133. Сукцесія – це:

вплив антропогенних факторів на довкілля;

вплив абіотичних факторів на угруповання організмів;

сукупність стадій та фаз розвитку, які проходять особини одного виду від зародження до смерті;

зрілий біогеоценоз із значним видовим різноманіттям та розвиненими механізмами саморегуляції;

спрямовані послідовні зміни угруповань організмів, які врешті-решт приводять до перетворення самого біогеоценозу.

134. Перехідна зона від одного біогеоценозу до іншого має назву:

ареал;

екотон;

біотоп;

літораль;

сукцесія.

135. Найвища концентрація озону (озоновий екран) має місце в одному із шарів атмосфери:

іоносфері;

стратосфері;

тропосфері;

екзосфері;

термосфері.

136. Невичерпними природними ресурсами є:

прісна вода, родючі ґрунти;

мінеральні корисні копалини;

чисте повітря;

сонячна енергія, енергія вітру, припливів;

рослини і тварини.

137. Межа витривалості виду згідно з законом екологічної толерантності Шелфорда – це:

зона нижнього песимуму;

зона верхнього песимуму;

зона нормальної життєдіяльності;

зона оптимуму;

діапазон від мінімального до максимального значень фактора, за яких вид здатний пристосуватись до зміни умов середовища.

138. Екологічні піраміди, які ніколи не бувають інвертованими (перевернутими) – це:

піраміда чисельності;

піраміда біомаси;

піраміда енергії;

піраміди чисельності та біомаси;

піраміди продуктивності.

140. Первинну біологічну продукцію екосистем створюють особини трофічного рівня:

консументи І порядку;

консументи ІІ порядку;

продуценти;

редуценти;

консументи ІІІ порядку.

141. Виберіть приклад ланцюга живлення детритного типу (розкладання):

злаки – миша – сова;

перегній – ногохвістки – хижі комахи – синиці – соколи;

фітопланктон – зоопланктон – хижі членистоногі – риба – ссавці;

злаки – коник – жаба – лелека;

латаття – жук райдужниця – жаба – вуж.

142. Виберіть приклад первинної сукцесії:

вирубка – трав‟яниста рослинність – чагарники – ліс;

алювіальні відклади – заплавна лука – сосновий бір;

згарище – трав‟яниста рослинність – чагарники – ліс;

перелоги – бур‟яни – степ;

самоочищення евтрофікованих водойм.

143. До ксерофітів належить:

береза;

сосна ;

кокосова пальма;

алое;

банан.

144. Тропічний біом із переважанням трав’янистої рослинності за участі дерев (або чагарників) та з вираженою сезонністю розвитку має назву:

пустеля;

саванна;

прерія;

степ;

тундра.

145. Найвищий рівень шуму дають:

газотурбінні енергетичні установки;

легкові автомобілі;

типографії;

автобуси;

залізничний транспорт.

146. Кислотні дощі найчастіше формуються в районах:

інтенсивного розвитку сільського господарства;

мегаполісів;

розвитку гірничодобувної та металургійної промисловості;

рекреаційних зон;

поруч із АЕС.

147. Еврибіонтні організми – це організми:

з широким діапазоном пристосування;

з вузьким діапазоном пристосування;

у стані фізіологічного оптимуму;

у критичному стані;

з максимальною кількістю потомства.

148. Здатність організму витримувати певну амплітуду коливання фактора називають:

аутекологією;

екологічною валентністю;

екологічною нішею;

екологічними коливаннями;

екологічним оптимумом.

149. Вік біосфери складає:

2,3 млрд років;

4 млрд років ;

3 млн років;

6,7 млрд років;

150 млн років.

150. Сукупність тіл живих організмів, що населяють Землю поза залежності від їх систематичної належності, називають:

біогенною речовинною;

живою речовиною;

первинною речовиною;

вторинною речовиною;

біокосною речовиною.

151. Межі біосфери передусім зумовлені:

термодинамічною рівновагою;

полем існування життя;

наявністю кисню у атмосфері;

речовинно-енергетичним обміном;

станом метеорологічних умов.

152. Визначення: "Міграція хімічних елементів на земній поверхні й у біосфері загалом здійснюється під переважним впливом живої речовини" відносять до:

закону розвитку природної системи за рахунок навколишнього її середовища;

періодичного закону хімічних елементів;

природно-історичного закону;

закону біогенної міграції атомів;

закону внутрішньої динамічної рівноваги.

153. Багаторазову участь речовин у процесах, що протікають в атмосфері, гідросфері, літосфері, в тому числі у тих їх верствах, які надходять до біосфери, називають:

утилізацією речовин;

стратифікацією речовин;

кругообігом речовин;

локалізацією речовин;

іммобілізацією речовин.

154. Розрізняють наступні основні біохімічні колообіги: великий (геологічний) (1); середній (біогеологічний) (2); малий (біотичний) (3); загальний (4); частковий (5):

1, 2, 3;

4, 5;

1, 2, 3, 4, 5;

1, 3,

1, 2, 3, 4.

155. Організми, які споживають частину поживних речовин, розкладаючи мертві тіла рослин і тварин до простих хімічних елементів, називають:

автотрофами;

продуцентами;

консументами;

редуцентами;

гетеротрофами.

156. Організми, які за допомогою механізму фотосинтезу виробляють органічну речовину, споживаючи сонячну енергію, вуглекислий газ, воду і мінеральні солі, називають:

гетеротрофами;

продуцентами;

консументами;

редуцентами;

деструкторами.

157. Визначте види екологічних пірамід – піраміда чисел (1); піраміда вікова (2); піраміда статево-вікова (3); піраміда біомас (4); піраміда інформації (5); піраміда енергій (6) та вкажіть правильну відповідь:

1, 2, 3;

1, 5, 6;

2, 4, 5;

3, 4, 5;

1, 4, 6.

158. Кліматичні фактори для живих організмів:

сприяють рекреації й підтриманню нормального стану нервової системи людини;

визначають умови життя в будь-якому місці на землі;

сприяють інформаційному обмінові між організмами й довкіллям;

впливають на газовий склад атмосфери;

всі відповіді правильні.

159. Теплокровні тварини – це організми, які:

не мають постійної температури тіла, тобто температура їх тіла змінюється залежно від температури навколишнього середовища;

незалежно від температури навколишнього середовища підтримують температуру тіла на одному рівні;

мають можливість підвищувати температуру тіла за постійної температури навколишнього середовища;

мають можливість зменшувати температуру тіла за простійної температури навколишнього середовища;

мають можливість змінювати температуру тіла за постійної температури навколишнього середовища.

160. Екологія вивчає:

будову рослин і тварин;

поширення рослин і тварин на Землі;

зв‟язок організмів між собою;

зв‟язок організмів зі середовищем і взаємовідносини між ними та угрупованнями;

організацію життя на клітинному рівні.

161. Умови існування – це:

територія поширення виду;

місце проживання організму;

сукупність життєво необхідних факторів, без яких організм не може існувати;

демоцен;

моноцен.

162. Система "особина-середовище" називається:

біоценоз;

елемент екосистеми;

моноцен;

демоцен;

едотофон.

163. Середовищем для розвитку і життєдіяльності паразитів є:

ліс;

поле;

брудна вода;

організм іншого виду;

атмосфера.

164. Зона толерантності організму лежить:

між зонами мінімуму і оптимуму;

між зонами оптимуму і максимуму;

між крайніми точками мінімуму і максимуму;

поза зонами мінімуму і оптимуму;

у межах зони найкращого забезпечення організму життєво необхідними факторами.

165. Основоположником екології вважають:

Ж. Ламарка;

В. Сукачова;

Ю. Одума;

В.Вернадського;

Е. Геккеля.

166. Дослідженнями дії факторів середовища на рівні особини виду займається:

зоологія;

фізіологія;

аутекологія;

ефтрофологія;

біотехнологія.

167. Систему "біоценоз-середовище" називають:

моноценом;

біосферою;

екосистемою;

демоценом;

зооценозом.

168. Сціофіти – це:

рослини, що ростуть на болотах;

рослини, що витримують незначне освітлення;

тінелюбні рослини, що не можуть рости на відкритих сонячних місцях;

сонцелюбові рослини;

рослини пустель.

169. Система " популяція-середовище" називається:

зооценоз;

біоценоз;

біогеоценоз;

демоцен;

екосистема.

170. Симбіоз – це:

випадкове поєднання одного виду організму з іншими;

тимчасовий зв‟язок між організмами;

пригнічувальний вплив одного виду на інший;

сумісне взаємовигідне тісне співіснування особин двох або більше видів;

нейтральні стосунки між організмами.

171. Акліматизація – це:

схрещування і виведення гібридних форм організмів;

впровадження в культуру деяких видів;

пристосування організмів до нового середовища з новими умовами;

виведення нових видів;

зміна клімату під дією антропогенних чинників.

172. Біосферологія вивчає:

природні ландшафти;

рослинний і тваринний світ;

антропогені чинники;

структуру, еволюцію і динаміку біосфери, місце в ній людини;

зооценози.

173. Чисельність популяції – це:

кількість особин, що народились і вижили;

кількість особин, що населяють територію популяції;

кількість народжених та іммігрованих особин за рік;

кількість іммігрованих особин за рік;

кількість дорослих особин популяції.

174. Щільність популяції – це:

розподіл особин на території популяції;

ступінь освоєння території;

кількість особин, що припадає на одиницю площі території;

кількість іммігрованих особин за рік;

насиченість території особинами популяції.

175. Екологічна народжуваність – це:

кількість особин, які могли б народитись за ідеальних умов;

кількість особин, що вижили після народження;

оптимальна кількість новонароджених ;

кількість народжених у реальних умовах;

максимальна можлива кількість новонароджених особин.

176. Екологічна щільність популяції – це:

кількість особин, що припадає на одиницю площі доступної для заселення території;

максимальна кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території;

кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території;

населеність території особинами різновидових популяцій;

мінімальна кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території.

177. Вікова структура популяції – це:

співвідношення дорослих чоловічих і жіночих особин;

співвідношення молодих і старих особин;

кількість дорослих особин;

взаємозв‟язки між особами популяцій;

співвідношення особин різних вікових груп.

178. Демоцен – це система:

організм-середовище;

біоценоз-середовище;

популяція-середовище;

екологічні фактори середовище;

біосферна система.

179. Термін "біоценоз" вперше запровадив:

Ю. Одум;

О. Гумбольдт;

К. Мебіус;

Е.Гекель;

Ч. Елтон.

180. Розділ загальної екології, який вивчає біоценози – це:

аутекологія;

біосферологія;

соціоекологія;

синекологія;

факторіальна екологія.

181. Плеоцен (біогеоценоз) – це:

група різних видів-середовище;

зооценоз-середовище;

біоценоз-середовище;

популяція-середовище;

поодинокий організм-середовище.

182. Біоценоз – це:

сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, які заселяють дану ділянку суші або водоймища і для яких характерні певні стосунки між собою і пристосованість до навколишнього середовища;

угруповання різних видів тварин певної систематичної групи;

група одновидових популяцій;

співіснування на спільній території різних видів рослин;

сукупність деревних рослин та звірів в одному лісі.

183. Зооценоз – це:

група різних тварин і паразитів;

сукупність видів тварин певного регіону;

сукупність видів водних і наземних тварин;

сукупність мікроорганізмів в 1 об‟ємі ґрунту;

сукупність видів тварин, що населяють певний біоценоз.

184. Фітоценоз – це:

різні види рослин певної місцевості;

представники однієї систематичної групи;

види рослин, що спільно зростають в одному біоценозі й творять його основу;

види рослин одного ярусу;

види рослин нижнього ярусу лісового біоценозу.

185. Біотоп – це:

ділянка грунту біоценозу;

елемент рельєфу;

площа зайнята лісом;

біотичний потенціал території;

територія біоценозу з більш-менш однорідними екологічними умовами.

186. Екотон – це:

межі біоценозу;

заселена ділянка біотопу;

перехідна зона від одного виду біоценозу до іншого;

підземний ярус біоценозу;

ярус вертикальної структури біоценозу.

187. Продуцентами в екосистемі виступають:

рослиноїдні тварини;

хижаки, паразити;

бактерії-хемотрофи;

автотрофні рослини і хемотрофні бактерії;

сапрофітні бактерії і тваринні-міксотрофи.

188. Термін "екосистема" запровадив:

В. Сукачов;

В. Вернадський;

Ч. Елтон;

В. Елленберг;

А. Тенслі.

189. Графічне зображення трофічно-енергетичних зв’язків між компонентами екосистеми називають:

трофічним рівнем;

трофічною мережею;

екологічною пірамідою;

екологічним конусом;

екологічним трикутником.

190. Пасовищний ланцюг починається:

із фотосинтезувальних зелених рослин;

із рослиноїдних тварин;

із деструкторів;

із редуцентів;

із консументів.

191. Основними продуцентами у водних біогеоценозах є:

різні види риб;

сукупність найпростіших тварин;

лише синьо-зелені водорості;

зелені, бурі, червоні водорості та види фотосинтезувальних водних рослин;

різні види хижаків.

192. Згідно з правилом піраміди енергії на кожному трофічному рівні засвоюється:

50 % енергії корму;

30 % енергії корму;

10 % енергії корму;

5 % енергії корму;

1% енергії корму.

193. Первинна продукція екосистеми (біогеоценозу) – це:

маса консументів І-го рівня;

маса рослин-консументів;

маса органічної речовини, створена зеленими рослинами й хемосинтезувальними бактеріями за одиницю часу;

маса органічної речовини консументами різного порядку;

кількість засвоєної сонячної енергії редуцентами.

194. Межа біоценозу в основному визначається:

межею фітоценозу;

популяційним полем;

елементом рельєфу;

особливостями біотопу;

градієнтом температури.

195. Термін "біогеоценоз" запропонував:

А. Тенслі;

Г. Морозов;

Ю. Одум;

В. Сукачов;

В. Тішлер.

196. Біогеоценологія – це розділ екології:

що вивчає фітоценози;

що досліджує біотоп;

що досліджує біоценоз у зв‟язку з абіотичним середовищем;

що вивчає фактори впливу на живі організми;

що досліджує динаміку популяцій.

197. Галузь екології, що вивчає біосферу, називають:

біогеографія;

біоценологія;

біосферологія;

біосферознавство;

природознавство.

198. Термін "біосфера" вперше запропонував:

Тенcлі;

Ю.Одум;

Б.Зюсc;

Сукачов;

В.Вернадський.

199. У біосфері виділяють такі геосфери:

фітосферу, атмосферу;

тверду оболонку, зоосферу;

атмосферу, літосферу, гідросферу;

фоносферу, іоносферу;

ризосферу, біосферу.

200. Вологість повітря є чинником середовища:

абіотичним;

антропогенним;

біотичним;

неантропогенним.

201. Тварини беруть участь у біотичному кругообігу речовин в якості:

автотрофів;

хемотрофів;

консументів;

редуцентів;

деструкторів.

202. Організми, які під час своєї життєдіяльності мінералізують органічну речовину, називаються:

автотрофи;

хемотрофи;

хемосинтетики;

консументи;

редуценти.

203. Рослиноїдні тварини займають у ланцюгу живлення трофічний рівень:

перший;

другий;

третій;

четвертий.

204. Ділянку біосфери, взяту без живих компонентів, однорідну за своїми абіотичними умовами (приземний шар атмосфери, грунт, вода тощо), називають:

біогеоценозом;

біоценозом;

біотопом;

екосистемою;

немає правильної відповіді.

205. Озоновий прошарок (озоносфера) знаходиться в прошарку атмосфери як:

екзосфера;

мезосфера;

стратосфера;

термосфера;

тропосфера.

206. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого обидві популяції одержують від асоціації вигоду, але ці стосунки не обов'язкові, називається:

нейтралізмом;

коменсалізмом;

аменсалізмом;

протокооперацією;

мутуалізмом.

207. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого зв'язок популяцій сприятливий для зростання й виживання обох, причому в природних умовах не одна з них не може існувати без іншої, називається:

нейтралізмом;

коменсалізмом;

аменсалізмом;

протокооперацією;

мутуалізмом.

208. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого одна з популяцій добуває вигоду з об'єднання, а для іншої це об'єднання байдуже, називається:

нейтралізмом;

коменсалізмом;

аменсалізмом;

протокооперацією;

мутуалізмом.

209. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого одна популяція несприятливо впливає на іншу, нападаючи безпосередньо на неї, але тим не менше сама залежить від об'єкта свого нападу, називається:

взаємним конкурентним придушенням;

аменсалізмом;

паразитизмом і хижацтвом;

мутуалізмом;

протокооперацією.

210. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого асоціація двох популяцій не відбивається ані на одній з них, називається:

нейтралізмом;

взаємним конкурентним придушенням;

конкуренцією за взаємний ресурс;

протокооперацією ;

мутуалізмом.

211. Співвідношення різних вікових груп у популяції називається:

віковою структурою;

репродуктивним потенціалом;

ємністю середовища;

генетичним пристосуванням;

фізіологічним пристосуванням.

212. Загибель особин у популяції називається:

віковою структурою;

ємністю середовища;

генетичним пристосуванням;

смертністю;

фізіологічним пристосуванням.

213. Спроможність популяції до збільшення кількості називається:

віковою структурою;

ємністю середовища;

народжуваністю;

генетичним пристосуванням;

фізіологічним пристосуванням.

214. Пристосування видів до нових кліматичних умов називається:

метеорологізацією;

стратифікацією;

саморегуляцією;

акліматизацією;

популяцією.

215. Гомеостаз – це:

сталість внутрішнього середовища організму;

сталість зовнішнього середовища організму;

відповідна реакція організму на зміну факторів довкілля;

пристосовування організму до зміни навколишніх факторів;

поведінкова константа організму.

216. Основні групи екологічних факторів:

природні, первинні, вторинні;

біосферні, екосистемні, біотичні;

видові, групові, індивідуальні;

біотичні, антропогенні, абіотичні;

абіобіотичні, біологічні, комплексні.

217. Фактори, рівень яких наближається до межі стійкості організму, називають:

лімітуючими;

індивідуальними;

біологічними;

екосистемними;

абіотичними.

218. Форми взаємодії та взаємовідносин живих організмів називаються:

груповими факторами;

абіогенними факторами;

антропогенними факторами;

біотичними факторами;

вторинними факторами.

219. Форми діяльності людини, які впливають на живі організми безпосередньо або посередньо (за рахунок зміни середовища пробування), називаються:

груповими факторами;

антропогенними факторами;

вторинними факторами;

абіотичними факторами;

абіогенними факторами.

220. Розробка сучасної концепції біосфери належить:

В.І. Вернадському;

О.П. Фесуненку;

З.Ю. Одуму;

Ч. Елтону;

К. Мебіусу.

221. Компонент, який забезпечує саморегуляцію біосфери:

енергія Сонця;

живі організми;

нежива природа;

літосфера;

гідросфера.

222. Парниковий ефект – це:

температурний показник температури у парнику;

зростання температури гідросфери;

зростання температури атмосфери внаслідок збільшення вмісту парникових газів;

штучне підвищення температури у штучних екосистемах;

зростання температурного показника в штучних екосистемах.

223. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до температури виділяють:

стеногідричні, евригідричні;

стенотермні, евритермні;

стенофагні, еврифагні;

стеногаліні, евригаліні;

стеноойкні, евриойкні.

224. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до їжі (поживи) розрізняють:

стеноойкні, евриойкні;

стенофагні, еврифагні;

стеногаліні, евригаліні;

стенотермні, евритермні;

стеногідричні, евригідричні.

225. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до місця проживання виділяють:

стеногідричні, евригідричні;

стеноойкні, евриойкні;

стенофагні, еврифагні;

базофільні, евритрофні;

ацидофільні. базофільні.

226. Чисте і сухе повітря (приземного шару) являє собою суміш газів:

78.08% кисню, 20.95% азоту, 0.93% аргону, 0.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;

20.95% азоту, 78.08% кисню, 0.03%аргону, 0.93% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;

78.08% азоту, 20.95% кисню, 0.93% аргону, 0.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;

68.08% кисню, 20.95% азоту, 0.93% аргону, 0.13% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;

28.08% кисню, 20.95% азоту, 5.93% аргону, 3.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів.