Професіоналізм

Розвиток професіоналізму у фахівців різних професій відбувається за подібними закономірностями, що пов’язано з формуванням системи найважливіших властивостей та вмінь, які дістали назву акмеологічних інваріантів професіоналізму.

Акмеологічні інваріанти професіоналізму — це основні якості й уміння професіонала (або в ряді випадків — необхідні умови), що забезпечують високу стабільну ефективність діяльності незалежно від її змісту та специфіки; виявляються також і у внутрішніх спонукальних причинах, що забезпечують активний саморозвиток фахівця, реалізацію його творчого потенціалу.

Узагальнюючи вітчизняні і зарубіжні дослідження, як

Інваріант професіоналізму, що визначає кар'єрний успіх,

можна виділити (М. В. Сафонова, 1999):

освіченість;

системність і аналітичність мислення, уміння прогнозувати розвиток ситуації, передбачати результат рішень, уміння мислити одночасно масштабно і реалістично;

комунікативні уміння, навички ефективної міжособистісної взаємодії, проникливість, уміння здійснювати психологічний вплив на інших людей і керувати ними;

високий рівень саморегуляції: уміння керувати своїм станом, розвиненість самоконтролю, стресостійкість;

ділова спрямованість: активність, наполегливість, цілеспрямованість, спрямованість на прийняття рішень, уміння вирішувати нестандартні проблеми і задачі, прагнення до постійного підвищення професіоналізму;

чітка Я-концепція, реалістичне сприйняття своїх здібностей і можливостей, висока (адекватна) самоповага.

Позитивні тенденції кар'єроорієнтованого розвитку особистості

підвищують

• самооцінку

• рівень мотивації індивіда

• його відданість справі

Індивідуальними, особистісними чинниками,

які перешкоджають досягненню кар'єрного успіху, є

• недолік особистісного потенціалу:

відсутність необхідних професійно важливих якостей,

низька мотивація,

екстернальний локус контролю,

• нерішучість, підвищена тривожність, емоційна нестабільність.

• неконструктивні установки щодо досягнень (острах успіху);

• острах невдачі, нереалістичність цілей, уникання ризику;

• перфекціонізм (перевага в структурі особистості спрямованості на себе, а не на справу).

• утилітарні мотиви діяльності

Основні причини невдач робити кар'єру керівників за з.Доннелл,

(американська дослідниця):

- бажання отримувати вищу платню, мати особистий комфорт, та не турбуватися про результативність керованих підрозділів;

- надмірне хвилювання щодо символів становища (будинок, квартира, кабінети, машини);

- хвилювання з приводу власної персони;

- схильність присвоювати собі різноманітні лаври;

- схильність до самоізоляції як наслідок, поступова втрата зв'язків з оточуючими;

- бажання приховати свої почуття, передусім — гнів страх.

В організаційній психології пропонуються такі спеціальні

принципи кар'єри:

• безперервність кар'єрного просування з допомогою розвитку потенціалу особистості;

• кар'єрне просування колективом чи професійною групою;

• співрозмірність швидкості просування по кар'єрних сходинах з визнанням співробітника з боку колег;

• неупередженість оцінки співробітника і досягнутих позицій його професійної майстерності;

• мобільність, раціональність, здатність до авантюризму, ризику, самоактуалізації, особистісного росту і творчості у професійній діяльності.