Тема 7. Місце і роль домогосподарств в системі національної економіки Основні питання для вивчення

1. Домогосподарство в структурі відносин національної економіки

2. Домогосподарство і ринки праці, товарів і капіталів

3. Психологічні і національні аспекти споживацької поведінки

4. Роль заощаджень домогосподарств у підвищенні ефективності національної економіки

Серед безлічі учасників господарювання сучасна національна економіка відокремлює три основні групи суб’єктів економічних відносин:

• домашні (сімейні) господарства;

• підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації;

• держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.

Домогосподарство – це динамічне та багатоманітне явище. Його форми називали і маєтками (за службу), і спадковими маєтками, і латифундіями (рабовласницькі), і економіями феодалів, і подвір’ями простолюдинів. На сьогоднішній день зберігаються колективні форми домогосподарств – общинні або патріархальні сім’ї, селянські господарства, монастирські та комунні форми проживання, некомерційні підприємства. У той же час головною формою домогосподарств є сім’ї. Існують також домогосподарства і одинаків.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб.

Згідно з рекомендаціями ООН домогосподарство визначається як “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

У ринковій економіці домашні господарства є особливим утворенням: вони не лише отримують і витрачають доходи, а й є власниками та постачальниками всіх ресурсів, необхідних фірмам для виробництва товарів і послуг, — землі, праці, капіталу, підприємницьких здібностей.

Ринок праці — ринок одного з чинників виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми-виробники товарів та послуг (працедавці) — потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці — ставка заробітної плати та обсяг використання праці.

Ринок капіталу — це ринок чи група пов'язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений, як у випадку з акціями) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки.

На ринку товарів і послуг фірми пропонують їх, а домогосподарства визначають свій попит на товари і послуги. На ринку ресурсів домогосподарства пропонують ці ресурси для продажу, а фірми визначають свій попит на них.

Споживацька поведінка розглядається як частина економічної поведінки особистості, яка спрямована на виробництво економічних благ та використання їх властивостей з метою задоволення потреб.

Психологічний та національний аспекти споживацької поведінки залежать і перебувають у діапазоні від бажань, від життєвих цінностей, інтересів, установок та мотивації вчинків конкретного індивіда, інтенсивності реалізації процесу задоволення потреб, яка визначає найоптимальніші для нього способи і методи реалізації своєї споживацької поведінки. На характер та особливості споживацької поведінки здійснює вплив комплекс різноманітних факторів (дохід, соціальна приналежність, професія, освіта, демографічна характеристика, індивідуальні здібності споживача), які визначають поведінку споживача на відповідних рівнях його діяльності. В цілому найбільш прийнятною вважається сучасна стандартна модель, яка є концептуальним підходом, що дає змогу синтезувати численну сукупність моделей для пояснення різноманітних сторін поведінки споживачів.

Дж. Сломан, визнаючи сутність заощаджень, не пов’язує їх з витратами на споживання. Він вважає, що заощадження — це дохід, який домашні господарства (і компанії) прагнуть не витрачати, а відкладати на майбутнє.

У загальному плані заощадження домашніх господарств — це особисті заощадження. У країнах, де економіка функціонує в умовах відсутності макроекономічної рівноваги, гіпотетично заощадження мають покривати бюджетний дефіцит та від’ємне сальдо платіжного балансу. За нестачі національних заощаджень ці країни змушені звертатися до іноземних кредиторів.

Ліквідність активу – це його здатність швидко і без витрат вартості пе-ретворюватися на готівку. Різним активам притаманний неоднаковий рівень лік-відності. Наприклад, готівка має абсолютну ліквідність, житлові будинки ж не є високоліквідним активом, а державні цінні папери в більшості країн – високо- ліквідний актив. Загалом простежується така закономірність: що вища лік-відність активу щодо альтернативних активів, то цей актив є бажанішим (за інших рівних умов) для заощадників.

Питання для самоконтролю

1. Які чинники впливають на формування поведінки споживача?

2. З’ясуйте роль домогосподарств у системі економічних відносин.

3. Охарактеризуйте зв'язок домогосподарств і фірм через ринок праці, товарів і капіталів.

4. Дайте визначення споживацької поведінки та її особливості в сучасних умовах.

5. Поясніть національні аспекти споживацької поведінки.

6. Визначіть суть та роль заощаджень в розвитку національної економіки.

7. Подайте класифікацію заощаджень.

Реферативні завдання

1. Національні особливості споживацької поведінки українців.

2. Перспективи примноження заощаджень вітчизняних домогосподарств.

Рекомендована література

1. Заблоцький Б. Ф. Національна економіка: Підручник. – Львів: Новий світ – 2000, 2009. – 582 с.

2. Круш П. В., Тульчинська С. О. Національна економіка: Підручник. - К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. – 416 с.

3. Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 254 с.

4. Тарасевич В. М., Біло церківець В. В., Завгородня О. О. Національна економіка: навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літератури , 2009. – 280 с.

Змістовий модуль ІV
&	місце та роль держави у розвитку національної економіки