
- •Тема 3.
- •Особистісно-професійна самореалізація (саморозвиток) особистості.
- •Принципи й правила самореалізації (саморозвитку) особистості
- •Принцип Гармонії, Простоти й Краси
- •Принцип цілепокладання й творчого самовизначення
- •Принцип планування
- •Принцип самовиховання й самовдосконалення
- •Принцип комунікативності (форм і способів інформаційної взаємодії) й мовного впливу
- •Принцип саморегуляції
- •Принцип самоорганізації
- •Принцип оптимізму
- •Сформувати бажання реалізувати свій особистісний і професійний потенціал у кар'єрному зростанні.
- •Створити для себе розвиваюче зовнішнє середовище.
- •Перш ніж приступитися до розробки програми самореалізації (самоосвіти й саморозвитку),
- •Критерії розвиненої самосвідомості:
- •Структура я-концепції:
- •Для людини з позитивною я-концепцією
- •Три модальності (форми) я-концепції (самоустановок):
- •Окремий випадок "я-концепції"
- •Три основні складові (елементи) установки:
- •Установки до себе та оточуючих
- •Самооцінка особистості.
- •У структурі професійної самооцінки звичайно виділяються
- •Для підвищення своєї самооцінки
- •Чинники формування самооцінки
- •Практичні поради фахівців для підвищення своєї самооцінки:
- •Планування самовиховання передбачає:
- •Основні етапи самовиховання:
- •Реалізація програми самовиховання.
- •Вольові якості особистості.
- •Готовність до ризику
- •Спрямованість особистості на досягнення мети.
Сформувати бажання реалізувати свій особистісний і професійний потенціал у кар'єрному зростанні.
Цілеспрямовано збирати інформацію, необхідну для роботи над власною кар'єрою: з книг, журналів, інтернет-сайтів, відеофільмів..
Досліджувати свою особистісну і професійну «Я-коцепцію» (а також імідж).
Виділити те, що вас не влаштовує, що необхідно змінити. Виходячи з цього, сформулювати карєрні цілі - чого хотілося б досягти.
Виділити основні ресурси - сильні сторони і достоїнства, на які слід спиратися в рішенні поставлених задач.
Скласти план роботи над особистою кар'єрою на декілька років - що і коли необхідно зробити.
Визначити свої «ніші» - ті сфери діяльності, де особисті достоїнства можуть виявитися особливо корисними.
Знайти зони максимального ризику, куди не слід вторгатися без гострої необхідності.
Не боятися помилок і труднощів. Без поразок не буває успіху. Навчитися отримувати з кожної поразки користь, відповідаючи на питання: «Чому мене це навчило?».
Посилювати внутрішні еталони. Визначитися у власних цінностях, пріоритетах і ідеалах.
Створити для себе розвиваюче зовнішнє середовище.
Оточити себе успішними людьми, у яких є чому повчитися. Відвідувати ті місця, які вибирають значущі для вас люди: фітнес-клуб, ресторан, басейн, концерт і так далі. Стежити за модою. Бути в курсі основних подій громадського життя.
Вибрати коло людей, які могли б надати вам реальну допомогу в досягненні успіху. Використовувати допомогу професіоналів.
Вдала ка'рєра - це довгостроковий внесок в професійний і особистісний успіх.
Перш ніж приступитися до розробки програми самореалізації (самоосвіти й саморозвитку),
дуже корисно докладно порозмірковувати над наступними питаннями.
1. Що для вас було або є гальмом, бар'єром для професійного просування, саморозвитку в останні два-три роки?
2. Які якості, риси характеру провокують вас на конфлікти, непорозуміння й інші негативні ситуації?
3. Що заважає творчо на високому професійному рівні вирішувати завдання, які стоять перед вами?
4. Чого конкретно вам не вистачає:
знань;
умінь і здібностей;
особистісних якостей;
зв'язків, друзів;
умов життя;
грошей.
5. На що ви витрачаєте своє дозвілля?
6. У яких областях самореалізації (самоосвіти, саморозвитку) ви можете домогтися істотного просування вже в найближчий рік?
7. Хто й у чому вам може сприяти у самореалізації (самоосвіті й саморозвитку)?
Постарайтеся, міркувати не поспішаючи, і дайте відповідь на ці сім питань. Бажано письмово й коротко. Це дозволить вам мати ніби вихідну базу даних, що створить для вас надійну основу планування.
Ефективно вирішувати питання підготовки майбутніх фахівців можна лише за активної участі в цьому процесі студентів, тобто йдеться про їх самовдосконалення.
Професійне самовдосконалення — свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетенції та розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності та власної програми розвитку.
Цей процес ґрунтується на психологічному механізмі постійного подолання внутрішніх суперечностей між наявним рівнем професіоналізму («Я — реальне професійне») і уявним його станом («Я — ідеальне професійне»).
Професійне самовдосконалення майбутнього фахівця відбувається у двох взаємопов’язаних формах — самоосвіта і самовиховання.
Основним змістом самоосвіти є вдосконалення наявних у студента знань, формування умінь і навичок з метою досягнення бажаного рівня професійної компетенції.
Людина інколи самовдосконалюється підсвідомо. Неусвідомлене самовиховання зазвичай має епізодичний характер, здійснюється без чіткого плану і розгорнутої програми, що набагато знижує його результативність.
Значно вищу ефективність має усвідомлене самовиховання – системна і свідома діяльність людини, спрямована на її саморозвиток і формування власної базової культури.
Самовиховання – «вищий етап виховного процесу, систематична й свідома індивідуальна діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних, естетичних якостей, позитивних рис волі й характеру, усунення негативних звичок».
З чого починається самовиховання? З усвідомлення різниці між уявленням про себе як майбутнього професіонала і реальними можливостями.
Мотивом – збудником роботи над собою є розуміння невідповідності між «Я-реальним» та «Я-ідеальним». Це можливо в тому разі, якщо у майбутнього фахівця є професійний ідеал і здатність до самопізнання.
Провідним компонентом змісту самовиховання є формування вольових і моральних якостей.
Потреба у самовихованні – вища форма розвитку особистості.
Щоб самовиховання стало усвідомленим і професійно спрямованим, майбутній фахівець має відчути, реально оцінити свою придатність до обраної професії.
Головною метою самовиховання на сучасному етапі є
досягнення згоди зі самим собою,
знаходження сенсу життя,
самоактуалізація і самореалізація потенційних можливостей, природних здібностей та
активне самоутвердження в суспільному житті.
Найважливіші внутрішні передумови, які визначають ефективність самовиховання:
потреби й мотиви, що спонукують до роботи над собою;
переконання, розвинуту самосвідомість і самокритичність, які дають змогу об’єктивно оцінити свої достоїнства, позитивні якості й вади;
наявність почуття самоповаги та гордості за належність до обраного навчального закладу, яке вимагає не відставати від інших студентів і бути серед найкращих;
певний рівень розвитку вольових якостей, звичок самооцінки, самоконтролю і саморегулювання, які надають процесові самовиховання цілеспрямованості та різнобічності;
оволодіння теорією самовиховання та методикою роботи над собою;
свідома установка на позитивний результат самовиховання;
психологічна готовність до активної, системної роботи із самовиховання.
Аналіз процесу самовиховання дає підстави окреслити низку
логічно взаємозалежних і взаємозумовлених етапів роботи над собою:
самопізнання,
планування,
реалізація плану (програми),
контроль і
регулювання.
Людина пізнає себе через самоспостереження, самоаналіз, самооцінювання, самопрогнозування.