123. Екологія – це наука, яка вивчає:

рослин та тварин минулих геологічних епох та шляхи розвитку органічного світу в минулому;

спадковість та мінливість живих організмів, основні закони та шляхи управління даними явищами;

взаємодію живих організмів, їх угруповань між собою та з середовищем існування, особливості функціонування природних та антропогенних екосистем, вплив людини на природні комплекси різного рангу;

процеси життєдіяльності (функції) організмів тварин та рослин, їх окремих клітин, тканин, органів та систем органів;

зародковий та постнатальний періоди індивідуального розвитку живих організмів (онтогенезу).

124. Аутекологія – це:

розділ екології, який вивчає угруповання гідробіонтів;

сукупність прикладних аспектів екології, вплив техногенного навантаження на довкілля;

розділ екології, який вивчає популяції організмів як особливий рівень організації живої матерії: їх структуру, стан, способи саморегуляції;

розділ загальної екології, який вивчає взаємовідносини особин або груп особин, що належать до одного виду і мешкають за однакових умов навколишнього середовища;

наука про поведінку тварин.

125. Предметом вивчення демекології є:

взаємовідносини особин одного виду з навколишнім середовищем;

структура, динаміка чисельності та складу популяцій живих організмів, механізми їх саморегуляції;

вплив великих промислових підприємств на довкілля;

взаємовідносини особин кількох видів із навколишнім середовищем;

функціонування біоценозів.

126. Прикладна екологія вивчає:

угруповання рослин (фітоценози);

класифікацію живих організмів;

еволюцію біосфери з прадавніх епох до наших днів;

основні аспекти екологічної освіти та екологічного менеджменту;

основи раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, вплив промисловості, сільського господарства та великих міст на довкілля.

127. Зміст поняття "сталий розвиток суспільства"– це:

розвиток цивілізації на основі техногенного прогресу і розвитку економіки, що супроводжується постійним нарощуванням валового продукту;

розвиток, за якого відбувається постійний перерозподіл природних ресурсів між країнами, що розвиваються та високорозвиненими країнами;

розвиток, в основу якого покладений принцип "виживає найсильніший";

розвиток суспільства з урахуванням господарської ємності біосфери за принципами еколого-економічної збалансованості людської діяльності;

розвиток суспільства з екстенсивним характером ведення господарства.

128. Біоценоз – це:

фізичне середовище існування живих організмів;

угруповання живих організмів, які пов‟язані між собою та населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування;

територія поширення особин одного виду;

колообіги органічних та неорганічних речовин;

сукупність особин одного виду, які вільно схрещуються та здатні давати плідних нащадків.

129. Автотрофами називають:

паразитичні організми;

організми, які не здатні самостійно синтезувати органічну речовину з неорганічної;

віруси та всі без виключення мікроорганізми;

хижаки, які в екосистемах виступають в якості консументів ІІ порядку;

організми, які здатні утворювати органічні речовини з неорганічних, використовуючи при цьому сонячну енергію або енергію хімічних реакцій.

130. Стенобіонт – це:

стан організму, за якого відсутні прояви життєдіяльності;

організм, що має добре виражені сезонні ритми;

чинник, який здатний викликати мутації;

організм, який здатній витримувати лише незначні зміни (коливання значень чинників ) умов довкілля;

організм, який може жити в широкому діапазоні коливань різноманітних екологічних чинників.

131. Екологічна ніша виду – це:

місцезнаходження виду;

загальна сума усіх вимог виду до умов існування, включаючи фізичні умови, функціональну роль в угрупованнях (трофічний статус тощо);

сукупність усіх популяцій даного виду на земній кулі;

сукупність особин одного виду, здатних витримувати антропогенний прес;

сукупність стадій та фаз розвитку, які проходять особини виду від зародження до смерті.

132. Популяція – це:

група особин кількох видів, що співіснують в одному біотопі;

особини кількох видів, об‟єднані в екосистемі харчовими зв‟язками;

сукупність особин одного виду, що відтворюють себе впродовж багатьох поколінь і тривалий час займають певну територію з відносно однорідними умовами існування;

форма взаємовідносин між організмами;

загальна сума усіх вимог виду до умов існування, включаючи фізичні умови та функціональну роль в угрупованнях.