Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Методичні вказівки до вивчення курсу

Теорія і практика журналістики

Художньо-публіцистичне відтворення дійсності

для студентів 2 курсу

факультету журналістики

Львів

2009

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Третій завершальний розділ “Теорії і практики журналістики” – “Художньо-публіцистичне відтворення дійсності” охоплює нарисовий і сатирично-гумористичний методи відтворення дійсності. Відповідно цикл лекцій складається з тем: "Нарисове відтворення" і "Сатирично-гумористичне відтворення".

Мета і завдання дисципліни: Мета – практично освоїти написання зарисовки, нарису, сатиричної замітки, фейлетону, аргументацію думки за допомогою публіцистичних образів.

Завдання – вивчити специфіку нарисового і сатиричного відтворення, особливості художньо-публіцистичних образів, різновиди художньо-публіцистичних засобів відтворення та їх жанрові форми.

Начальний цикл із цієї дисципліни охоплює 3 лекції: “Художньо-публіцистичне відтворення”, “Нарисове відтворення у публіцистиці”, “Сатиричне відтворення дійсності”.

Окрім того, студенти працюють на практичних заняттях, на яких засвідчують свої знання з тем та під керівництвом викладача готують зарисовку (портретну і на вільну тему), нарис, сатиричну замітку і фейлетон.

Вивчивши дисципліну, студент повинен знати:

• Специфіку нарисового відтворення, різновиди нарисів і малих нарисових форм, методику їх написання.

• Особливості творення публіцистичних, літературно-художніх і сатиричних образів, їх типологію, методику творення.

• Що таке комічне і смішне, сатира і гумор. Їх мета і завдання.

• Різновиди сатиричних і гумористичних засобів відтворення.

• Великі і малі жанрові форми сатири і гумору в пресі.

• Що таке сатирична замітка, її специфіка, методика підготовки і написання.

• Фейлетон, його завдання, різновиди, методика підготовки і написання.

• Памфлет, його завдання, різновиди, методика підготовки і написання.

і вміти:

• Писати зарисовку, портретний, подорожній і проблемний нариси, сатиричну замітку і фейлетон.

• Аргументувати думку за допомогою публіцистичного, літературно-художнього і сатиричного образів.

• Використовувати сатиричні прийоми.

• Визначати різновиди малих і великих нарисових і сатиричних жанрових форм.

• Підготувати навчальну газету “Молодий журналіст” (різножанрова і різнотематична!) Кожна академічна група готує одну навчальну газету

Методи навчанні і викладання:

У запропонованій програмі курсу з метою посилення пізнавального інтересу та творчої мотивації студентів розумно поєднані різноманітні технології і навчальні методи. Окрім ґрунтовних теоретичних лекцій – використовуватимемо дискусії, письмові опитування, творчі роботи. Популярним і результативним є впровадження на практичних і семінарських завданнях у студентських групах інтерактивних методів навчання.

Структура курсу – 24 лекційні години і 40 практичних занять у семестрі, що складає 0,5 кредита за європейською болонською системою.

Завершується курс “Теорія і практика журналістики. Художньо-публіцистичне відтворення дійсності” іспитом.

Витяг з навчального плану

Форма навчання	Семестр	К-ть год. ауд	У тому числі
			Лекції	практ.	консульт.	іспит
Денна	ІV	64	24	40	28	48

Тема 1. Художньо-публіцистичне відтворення дійсності

Лекція – 2 год.

Методи відображення дійсності: 1) інформаційний; 2) аналітичний; 3) оглядовий; 4) критичний; 5) нарисовий; 6) сатиричний.

Публіцистика виникла задовго до зародження періодичної пре­си, сьогодні функціонує переважно в системі масової комунікації і є одним з дуже важливих потоків журналістської інформації.

Термін публіцистика" /від лат. pulicus, що означає суспільний, народний/. В українську це слово прийшло з німецької і, мабуть, одним з перших його широко почав вживати Іван Франко.

Професор В.Здоровега вважав за доцільне розрізняти публіцистику у широкому і вузькому, професійно-журналістському значенні слова. Отже, публіцистика в широкому розумінні – це всі публічні виступи на актуальні теми, а отже майже всі журналістські виступи. Публіцистика у вузькому значенні слова, власне публіцистика - своєрідний вид літературної творчості з певними, властивими їй особливостями і внутрішніми закономірностями.

Суттєві риси публіцистики – 1) активність, 2) динамізм, 3) здатність формувати особистість, 4) втілювати культурну ідентичність.

Функції публіцистики: опера­тивного інформування, тлумачення подій і фактів, вираження і форму­вання громадської думки, масової свідомості, управління соціальни­ми процесами і т.д.

Властивості публіцистики: специфічна мова, спосіб впливу на аудиторію, спорідненість з ораторським мистецтвом.

Публіцистичний метод. Саме слово “метод” у перекладі з грецької означав спосіб дослідження, шлях досягнення цілі. Розрізняють філософський і спеціальний методи, до яких і належить публіцистичний метод, під яким слід розуміти спосіб досягнення мети у даному виді творчості.

Публіцистичний метод поділяється на: 1) метод вивчення, тобто систе­му прийомів пізнання дійсності; 2) метод викладу, спосіб реалізації завдання.

Ознаки публіцистичного типу мислення: 1) документальна точність, 2) політична гострота, 3) практична цілеспрямованість, 4) доступність для широкої аудиторії.

Публіцист роздумує вголос. І своїм роздумуванням він спонукає до самостійного мислення своїх реципієнтів. Головне завдання публіциста - переконати читача, зробити його своїм однодумцем.

Особливістю публіцистичного методу є уже згадуване своєрідне поєднання раціонального і емоційного, сплав поняття і образу

Публіцистичність - певні тенденції, елементи, ознаки публіцистики, стильові особливості, властиві насамперед іншим потокам журналістської інформації, деяким ви­дам наукових праць, творам художньої літератури, іншим видам мистецтва, включаючи образотворче мистецтво /плакат, карикатура/, музи­ку /гімн, ода/.

Історія української публіцистики. “Слово” митрополита Іларіона, “Літопис Руського, Тарас Шевченко, М.Драгоманов, І.Франко, Леся Українка, М.Грушевський, М.Павлик, С.Бачинський («Ukraina irredenta»)і М.Міхновський («Самостійна Україна»),С.Петлюра, В.Винниченко, С.Єфремов, Д.Донцов, Є.Маланюк, С.Бандера, Я.Стецько, І.Багряний, Р.Рахманний, І.Кедрин-Рудницький, М.Шлемкевич щоденники 0.Довженка, ОГончар, С.Плачинда, В.Симоненко, твори І.Дзюби, В.Чорновола, В.Мороза, Є.Сверстюка, М.Осадчого, Н.Руденка, М.Мариновича, І.Драча, Б.Олійника, Ю.Щербака, Д.Павличка, Р.Братуня, В.Яворівського, П.Мовчана, В.Маняка, В.Карпенка, О.Романчука, Я.Дашкевича, М.Жулинського, М.Поповича.

Мислення – це процес, який визначається взаємодією людини із зовнішнім світом, отже, через публіцистику і через аудиторію автор (журналіст, публіцист) взаємодіє із зовнішнім світом, із суспільством. Публіцистичне мислення – логічне поєднання слів-понять з елементарною образністю на рівні словесних образів.

Типи узагальнень: констатуючі, прогнозуючі, гіпотетичні, імперативні.

План практичних занять

Заняття 1.

1. Публіцистика як вид творчості й один з потоків журналістської інформації.

2. Функції, об’єкт і предмет публіцистичного твору.

3. Публіцистичний метод, його види.

4. Історія української публіцистики: її представники

Заняття 2.

1. Публіцистика як метод взаємодії журналіста із суспільством.

2. Публіцистика і мислення. Види мислення.

3. Об’єктивність, повнота і масштабність публіцистичного аналізу.

4. Типи публіцистичних узагальнень.

Література

1. Війни і мир / За загальною редакцією Л. Івшиної. – Видання перше. - К.: АТЗТ “Українська прес-група”, 2004. – 560 с.

2. День і вічність Джеймса Мейса / За загальною редакцією Л. Івшиної. – Видання перше. К.: ЗАТ “Українська прес-група”, 2005. – 448 с.

3. Здоровега В.Й. Іван Франко і українська публіцистика // Пресознавчі студії. Збірник праць кафедри української преси. - Львів, 2006. – Вип. 7. – с.113-133.// http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/publications/zbirnyk07/Zbirnyk07_Zdorovega.htm

або http://www.dt.ua/3000/3760/53591/ (Дзеркало тижня. – 2006. - №22. – 10-16 червня).

4. Кривошия Г. П. Журналістика: методичні аспекти літературної праці. – Київ: КиМУ, 2003. – 302 с.

5. Кузнецова О.Д. Аргументація в публіцистиці. - Львів,1992. - 130с.

6. Парандовський Ян. Алхімія слова. – К., 1991 – 373 с.

7. Здоровега В. Мистецтво публіциста. – Львів, 1969;

8. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості. Л., 2004 с. 218-230.

9. Здоровега В.Й. У майстерні публіциста. - Л., 1969.

10. Лось Й. Публіцист: мотивація творчості // Вісник Львівського університету. – Серія журналістики. – 2006. – Вип.28. – с.85-110.

11. Михайлин И.Л. Основи журналистики: Учебник. – Харьков: ХИФО, 2004. – 350 с.

12. Тертичний А.А. Расследовательская журналистика. - М., 2002

13. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Вибрані твори у трьох томах. – Дрогобич: “Коло”, 2004. - с.116-190.

14. Шаповал Ю. Феномен журналістики. Рівне, 2005. -с.37-56.