Тема 2. Підґрунтя державної політики: концепція ефективності в економіці

Ринок - це суспільний механізм розподілу благ з використанням добровільного обміну благами між економічними агентами. По своїй суті ринок – це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами в процесі вільного обміну вироблюваними благами (послугами), організованого по законам товарного виробництва і грошового обігу.

Ринкове господарство – суспільна форма організації економіки, що заснована на товарному виробництві і забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням за допомогою ринку. У міру розвитку товарного виробництва розвивається і ускладнюється як сам ринок, так і його розуміння. З погляду купівлі-продажу ринок розглядається як сфера взаємодії попиту і пропозиції, виробника і споживача. З погляду організації економіки ринок називають суспільною формою функціонування економіки. З позиції учасників ринку його визначають як форму суспільного зв'язку між суб'єктами господарювання.

Ринок виконує наступні важливі функції:

по-перше, через ринок здійснюється регулювання суспільного виробництва, тобто вирішуються питання, що проводити, як проводити, для кого проводити;

по-друге, через ринок встановлюється зв'язок виробників і споживачів, встановлюються ціни на товари і послуги;

по-третє, через ринок відбувається облік витрат на виробництво продукції;

по-четверте, найважливішою функцією ринку є встановлення ціни;

по-п'яте, ринок диференціює виробників.

Найважливішими інструментами (параметрами) ринку є попит, пропозиція, ціна. Узяті в сукупності і у взаємодії, вони утворюють ринковий механізм. Через попит, пропозицію і ціну в ринковій системі встановлюються і підтримуються прямі і зворотні зв'язки між виробниками і споживачами.

Рушійною силою ринкової системи є конкуренція, її роль в ринковій системі величезна. З одного боку, конкуренція породжується самою суттю ринку і реалізується тільки при ринкових відносинах. З  іншої – ні ринок, ні ринковий механізм без конкуренції не існують, оскільки остання стимулює і підтримує життєздатність ринку, його існування як такого.

Розглядається економічна система, структуру якої відбиває модель кругообігу (рис.2.1).

Рис.2.1. Модель кругообігу в ринковій системі з державним сектором

2.1. Ефективність у споживанні

Раціональний вибір споживача: вибір щодо обсягів споживання благ, який задовольняє обмеженим (бюджетним) можливостям споживача і максимізує корисність для споживача від споживання обраних благ.

Попит (D) на благо – це співвідношення між ціною блага (Р) та його обсягом (Q_D), який споживачі бажають і можуть (або готові) придбати за цією ціною за інших рівних умов.

Готовність купити означає таке поєднання бажань і можливостей споживача, коли він намагається максимізувати корисність від споживання блага з урахуванням власних обмежених можливостей.

Нецінові чинники попиту: смаки та вподобання споживачів, дохід, який вони можуть витрачати на придбання блага, ціни на суміжні товари (тобто товари-доповнювачі або товари-замінники).

Ціна Р у визначенні попиту – це найвища ціна, яку споживач готовий сплатити за останню із Q_D одиниць, які він погоджується купити.

Залежність обсягу попиту від чинників, що його визначають, зветься функцією попиту. Ця функція може представлятись у трьох формах: аналітичній, табличній (таблиця попиту) та графічній (крива попиту). Аналітична форма має у загальному випадку вигляд Q_D = F(P). Наприклад, лінійна функція попиту: Q_d = a - bP, де a та b – додатні параметри.

Закон попиту: Чим нижча ціна блага, тим більший його обсяг споживачі готові придбати (за незмінних інших умов). І навпаки, чим вища ціна, тим менший обсяг блага споживачі готові придбати.

Індивідуальний і ринковий попит відрізняються лише тим, що в першому випадку враховується готовність купувати лише якогось окремого індивіда, а у другому – всіх потенційних споживачів, які присутні на ринку блага.

Надлишок споживача: різниця між максимальною ціною, яку споживач готовий заплатити за благо, і фактичною ціною (Р_B), яка встановилась на ринку (рис. 2.2).

Р
	СS
	А
 Р1	С
	D
	В
РВ
		Q

L Q_В

Рис. 2.2. Надлишок споживача (СS)

Геометрична інтерпретація надлишку споживача (СS) (якщо відомі попит на благо D і ринкова ціна блага Р_B). це сумарний виграш (сукупна вигода) від придбання блага в обсязі Q_B, який вимірюється площею трикутника АВР_B на рис. 2.3.

Сума надлишків всіх споживачів на ринку певного блага утворює надлишок споживачів.

Р

Р2
	A B E1 t
P1
	D
		Q

Q₂ Q₁

Рис. 2.3. Податок і надлишок споживача

При підвищенні ринкової ціни (рис. 2.3.) надлишок споживачів скоротиться на величину В (це скорочення добробуту тих споживачів, які відмовляються від придбання блага, тобто незворотні втрати добробуту споживачів) і на величину А (втрати споживачів, які продовжують купувати благо, але платять за нього більше).

Ефективність у споживанні досягається, якщо споживачі не можуть покращити своє становище - досягти вищого рівня корисності при заданому бюджеті і цінах - шляхом перерозподілу своїх бюджетних витрат.

Умові ефективності у споживанні відповідають точки кривої індивідуального попиту споживача. Якщо всі споживачі досягають ефективності у споживанні, тоді це відповідатиме якійсь точці кривої ринкового попиту. Крива попиту є одночасно кривою граничних вигід (MB) споживача.

Умова ефективності для споживача:

МВ=Р