2. Верховна Рада України та державне управління

Верховна Рада України першого скликання обиралася за ма­жоритарною системою виборів. За існуючої однопартійної системи було обрано 120 безпартійних народних депутатів. Більшість го­лосів виборців отримали представники лівих сил. Вони утворили парламентську більшість, що була зареєстрована під назвою «За соціальну справедливість» (згодом перейменована у «Групу 239»).

Парламентська меншість була зареєстрована під назвою «Народна Рада». Незважаючи на бурхливі дебати, Верховна Рада України першого скликання змогла прийняти важливі закони для розбу­дови і становлення новоствореної незалежної держави й демокра­тичного суспільства.

Верховна Рада України другого скликання обиралася (27.03.1994 р.) за мажоритарною системою, але в умовах багато­партійності. Показовим є те, що здебільшого кандидати-партійці висувалися не партіями, а трудовими колективами. За результа­тами виборів позапартійні депутати склали більшість депутатсько­го корпусу, що робило проблематичним політичне структуруван- ня і в цій парламентській каденції.

Другий етап політичного структурування в українському пар­ламенті розпочався у 1998 р. з принципово нової системи виборів до ВРУ. Вони проводилися за мажоритарно-пропорційною систе­мою виборів: 50% народних депутатів обирались за пропорційною системою, а 50 % — за мажоритарною системою. У багатомандат­ному загальнодержавному

виборчому окрузі (225 мандатів) за пе­ремогу змагались політичні партії та виборчі блоки партій, яким належало подолати 4-відсотковий виборчий бар'єр. За мажоритар­ною системою відносної більшості обирались 225 депутатів в одно­мандатних виборчих округах.

У парламентських виборах 1998 р. взяло участь ЗО партій і блоків. За результатами виборів виборчий бар'єр у 4% подола­ли 8 партій та 122 партійця обрано в одномандатних округах (се­ред них 38 представників КПУ і 14 — НРУ). У багатомандатному окрузі найбільше голосів здобула КПУ — 24,65%, або 84 мандати.

Позитивними наслідками впровадження змішаної виборчої системи було зменшення кількості партій — переможців вибор­чих перегонів, зростання серед них надпартійних блоків, збіль­шення партійного фактора у виборах на мажоритарних округах.

У виборах до ВРУ четвертого скликання (2002 р.) змагалися 33 політичні партії та блоки, з котрих 6 подолали виборчий по­ріг, у мажоритарних округах було обрано 143 представники пар­тій (серед яких 84 — із блоку «За єдину Україну», 42 — із ви­борчого блоку «Наша Україна»). У багатомандатному окрузі пе­реможцем став виборчий блок «Наша Україна» — 23,57% голо­сім, або 70 мандатів.

Умовно початком третього періоду процесу структуруван­ня українського парламенту стали наступні вибори до ВРУ. Парламент п'ятого (26.03.2006 р.), шостого (30.09.2007 р.) скли­кнім. обирався за пропорційною системою.

Процеси політичного структурування в українському Парла­менті відбувалися досить складно і суперечливо та вказують на те, що як ВРУ, так і українське суспільство ще не подолали наслід­ків дії інституційних і ціннісних факторів, властивих переходу від авторитаризму до демократії. Разом з тим у більшості випад­ків події, що відбуваються, характерні для процесу становлення й пошуку оптимальних шляхів розвитку демократичної держави На певному перехідному етапі її суспільного розвитку.

Важливе місце посідає Верховна Рада України у процесах дер­жавного будівництва.

Відповідно до статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить:

внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції;

призначення всеукраїнського референдуму з питань, визна­чених статтею 73 Конституції;

прийняття законів;

затвердження Державного бюджету України та внесен­ня змін до нього; контроль за виконанням Державного бюдже­ту України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного роз­витку, охорони довкілля;

призначення виборів Президента України у строки, перед­бачені Конституцією;

заслуховування щорічних та позачергових послань Прези­дента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових фор­мувань у разі збройної агресії проти України;

усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 Конституції;

розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми ді­яльності Кабінету Міністрів України;

надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції;

затвердження рішень про надання Україною позик і еко­номічної допомоги іноземним державам та міжнародним органі­заціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передба­чених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, на­дання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією;

призначення на посади та звільнення з посад Голови та ін­ших членів Рахункової палати;

призначення на посаду та звільнення з посади Уповно­важеного Верховної Ради України з прав людини; заслуховуван­ня його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;

призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

призначення на посаду та припинення повноважень членів І ^нтральної виборчої комісії за поданням Президента України;

затвердження загальної структури, чисельності, визначен­ня функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, ін­ших утворених відповідно до законів України військових форму­вань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

схвалення рішення про надання військової допомоги ін­шим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

надання згоди на призначення на посади та звільнення а посад Президентом України Голови Антимонопольного коміте­ту України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його від­ставку з посади;

призначення третини складу Конституційного Суду Укра­їни;

обрання суддів безстроково;

дострокове припинення повноважень Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного

Суду України про порушення нею Конституції України або за­конів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, на­йменування і перейменування населених пунктів і районів;

призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичай­ного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

надання у встановлений законом строк згоди на обов'яз­ковість міжнародних договорів України та денонсація міжнарод­них договорів України;

здійснення парламентського контролю у межах, визначе­них Конституцією;

прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо під­триману не менш як однією третиною від конституційного скла­ду Верховної Ради України;

призначення на посаду та звільнення з посади керівни­ка апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилу­чення об'єктів права приватної власності.

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання [11].

В Україні відповідно до Конституції виключно законами України визначаються:

права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

права корінних народів і національних меншин;

порядок застосування мов;

засади використання природних ресурсів, виключної (мор­ської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння кос­мічного простору, організації та експлуатації енергосистем, тран­спорту і зв'язку;

основи соціального захисту, форми і види пенсійного забез­печення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

правовий режим власності;

правові засади і гарантії підприємництва; правила конкурен­ції та норми антимонопольного регулювання;

засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформа­тики;

територіальний устрій України;

судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової екс­пертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; осно­ви організації та діяльності адвокатури;

засади місцевого самоврядування;

статус столиці України;

спеціальний статус інших міст;

основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

правовий режим державного кордону;

правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзви­чайної екологічної ситуації;

організація і порядок проведення виборів і референдумів;

організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є зло­чинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушен­нями, та відповідальність за них.

Виключно законами України встановлюються:

Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функ­ціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційно­го ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення дер­жавного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

порядок використання і захисту державних символів;

державні нагороди;

військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

державні свята;

порядок утворення і функціонування вільних та інших спе­ціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, від­мінний від загального.

Законом України оголошується амністія [11, ст. 92].

Законопроект про внесення змін до Конституції може бути внесений Президентом України або не менш як третиною конституційного складу депутатів Верховної Ради [11, ст. 154]. Законопроект про зміни до Конституції попе­редньо схвалюється на сесії більшістю голосів, а потім на наступ­ній сесії — конституційною більшістю [11, ст. 155].

Внесення змін до розділів І, III, XIII Конституції України, що стосуються основ конституційного ладу, подається Президентом або не менш як двома третинами народних депутатів від кон­ституційного складу Верховної Ради, і повинен бути затвердже­ним Всеукраїнським референдумом, який призначає Президент України [11, ст. 156].

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядати­ся Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої се­сії Верховної Ради України [11, ст. 87].

Контроль від імені Верховної Ради України за надходжен­ням коштів до Державного бюджету України та їх використан­ням здійснює Рахункова палата. Для контролю з окремих пи­тань Верховна Рада України може створювати тимчасові спеці­альні і тимчасові слідчі комісії.

Верховна Рада України має право достроково припинити повнова­ження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за висновком Конституційного Суду про порушення нею Конституції України або законів України [11].

Верховна Рада України затверджує структуру, чисельність, функції Збройних Сил України, Служби безпеки України і Міні­стерства внутрішніх справ України.

Верховна Рада України у сфері зовнішньополітичних відносин мас наступні повноваження:

визначення засад зовнішньої політики;

надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів;

денонсація міжнародних договорів;

прийняття законів про зовнішньополітичну і зовнішньоеко­номічну діяльність;

оголошення за поданням Президента стану війни і укладан­ня миру;

схвалення рішення Президента про використання Збройних ('ил України та інших формувань у разі агресії проти України;

схвалення рішення про надання військової допомоги ін­шим державам, про направлення підрозділів Збройних сил до ін­ших держав, про допуск підрозділів інших держав на територію України.

Укладені і ратифіковані Верховною Радою міжнародні дого­вори становлять невід'ємну частину законодавства України. Вер­ховна Рада України плідно співпрацює з міжнародними органі­заціями, такими як Організація Об'єднаних Націй, Рада Євро­пи, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Парла­ментська Асамблея Чорноморського економічного співробітництва, Міжпарламентська Асамблея країн Співдружності Незалежних Держав тощо.