Семінарське заняття:

1. Етапи становлення традиційної релігійності в Україні.

2. Стан православних церков після незалежності України.

3. Нетрадиційна релігійність в Україні.

4. Псевдохристиянство та його особливості.

5. Співвідношення окультних систем та християнства.

Самостійна робота:

1. Східна неорелігійність в Україні.

2. Специфіка оккультних систем.

3. Йогічні та медитативні доктрини і техніки.

4. Реферати за темами.

Історія християнства в Україні. Етнічний та релігійний чинники в історії України.

Розкол в українському православ`ї: проблема канонічності та національної відокремленості. Православні церкви на Україні: УПЦ-МП(українська православна церква московського патріархату), УПЦ-КП(українська православна церква київський патріархат), УАПЦ(українська автокефальна православна церква), УГКПЦ(українська греко-католицька православна церква), РІПЦ(Російська істоно-православна церква (катакомбна)), РДПЦ(старообрядницька православна церква), беспоповницькі старообрядницькі православні общини. Причини та історичні передумови церковних конфліктів, розколів, сектантства. Перспективи подолання релігійних конфліктів.

Нетрадиційні неорелігіїта псевдорелігії в Україні. Поліфонічність та синкретичність духовно-релігійної мапи України. Традиційне і модерне в сучасних релігіях. Співвідношення між традиційними релігіями та сучасними неорелігіями.

Незмінною тенденцією останніх десяти років стала глобальна плюралізація релігійного життя в нашій країні. Традиційно поліконфесійна, останнім часом, Україна перетворюється в ультраконфесійну країну з великою кількістю різнопланових релігійних вчень, течій та культів. Ознакою часу стало паралельне існування в Україні історичних для неї релігій та новітніх релігійних вчень, давно відомих обрядів, що ввійшли до складу нашої культури та екзотичних культів, що прийшли до нас з-за кордону. Враховуючи багатоманітність релігійних вірувань в Україні, їх можна поділити на три групи виходячи з історії, поширеності та значення їх для культури. До першої відносяться традиційні релігії, які відомі у світі близько двох тисяч років і, які безпосередньо впливали на історію, формували культуру та систему духовних цінностей багатьох народів, більш того, вони становлять ніби основу класичної релігійності взагалі. До другої групи відносяться історичні релігії протестантського спрямування, які інтенсивно проникали на територію України за останні 100 років. Вони не характерні для більшості населення та являються історичними відозмінами традиційних релігій. Ці церкви не внесли помітних змін у формування культурно-історичного та духовного світогляду українського народу і не мають широкої підтримки населення. Третю групу називають нетрадиційними релігіями (неорелігіями). До неї входять віровчення, які “історично не успадковані нашим народом від попередніх епох, не притаманні його релігійній духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені в системі його цінностей”⁵. Вони кардинально змінили форму та сутність традиційних релігій синтезувавши їх віровчення з елементами принципово протилежних культурно--психологічних традицій Сходу та окультних вчень Заходу. В наш час неорелігії набувають популярності внаслідок активного місіонерства; по суті, вони є новими синкретичними релігійними віровченнями.

До традиційних релігій в Україні відносяться православ`я, греко—католицизм, католицизм, іслам, іудаїзм. Завжди домінуючим віросповіданням панівної більшості народу виступає православ`я, яке в сучасній Україні має декілька відозмін (Церков різних юрисдикцій). Інші традиційні релігії відносяться до релігійних меншин. Серед найбільш поширених історичних релігій в Україні виділяються протестантські общини: баптисти, євангелісти, п`ятидесятники, адвентисти. До числа нетрадиційних для України сект входять: неохристиянство(“Свідки Єгови”, “Армія спасіння”, “Церква Христа”, “Церква повного Євангелія”, Богородична церква, “Церква останнього завіту”, громади харизматичного напрямку, Новоапостольська церква, інш.), релігії східного спрямування (Свідомість Крішни, громади Шрі Чінмоя, трансцендентальна медитація, Ошо--центр, Сахаджа—йога, дзен—буддизм, Аум Сінрікьо та інш.), синкретичні вірування(Біле братство, Церква об`єднання (уніфікації), “Церква Ісуса Христа Святих останніх днів”, Агні-йога(жива етика), віра Бахаї та інш.), езотеричні об`єднання(теософія, антропософія, братство Грааля та інш.), неоязичництво(Рідна віра, РУН віра, Собор рідної віри, Ладовіра, Івановці), сайєнтологічні рухи (діанетика чи сайєнтологія, Наука Розуму, Християнська наука), магічні та сатанинські культи(окультизм, чаклунство, сатанізм, інш.).

При кількісному порівнянні вимальовується приблизна картина чисельності релігійних організацій в Україні. Традиційні Церкви релігійної більшості представлені українськими православними Церквами: Українська Православна Церква (УПЦ), яку очолює митрополит Володимир(Сабодан) має більш як 9 000 громад, Українська Греко--Католицька Церква(УГКЦ), якою керує митрополит Любомир(Гузар) має 3 240 громад, Українська Православна Церква Київського Патріархату(УПЦ-КП), яку очолює Філарет(Денисенко) нараховує біля 2,5 тис. громад, Українська Автокефальна Православна Церква(УАПЦ), яка на сьогодні залишається без патріарха має біля 1000 громад. Поряд з цим, до традиційних релігійних організацій відносять релігійні меншини, які виникли давно, але не дуже поширені в Україні: Російська православна старообрядницька Церква (Білокреницької та безпопівської згоди разом) біля 70 громад, Римсько—католицька Церква нараховує біля 800 громад, мусульмани та іудеї всіх течій мають відповідно 337 та 143 громад. Найбільш чисельні історичні віросповідання: євангельські християни баптисти—(2207); християни віри євангельської (п`ятидесятники) –(1523); адвентисти сьомого дня—(743); євангелісти—(74); реформатська церква—(108); лютеранські общини—(61); пресвітеріани—(28); адвентисти-реформісти—(55). Неорелігії представлені: “Свідки Єгови”—(603); Церква повного євангелія—(345); Новоапостольська церква—(55); кришнаїти—(40); мормони—(57); буддистів—(35); РУНВіра—(51); віра Бахаї—(13); .⁶

Загальна чисельність традиційних релігій в Україні складає біля 66,5 % від кількості усіх релігійних організацій, зокрема всі православні Церкви становлять 50,8 % від релігійного загалу, УГКЦ 14%, РКЦ 4%, в той час історичних релігій 24%, а нетрадиційних вірувань біля 3%.⁷ Таке співвідношення яскраво демонструє чисельність релігій в Україні та ставить проблему їх взаємовідношень між собою, ставлення до них держави і суспільства. Все це вимагає розглянути проблеми правового статусу релігійних організацій та замислитися над перспективами розвитку міжрелігійних та державно—релігійних відносин.

Язичницькі вчення:

• РУН--віра—рідна українська національна віра язичників, які намагаються відтворити культ і значення дохристиянської язичницької релігії на території України. Автор Лев Силенко склав текст “Мага-віра”—(Могутня віра) основний релігійний текст українських язичників.

• Українська рідна віра—В.Шиян, Л.Мурович інш. ”Українське Відродження”. Відновлене українське язичництво в межах потреб сучасного світорозуміння.

• Івановці--Порфиріїці—оздоровча система, що притендує на звання релігії, а Іванова сприймає як Небесного Вчителя.

Східні синкретичні неорелігії та общини:

• “Міжнародне товариство свідомості Крішни”, рух “Харе Крішна”(1966)—Ш.Чайтанья, засновник товариства Ш. Ш. А. Ч. Бхактіведанта Свамі Прабхупада (1896-77). Основні тексти:“Бхагавад—Гіта”, "Шрімад-Бхагаватам". Неоіндуізм сьогодення вішнуітського тлумачення. Бхакті-йога, віра в Верховну Особу Крішну разом з визнанням імперсонального Абсолюту, необхідність в духовних практиках досягнути свідомості Крішни;

• “Агні-Йога”--М.Реріх, О.Реріх; Створили вчення "Агні-Йогу"(Жива етика), в якій на оккультних засадах та листах від "Махатм" синтезуються здобутки східної і західної релігійної думки з метою поєднати всі релігії в епоху Водолія.

• Сахаджа-Йога--......мати;

• Раджа-Йога;

• “Біле братство”-Марія Деві Христос(Марія Цвигун), Іоан Свамі Хреститель (Ю.Кривоногов) на Україні створили "Велике біле братство" шанувальників синкретичної світової духовності, мали власне вчення, яке склали об"єднанням різних навіть протилежних понять. Багато разів передрікали швидкий кінець світу і видавали себе за останніх пророків.

• Бахаізм-Баб, Баха-Улла, Абдул-Баха;

• Община Грааля--......;

Нерелігійні східні медитативні практики та вчення:

• Дж. Крішнамурті-вчитель нової духовності, якого теософи намагалися видати за месію.

• Свамі Вівекананда—відомий індійський мислитель, який популяризував релігійно-філософські вчення сходу(Індії) закликаючи до їх нового відродження ;

• Аум Синрікьо-Сьоко Асахара. Японський практик медитації, засновник нової течії;

• Інтегральна йога--Шрі Ауробіндо Гхош, Мати.” Інтегральна йога”, ” Психічна сутність”, ”Розум клітин”. Глибока медитативна система повної трансформації людини і всього існуючого навіть на рівні клітин; вчення про можливість поєднання Абсолюту і земного.

• Карлос Кастанеда—8 м томів про вчення мексиканського індіанця Дона Хуана, подолання меж звичайної свідомості за допомогою галюциногенних препаратів та специфічних медитативних практик.

• Тантризм— за допомогою читання тантр, практика трансформації жіночої та чоловічої статевої енергії для досягнення повної єдності і розширеної свідомості.

• Бхагван Шрі Раджніш(Ошо)(...).“Білий лотос”,”Алмазна сутра”,”Медитація”, “Сміх”. Людина, що відійшла від всіх традиційних канонів східної і західної релігійності і запровадила своє духовно-скептичне вчення та чуттєво-екзальтовані медитативні техніки.

• Вчення Г. Гурджиєва, П. Д. Успенський—“Бесіди з учнями”, “Психологія можливої еволюції людини”. Вчення , які допомагають відкривати в людині таємниці незвіданого.

• Дзен-буддизм(чань-буддизм-китай)-Алан Б. Уоттс. Медитативна техніка, яка намагається досягти миттєвого просвітлення свідомості людини;

• Кундаліні-йога—техніка пробудження сплячої енергії нижчої чакри(статевої) для духовного вдосконалення людини;

• Рейкі--лікувальна система за принципом енергетичного впливу на тіло і душу.

• Практика Шрі Чинмоя(н. в 1931).”Медитація”,”Внутр. позамежність”, “Душа—подорож мого життя”. Шлях медитативного самовдосконалення через відданість і самозречення; досягається сутнісна єдність людини та Абсолюту.

• Трансцендентальна медитація—С.Б.Сарасваті(Гуру Дев), Махеш Брасад Варма (Махаріши Махеш Йоги)(1920-56). Практика ведичної медитації направлена на фізичне і моральне розслаблення та самовдосконалення людини з метою досягти “космічну свідомість”;

Синкретичні сайєнтологічні вчення:

• Рух “Новий вік”(нью-ейдж),

• Центр сайєнтології та діанетики, Л. Рон Хаббарт. Вчення , яке намагається досягти максимального душевого комфорту керуючись елементами східних і західних вчень і створюючи психологічні системи самозвільнення людини.

• вчення Олеся Бердника про українську духовну республіку, синтез східних вчень і християнства, заклик до самовдосконалення на основі саморозвитку, передрікання настання нової ери(Водолія).

Окультні системи і культи :

• астрологія—вчення про вплив зірок на долю людини;

• теософія—О.Блаватська, А.Безант, Олькот,

• антропософія,

• окультизм,

• парапсихологія;

• спіритизм-вчення про можливість спілкування з духами померлих К. і М. Фокс(1848), Е. Дейвіс,

• “Таро”--гадання,

• кабала,

• масонство

• магія,

• Чаклунство,

• сатанізм.

Екуменістичні синкретичні псевдохристиянські течії:

• Муніти (“церква Об`єднання”)—Сан Мьян Мун (1936-54)”Божествений принцип” псевдохристиянська течія з Кореї, яка говорить про встановлення третього завіту через свого вчителя-пророка Муна;

• вчення Ні, Вітнеса Лі ;.

Синкретичне сектантське псевдохристиянство:

• “Свідки Ієгови”, нехристиянське вчення, яке відкидає або перетлумачує всі основні положення Біблії: про Трійцю, душу, Ісуса Христа, Царство Боже.

• “Християнська наука”, Мері Бекер-Едді(1821-1910),”Наука і зцілення: ключ до Писання”(1875), вважається наступницею Христа, хоча повністю переінакшила християнство.

• Мормони, члени “Церкви Ісуса Христа Останніх днів”, що виникла в США в

• 1930 р.

• “Богородичний центр”--Іоан Бреславський(1985) Церква Божої Матері(1992), Рос. Маріамська церква(1994)—псевдохристиянська община, яка об”єднує шанувальників Божої Матері;

• Церква Останнього Завіту -Вісаріон(Сергій Тороп-1961)-видає себе за месію-посланця Божого, який приніс останній третій завіт від Отця.

• “Армія спасіння”,

=============================================================

Язичницькі вчення:

• РУН-віра—рідна українська національна віра язичників, які намагаються відтворити культ і значення дохристиянської релігії на території України. Лев Силенко “Мага-віра”—(Могутня віра) основний релігійний текст язичників.

• Українська рідна віра—В.Шиян, Л.Мурович інш. ”Українське Відродження”. Відновлене українське язичництво в межах потреб сучасного світорозуміння.

• Івановці-Порфиріїці—оздоровча система, що притендує на звання релігії, а Іванова сприймає як Вчителя.

Східні синкретичні неорелігії та общини:

• “Міжнародне товариство свідомості Крішни”, рух “Харе Крішна”(1966)—Чайтанья, Ш. Ш. А. Ч. Бхактіведанта Свамі Прабхупада(1896-77), “Бхагавад—Гіта”. Неоіндуізм сьогодення вішнуітського тлумачення. Бхакті-йога, віра в верховну Особу Крішну, необхідність в духовних практиках досягнути свідомості Крішни;

• “Агні-Йога”--М.Реріх, О.Реріх;

• Сахаджа-Йога--......мати;

• Раджа-Йога;

• “Біле братство”-Марія Деві Хрістос, Іоан.....;

• Бахаізм-Баб, Баха-Улла, Абдул-Баха;

• Община Грааля--......;

Нерелігійні східні медитативні практики та вчення:

• Дж. Крішнамурті;

• Свамі Вівекананда—відомий індійський мислитель, який популяризував релігійно-філософські вчення сходу(Індії) закликаючи до їх нового відродження ;

• Аум Синрікьо-Сьоко Асахара. Японський практик медитації, засновник нової течії;

• Інтегральна йога--Шрі Ауробіндо Гхош, Мати.” Інтегральна йога”, ” Психічна сутність”, ”Розум клітин”. Глибока система повної трансформації людини і всього існуючого навіть на рівні клітин;

• Карлос Кастанеда—8 м томів про вчення мексиканського індіанця Дона Хуана, подолання меж звичайної свідомості за допомогою галюциногенних продуктів;

• Тантризм— за допомогою читання тантр, практика трансформації жіночої та чоловічої статевої енергії для досягнення повної єдності і розширеної свідомості.

• Бхагван Шрі Раджніш(Ошо)(...).“Білий лотос”,”Алмазна сутра”,”Медитація”, “Сміх”. Людина, що відійшла від всіх традиційних канонів східної і західної релігійності;

• вчення Г. Гурджиєва, П. Д. Успенський—“Бесіди з учнями”, “Психологія можливої еволюції людини”. Вчення , які відкривають в людині таємниці незвіданого;

• Дзен-буддизм(чань-буддизм-китай)-Алан Б. Уоттс. Медитативна техніка, яка намагаєтьсяі досягти миттєвого просвітлення свідомості людини;

• Кундаліні-йога—техніка пробудження сплячої енергії нижчої чакри(статевої) для духовного вдосконалення людини;

• Рейкі--лікувальна система за принципом енергетичного впливу на тіло і душу.

• практика Шрі Чинмоя(н. в 1931).”Медитація”,”Внутр. позамежність”, “Душа—подорож мого життя”. Шлях дух. самовдосконалення через відданість і самозречення, сутнісна єдність людини та Бога ;

• трансцендентальна медитація—С.Б.Сарасваті(Гуру Дев), Махеш Брасад Варма (Махаріши Махеш Йоги)(1920-56). Практика ведичної медитації направлена на фізичне розслаблення та самовдосконалення людини з метою досягти “космічну свідомість”;

Синкретичні сайєнтологічні вчення:

• Рух “Новий вік”,

• Центр сайєнтології та діанетики, Л. Рон Хаббарт. Вчення , яке намагається досягти максимального душевого комфорту керуючись елементами східних і західних вчень.

• вчення Олеся Бердника.

• Окультні системи і культи :

• астрологія—вчення про вплив зірок на долю людини;

• теософія—О.Блаватська, А.Безант, Олькот,

• антропософія,

• окультизм,

• парапсихологія;

• спіритизм-вчення про можливість спілкування з духами померлих К. і М. Фокс(1848), Е. Дейвіс,

• “Таро”--гадання,

• кабала,

• масонство

• магія,

• Чаклунство,

• сатанізм.

Основна література:

1. Религиозные традиции мира. в 2т. М., 1997.

2. Мэри Пат Фишер. Живые религии. М.,1997.

3. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. М.,1986.

4. Токарев С.А. Первобытные формы религий. М., 1992.

5. Калінін Ю.А. ХарьковщенкоЄ.А. Релігієзнавство. К., 1995.

6. Радугин Религиеведение. М., 1996.

7. Релігієзнавчий словник. К., 1996.

8. Лубський В.І. Релігієзнавство. К.,1997.

9. Бублик С.А. Релігієзнавство. Навчальний посібник. К., 1998.

10. Крывелев И.А. История религий. В 2-х т. М., 1975.

11. Кеннет Боа Лабиринты веры. М.,1992.

12. Васильев Л.С. История религий Востока. М., 1988.

13. История религии. П.р. А. Ельчанинова, В. Эрна, П. Флоренского, С.

14. Булгакова. М., 1991.

15. Мифы народов мира. 2т. М., 1992.

Додаткова література:

1. Тайлор Э.Б. Первобытная культура. М., 1989.

2. Рижский М.И. Библейские пророки и пророчества. М., 1987.

3. Шифман И.Ш. ветхий Завет и его мир.М., 1987.

4. Фрезер Д.Д. Фольклор в Ветхом Завете. М.,1989.

5. Беленький М.С. Иудаизм. М., 1974.

6. Беленький М.С. Что такое Талмуд. Очерк истории и мировоззрения

7. Талмуда и современній иудаизм. М., 1970.

8. Бхагавад-Гита, как она есть. М.,1990.

9. Абаев Н.В. Чань-Буддизм и культурно-психологические традиции в

10. средневековом Китае. Новосибирск. 1989.

11. Радхакришнан Индийская философия. М., 1996.

12. Ольденбург С.Ф. Культура Индии. М.,1991.

13. Валпола Рахула Чему учил Будда. Донецк. 1995.

14. Дхаммапада. Угунс. 1991.

15. Буддизм и культурно-психологические традиции народов

16. Востока. Новосибирск. 1990.

17. Костюченко В.С. Классическая веданта и неоведантизм. М. 1983

18. Психологические аспекты буддизма. Новосибирск. 1991.

19. Щербатской Ф.И. Избранные труды по буддизму. М.,1988.

20. Словарь изотерических терминов.СПб., 1992.

21. Будда. Истории о перерождениях. М., 1991.

22. Кочетов А.Н. Буддизм. М., 1983.

23. Сон Чоль Сыним поток золотого песка. Донецк. 1993.

24. Литман А.Д. Современная индийская философия. М. 1985.

25. Чаттопадхьяя Д. Индийский атеизм. М., 1973.

26. Шри-Ишопанишад. Калькутта.1990.

27. Сатсварупа Даса Госвами. Очерки ведической литературы.

28. М.Л...1989.

29. Джавахарлал Неру. Открытие Индии. 2т. М.,1989.

30. Общественная мысль Индии прошлое и настоящее.М. 1989.

31. Игнатович А.Н. Светлов Г.Е. Лотос и политика. М.,1989.

32. Индия: религия в политике и общественном сознании.М., 1991.

33. Лукьянов А.Е. Лаоцзы. Философия раннего даосизма. М.,1991.

34. Переломов Л.С. Слово Конфуция. М.,1992.

35. Дао-дэ-дзин. Книга пути и добродетели.

36. Даосские притчи. М.,1992.

37. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Японцы.М.,1983.

38. Массэ А. Ислам. М.,1961.

39. Климович Л. И. Книга о Коране. Его происхождении и мифологии.

40. М.,1988.

41. Пиотровский М.Б. Коранические сказания.М., 1991.

42. Бойс Мэри Зороастрийцы. Верования и обычаи. М.,1988.

43. Культура древнего Рима в 2т.М., 1985.

44. Постнов М.Э История Христианской церкви до разделения церквей.

45. К., 1991.

46. Тальберг Н. История христианской церкви. М.,1991.

47. Рожков В. Очерки по истории Римско-Католической Церкви.М.,1994.

48. Карсавин Л.П. Католичество. Общий очерк. Петроград.1918.

49. ВипперР.Ю. Рим и раннее христианство. М.,1954.

50. Григулевич И.Р. История инквизиции XIII—XX ст.М.,1970.

51. Лозинский С.Г. История папства. М.,1986.

52. Д. Макдауэлл Неоспоримые свидетельства. М.,1993.

53. Кураев А. Традиция, догмат, обряд. Апологетические очерки.

54. М., 1996.

55. Кураев А. Наследие Христа. М., 1998.

56. Кураев А. Протестантам о православии. М.. 1997.

57. Кураев А. Вызов екуменизма. М.,1997.

58. Донини А. У истоков христианства. М., 1989.

59. Свенцицкая И.С. Ранее христианство: страницы истории. М.,1988.

60. Мень А. История религии. В поисках пути истины и жизни. В 7т. М.,

61. Логос. 1992.

62. Каутский К. Происхождение христианства.

63. Штраус Д. Жизнь Иисуса. М.,1992.

64. Ренан Э. Жизнь Иисуса. Апостолы. М.,1992.

65. С.Булгаков Православие. К.,1992.

66. Православие сост. Булгаков С.В. М., 1994.

67. Шмеман А. Исторический путь православия. М., 1993.

68. Хопко Ф. Основы православия. Минск. 1991.

69. Успенский Л. Богословие иконы православной церкви. М.,1996.

70. Флоровский Г. Пути русского богословия. Имка-Пресс. 1993.

71. Ильин И. Аксиомы религиозного опыта. М., 1993.

72. Кологривов И. Очерки по истории русской святости. 1991.

73. Карташев А.В. Очерки по истории русской церкви. М.,1991.

74. Никольский Н.М. История русской церкви. М., 1992.

75. Русское православие: вехи истории. М.,1989.

76. Огієнко І.І. Українська церква. К. 1993.

77. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні.

78. в 3-х т. К., 1994.

1 Лютер. Время молчания прошло. С. 53.

2 Лютер. Время молчания прошло. С. 52.

3 Лютер Время молчания прошло. С. 53.

4 Лютер. С. 54.

5 Історія релігії в Україні. Навчальний посібник.—К.: Знання, 1999. С. 627.

6 Релігійна панорама. Червень 2000. К. 2000. С. 45-58.

7 Релігійна панорама. Червень 2000. Див. Діаграму 1 на 3-й сторінці обкладинки.

61