Чинники формування самооцінки

(для розуміння самооцінки важливо три моменти):

1. зіставлення образу реального Я з образом ідеального Я – уявленням про те, якою людина хотіла б бути, присутнє в:

• психотерапевтичній методиці «Я-концепція», де високий ступінь збігу реального Я з ідеальним вважається важливим показником психічного здоров'я),

• класичній концепції Джемса (1890) уявлення про актуалізацію ідеального Я покладено в основу поняття самооцінки, яке визначається як математичне відношення реальних досягнень індивіда до його домагань: хто досягає в реальності характеристик, що визначають для нього ідеальний образ Я, той повинен мати високу самооцінку. Якщо ж людина відчуває розрив між цими характеристиками і реальністю своїх досягнень, його самооцінка, ймовірно, буде низкою,

2. інтеріоризація соціальних реакцій на даного індивіда: людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші,

3. індивід оцінює успішність власних дій і проявів через призму своєї ідентичності: він одержує задоволення не тому, що він просто щось робить добре, а тому, що він вибрав певну справу і саме її робить добре (люди докладають великі зусилля для того, щоб з найбільшим успіхом «вписатися» в структуру суспільства).

Практичні поради фахівців для підвищення своєї самооцінки:

• Зосередьтеся на майбутньому і перестаньте щоразу турбуватися про минулі помилки і невдачі. Учіться на минулих помилках, але не слід почувати себе подавленим через них.

• Проведіть експертизу своєї адекватності в обраній професійній галузі. Ставши для себе самого експертом, ви не тільки підвищите свою самооцінку, але також збільшите цінність вашого внеску в ділові взаємини з партнером.

• Учіться виробляти позитивну ментальну установку. Для розвитку більш позитивних поглядів читайте книги і слухайте аудіозаписи, що описують шляхи досягнення позитивних ментальних установок.

Навички та здібності притаманні людям з оптимальним рівнем самосхвалення

(прочитайте їх уважно та оцініть, наскільки добре володієте самосхваленням Ви самі):

1. Вірність своїм принципам, не дивлячись на протилежні думки інших, у поєднанні з достатньою гнучкістю та вмінням змінити свою поведінку, якщо вона помилкова.

2. Здатність діяти за власним розсудом, не відчуваючи провини або жалю у випадку несхвалення з боку інших.

3. Здатність не витрачати час на надмірне занепокоєння про завтрашній чи вчорашній день.

4. Вміння зберігати впевненість у своїх здібностях, не дивлячись на тимчасові невдачі та складності.

5. Вміння цінувати у кожній людині особистість та почуття її корисності для інших, як би вона не відрізнялася рівнем своїх здібностей та положенням, яке вона займає.

6. Відносна невимушеність у спілкуванні, вміння як відстоювати свою правоту, так і погоджуватися з думкою інших.

7. Вміння приймати компліменти та похвалу без удаваної скром­ності.

8. Вміння чинити опір.

9. Здатність розуміти свої та чужі почуття, вміння стримувати свої пориви.

10. Здатність знаходити задоволення у найрізноманітнішій діяль­ності, включаючи роботу, гру, спілкування з друзями, творче самовираження та відпочинок.

11. Чутливе ставлення до потреб інших, дотримування прий­нятих соціальних норм.

12. Вміння знаходити в людях хороше, вірити в їх порядність, незважаючи на їхні недоліки.