2. Суть внутрішнього аудиту

Завдання внутрішнього аудиту:

• перевірка достатності та відповідності чинним правовим актам і статуту си­стеми економічних регламентів і регуляторів;

• перевірка правильності складання та умов виконання господарських договорів;

• перевірка: наявності, стану, правильності оцінки майна; ефективності вико­ристання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів; дотримання чинно­го порядку встановлення та застосування цін, тарифів; розрахунково-платіж­ної дисципліни; своєчасності внесення до бюджету податків і платежів до позабюджетних фондів;

• експертиза бухгалтерських балансів і звітів, правильності організації, методології та техніки ведення бухгалтерського обліку;

• експертиза достовірності обліку витрат на виробництво, повноти відображення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), точності формування фінансових результатів, об'єктивності використання прибутку та фондів;

• розробка та надання обґрунтованих пропозицій щодо покращання організа­ції системи контролю, бухгалтерського обліку і розрахункової дисципліни, підвищення ефективності програм розвитку, зміни структури виробництва та видів діяльності;

• консультування засновників, керівників підрозділів, спеціалістів і працівни­ків апарату управління з питань організації та управління, права, господар­ської діяльності й інших проблем;

• організація підготовки до перевірки (експертиз) зовнішнього аудиту, податкової інспекції та інших органів зовнішнього контролю.

Завдання внутрішнього аудиту, як правило, відрізняються від завдань зовніш­нього аудитора, його результати розраховані лише на внутрішнього користувача. Разом із тим адекватна функція внутрішнього аудиту буде виправдовувати скороченні ' процедур, виконаних зовнішнім аудитором, але не може вилучити їх зовсім.

Масштаб і завдання внутрішнього аудиту залежать від розміру та структури під­приємства, вимог його керівництва. Роль внутрішнього аудитора визначається керів­ництвом підприємства.

Робота служби внутрішнього аудиту на підприємстві організується у відповідно­сті з календарними та індивідуальними планами робіт, які затверджує керівник під­приємства. По закінченні будь-якого виду робіт внутрішній аудитор подає керівни­ку підприємства аудиторський звіт, якій дає змогу звернути увагу керівника на виявлені або можливі порушення. Робота вважається завершеною тоді, коли пи­тання, поставлені у звіті внутрішніх аудиторів, розглянуті керівником підприємства (радою директорів) і видано офіційне розпорядження про прийняття (неприйняття) рекомендацій аудиторів.

Успіх аудиторської перевірки оцінюється наявністю рекомендації щодо вирі­шення наявних і майбутніх проблем, а показником її якості є повнота аудиту, ви­трати на її проведення і ефективність. Економічна ефективність досягається за ра­хунок попередження порушень, своєчасного внесення змін у податкові розрахунки, застосування податкових пільг, оптимальної облікової політики, знач­ного скорочення штрафних податкових санкцій. Для ефективної діяльності вну­трішні аудитори підприємства повинні мати специфічні засоби праці: аудиторські стандарти, норми і рекомендації. Стандарти визначають загальний підхід до про­ведення аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види звітів аудиторів, питання методології, а також базові принципи, яких повинні дотримуватися всі представ­ники цієї професії незалежно від умов, в яких проводиться аудит. Для організації внутрішнього аудиту підприємства залежно від їх специфіки повинні розробляти свої стандарти.

Більшість стандартів зовнішнього аудиту можна використовувати для внутрішнього аудиту, наприклад, планування аудиту, поняття аудиторського ризику, оцінка і впливу внутрішнього контролю на достовірність бухгалтерської звітності та ін. Характерна відмінність стандартів внутрішнього аудиту полягає в тому, що він сприяє забезпеченню ефективності управління підприємством. Тому стандарт внутрішньо­го аудиту повинен містити обгрунтування рішень, які приймає керівництво щодо усунення (попередження) виявлених порушень у постановці обліку, звітності, документообігу, облікової політики і т. ін. При цьому кожне рішення повинно включати конкретні пропозиції структурним підрозділам підприємства і посадовим особам.