Тема 4. Агропродовольчий потенціал національної економіки Основні питання для вивчення

1. Сільське господарство в системі національної економіки

2. Земельна складова в аграрному потенціалі та її роль в розвитку агробізнесу

3. Кадровий потенціал аграрного сектору національної економіки

4. Аграрна політика та її основні напрямки

Сільське господарство – одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. У світі спостерігається безперервний приріст сільськогосподарського виробництва, але це відноситься перш за все до економічно розвинених країн. В державах, що розвиваються, сільське господарство не в змозі прогодувати власне населення.

Як галузь господарства сільське господарство має наступні основні особливості:

• економічний процес відтворення переплітається з природним процесом зростання і розвитку живих організмів, що розвиваються на основі біологічних законів;

• циклічний процес природного зростання і розвитку рослин і тварин зумовив сезонність сільськогосподарської праці;

• на відміну від промисловості технологічний процес в сільському господарстві тісно пов'язаний з природою, де земля виступає в ролі головного засобу виробництва.

Національне багатство – це всі природні ресурси і блага, створені і нагромаджені в країні працею багатьох поколінь, які мають ринкову цінність і можуть обмінюватися на гроші або інші блага.

До основних національних багатств кожної держави відносять землю, воду та повітря. Земля – національне природне багатство України. Проте, якщо вона і задіяна в економічному обігу, то лише частково і не має адекватної оцінки.

Деякі вчені вважають, що оскільки у приватній власності перебувають лише земельні ділянки, а не просто земля та її природні ресурси (основне національне багатство), тому запровадження механізмів одержання збалансованих прибутків (доходів), в тому числі на користь суспільства, внаслідок такого земле- та природокористування має бути розмежованим і базуватися на новій рентній основі:

Рента I — це частина прибутку, яка сплачується всіма суб’єктами за використання землі та її природних ресурсів (частка національного багатства). Величина ставки даної ренти визначається в залежності від бонітету ґрунтів, якості води, рослинного і тваринного світу, цінних властивостей надр, місця розташування ресурсу та освоєння території, інших факторів. Величина цієї ренти не може бути нижчою від другої ренти.

Рента II — це частина прибутку, яка надходить власнику ділянки внаслідок особистого використання чи передачі її в оренду. Величина цієї ренти не може бути нижче ставки банківського відсотка від реальної вартості ділянки.

Рента III — це частина прибутку, яка утворюється за додатково вкладену працю як додаткова винагорода за господарське ставлення до землі та її природних ресурсів. Ця частка прибутку повністю залишається користувачам таких ресурсів і оподаткуванню не підлягає.

Рента IV — це частина прибутку, яка утворюється в результаті монопольних дій. У нашому випадку ці питання регулюються на державному рівні і є виключним пріоритетом держави (через розумну і узгоджену політику держави стосовно квотування, митних, акцизних та інших зборів). Такі дії спрямовані на раціональне і ефективне використання землі та її природних ресурсів, розвиток вітчизняної видобувної, виробничої, заготівельної, переробної, торгівельної та іншої діяльності на стимулювання попередніх рент і регулюються відповідним законодавством.

В економічній літературі знаходимо чимало тлумачень кадрового потенціалу, зокрема кадровий потенціал - це:

• сукупність можливостей кадрів усіх рівнів забезпечувати функціонування підприємства по реалізації його поточних і стратегічних цілей;

• трудові можливості підприємства, здатність персоналу до генерування ідей, створення нової продукції, його освітній, кваліфікаційний рівень, психофізіологічні характеристики і мотиваційний потенціал;

• планомірна, цілеспрямована діюча сукупність (команда) керівників і спеціалістів організації з властивими їм особистісними якостями, організаційно-економічними та управлінськими знаннями, здібностями, навичками й особливостями їх практичного використання з метою досягнення спільних цілей організацій за рахунок інтеграції матеріальних, трудових, фінансових та інших виробничих ресурсів.

Аграрна політика – це державне управління розвитком агропромислового виробництва за одним або одночасно кількох політично задекларованих, економічно забезпечених і соціально захищених напрямах. Вона охоплює всі державні рішення, які впливають на діяльність індивідуальних виробників та фірм для визначення, що виробляти, як виробляти і для кого. У сільському господарстві України виділяють три головних етапи сучасної аграрної політики, які пропонується конкретизувати так.

• стабілізаційний (призупинити спад виробництва в галузі).

• відновлювальний (доведення обсягів виробництва сільськогосподарських товарів-лідерів (зерно, насіння соняшнику, молочні продукти) до рівня кінця 80-х – початку 90-х років із поступовим розширенням експорту продукції на світовий ринок).

• експортоорієнтований. (виведення сільського господарства України на рівень найрозвиненіших сільськогосподарських країн та надійне закріплення держави у світовому розподілі виробництва аграрної продукції).

Питання для самоконтролю

1. З’ясуйте суть і структуру сільського господарства.

2. Охарактеризуйте особливості сільського господарства як галузі національної економіки.

3. Поясніть чому сільське господарство як галузь національної економіки має важливе значення для розвитку України?

4. Дайте теоретичне визначення та охарактеризуйте суть кадрового потенціалу національної економіки.

5. Поясніть суть основних видів ренти та наведіть приклади..

6. З’ясуйте основні стратегічні напрями формування кадрового потенціалу аграрного сектору національної економіки України.

7. Визначіть суть аграрної політики та наведіть основні її пріоритети в сучасних умовах.

Реферативні завдання

1. Роль сільського господарства для розвитку національної економіки.

2. Проблеми та перспективи формування кадрового потенціалу аграрного сектору України.

Рекомендована література

1. Заблоцький Б. Ф. Національна економіка: Підручник. – Львів: Новий світ – 2000, 2009. – 582 с.

2. Круш П. В., Тульчинська С. О. Національна економіка: Підручник. - К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. – 416 с.

3. Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 254 с.

4. Тарасевич В. М., Білоцерківець В. В., Завгородня О. О. Національна економіка: навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літератури , 2009. – 280 с..