та передання її у власність банку чи іншого тримача заставного листа

Характерно, що заставлене майно залишається в розпорядженні боржника. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються коштами з виторгу від реалізованого майна.

Суб'єкти іпотечного кредитування:

• універсальні комерційні банки, іпотечні банки, іпотечні спеціалізовані компанії, які виступають кредиторами;

• юридичні та фізичні особи, які мають власні майнові об'єкти або мають поручителів - виступають позичальниками.

Об'єктом іпотечного кредитування можуть бути: земельні ділянки, житлові будинки, квартири, споруди, виробничі будинки.

Іпотечне кредитування може стати одним із найважливіших засобів забезпечення зобов’язань, які пов’язані із довгостроковими інвестиціями.

Споживчий кредит – це кредит, який надається населенню підприємствами торгівлі, банками та іншими фінансовими установами на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку.

Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Призначення споживчого кредиту – задовольняти споживчі потреби широких верств населення. Видача споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів та надання послуг.

У країнах з ринковою економікою споживчий кредит як зручна і вигідна фор­ма обслуговування населення надається для закупівлі предметів особистого споживання, головним чином, досить дорогих – будинків, автомобілів, меблів, побутової техніки тощо. За економічної кризи споживчий кредит різко скорочується, а якщо й видається, то під високі відсотки, що не дає змоги широким верствам населення ним користуватися.

Отже, споживчий кредит відіграє значну роль у задоволенні соціальних потреб населення. Він сприяє отриманню речей чи послуг значно раніше, ніж будуть накопичені заощадження для їх придбання. Окрім забезпечення соціальних потреб населення, він відіграє значну роль у стимулюванні людей до дисципліни праці, щоб отримати вищі доходи і скоріше розрахуватися з кредитом.

Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких здебільшого позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.

Державний кредит виступає в різних формах, до яких належать товарні й державні позики, знаряддям яких є цінні папери. Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов`язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

Мета державного кредиту – погашення дефіциту державного бюджету.

Суб'єктами державного кредиту є кредитори – юридичні та фізичні особи, інші держави; позичальник – держава.

Класифікація державних кредитів:

1. За правовим оформленням:

• державні кредити, які надаються на основі угод (кредити урядів, міжнародних організацій, фінансових інститутів);

• кредити, забезпечені випуском цінних паперів (облігаціями, казначейськими зобов'язаннями).

  2. За характером використання цінних паперів:

• ринкові позики;

• неринкові позики;

• спеціальні позики.

3. Залежно від строку погашення:

• короткострокові кредити (до 1 року);

• середньострокові кредити (до 5 років);

• довгострокові кредити (понад 5 років).

3. За методом розміщення:

• добровільні державні кредити;

• примусові державні кредити;

3. Залежно від розміщення позик:

• внутрішні — мобілізуються на внутрішньому ринку;

• зовнішні позики — надходять від інших країн.

3. За правом емісії:

• державні позики;

• місцеві позики.

Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Це кредитні відносини між державами, фінансово-кредитними установами і фірмами різних країн.

Мета міжнародного кредиту – фінансування міжнародної торгівлі, інвестиційних проектів, регулювання платіжних балансів тощо.

Суб'єкти міжнародного кредиту – державні структури, банки, міжнародні та регіональні фінансові організації, юридичні та фізичні особи. Серед міжнародних кредитних організацій центральне місце посідають МВФ – Міжнародний валютний фонд, МБРР – Міжнародний банк реконструкції та розвитку, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку.

Об'єктами міжнародного кредиту є грошовий і товарний капітал. Види міжнародного кредиту:

> державний, банківський та комерційний.

Основна вимога до міжнародного кредиту – ефективне його використання. У разі невиконання цієї вимоги загострюється проблема зростання зовнішнього боргу й навіть виникнення дефолту.

3. Відсоток за кредит або позичковий відсоток означає плату позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Відсоток належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин. Величина норми відсотка відображає економічні відносини між власником позичкового капіталу і підприємцем, який прибутково використовує у своєму обороті чужу власність, і становить собою ціну капіталу, що взятий у кредит.

У ринковій економіці суть показника рівня відсотка тлумачиться як кількісна характеристика плати за кредит, яка показує міру реалізації власності у формі отриманого доходу від її реалізації. Норма відсотка – динамічна величина, що залежить насамперед від середньої в даній країні норми прибутку як міри прибутковості капітальних вкладень у виробництво.

Розрізняють такі норми відсотка за кредит:

Види ставок позичкового відсотка

Облікова ставка

Базова ставка

Відсоток, який стягує ЦБ за позиками, що надаються комерційними та іншими банками.

Ставка, яку банки використовують для встановлення відсоткових ставок за позиками.

Першокласна (найнижча) ставка – ставка “Пройм-рейт”. Пільгова ставка. Встановлюється КБ для надання позик найбільш солідним та фінансово стійким позичальникам

Постійні (фіксовані)

Вони не змінюються протягом усього періоду кредитування

Змінні (плаваючі)

Вони не змінюються в процесі кредитування

Номінальні

Рівень відсоткової ставки, що фактично склався на ринку

Реальні

Номінальна ставка скоригована на рівень інфляції

Чинники, що впливають на розмір процентної ставки за кредити, логічно розподілити на макро- і мікроекономічні.

Розмір процентної ставки на макрорівні залежить від:

• попиту та пропозиції, які склалися на кредитному ринку. Зрозуміло, що підвищений попит на кредити має наслідком підвищення процентної ставки. Проте ц разі конкурентної боротьби кредитних установ за розширення ринків банківських послуг це правило не завжди спрацьовує. Банки не можуть необмежено підвищувати розмір процентної ставки, бо втратять клієнтів. Помірні процентні ставки залучатимуть більшу кількість клієнтів та збільшуватимуть конкурентні можливості. Через міжбанківську конкуренцію процентні ставки усереднюються;

• стабільності грошового ринку в країні. Чим вищий темп інфляції, тим дорожчою має бути плата за кредит, оскільки збільшується ризик банку;

• рівня облікової ставки центрального банку. Комерційні банки самостійно встановлюють розміри процентних ставок і визначають їх у кредитному договорі, укладеному з позичальником. Як правило, за основу беруть облікову ставку центрального банку з додачею “маржі”.

Маржа – різниця між процентною ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку банк сам сплачує за залучені (куплені) ресурси.

Розмір процентної ставки на мікрорівні залежить від:

• мети кредиту. Кредити, які надаються торгово-посередницьким фірмами, що будують свій бізнес за принципом купівлі-продажу, повинні бути найдорожчими, оскільки прибуток від цього виду діяльності має спекулятивний характер, а операції – підвищений рівень ризику; кредити ж які надаються виробничим підприємствам повинні бути найдешевшими;

• розміру кредиту. Як правило, розмір кредитної ставки за великі кредити буває нижчим, ніж за користування дрібними кредитами, оскільки витрати, пов'язані з кредитною послугою, не залежать від розміру кредиту, а тому, надаючи великі кредити, банки несуть відносно менші витрати. Крім того, великі кредити надаються надійним позичальникам, ймовірність банкрутства котрих, як правило, є нижчою;

• терміну користування кредитом. Чим триваліший термі, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки існує більший ризик втрат від неповернення кредиту чи знецінення позичених коштів у наслідок інфляції, завжди притаманній ринковій економіці;

• рівня ризику. Надаючи позики, комерційні банки мають справу з двома основними видами ризику - кредитним і процентним. Кредитний ризик пов'язаний із втратами від неповернення основної суми боргу у зв'язку з можливим банкрутством позичальника, а процентний – із втратами від несплати процентів за користування позикою. Позики з вищим рівнем ризику надаються під вищий процент, щоб компенсувати кредитну можливість збитків від ризикового розміщення коштів.

18