4.6. Асиметрична інформація і проблема невизначеності з огляду на ефективність

Ще одним проявом неспроможності ринку є неповна інформація учасників щодо цін та інших аспектів функціонування ринків, знання про які необхідні всім економічним агентам для прийняття ефективних рішень.

При аналізі поняття структури ринку зазначалось, що одна з необхідних вимог для існування повної конкуренції - наявність повної інформації. Але така ситуація, коли всі знають усе, що тільки можна знати про ринкові умови, є малоймовірною, не кажучи вже про те, що отримання такої повної інформації коштує часу і грошей. До того ж, виникають і специфічні проблеми, коли одна сторона в ринковій системі має більші можливості отримати

повнішу інформацію, ніж інша сторона. Отже, така ситуація має назву асиметричної інформації.

4.7. Неспроможність ринку з огляду на моральні чинники

"Достойні" блага - це такі, споживання яких вважається у суспільстві бажаним незважаючи на індивідуальні смаки та вподобання індивідів (медичні послуги, зокрема, щеплення для запобігання інфекційних захворювань, середня освіта, безпека руху на транспорті).

Споживання "недостойних" благ (або бажаних антиблаг) вважається небажаним і може навіть заборонятись (алкоголь, тютюн, наркотики).

Відносно до згаданих благ державна влада може порушувати суверенітет споживача і стимулювати чи навіть зобов'язувати споживати "достойні" блага в адекватних суспільним уявленням обсягах, а вживання "недостойних" благ обмежувати.

Тема 5. Підстави для державної політики: розподільчі та інші цілі

5.1. Вимірювання добробуту

Крайнім проявом нерівності в розподілі доходів є бідність. Бідність визначається як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

До бідних верств суспільства належать ті, хто не з власної волі позбавлений необхідного: нормального житла, їжі, одягу, здоров'я, можливості здобувати освіту. Крім того, бідність - це ще й страх перед майбутнім, обумовлений непевністю людини у своїх можливостях уберегти себе та близьких від нестатків.

Причини бідності Існують різні погляди на причини бідності, які породжують різні підходи до розв'язання чи хоча б послаблення проблем бідності.

Згідно з одними поглядами, бідність є результатом нерівних соціально-економічних умов, над якими самі бідні майже не владні. Доля бідних визначається поганим харчуванням, несприятливим оточенням, низьким рівнем викладання в школах, які відвідують діти бідних, дискримінацією при працевлаштуванні, неблагополучними родинними стосунками. Такий погляд є виправданням активної соціальної політики, що передбачає або підтримку доходів, або коригування умов, які породжують бідність.

Згідно з іншими поглядами, бідність є наслідком поганого пристосування індивідів до умов соціального життя, тобто поведінки, яка залежить від самої людини і яку вона сама ж може змінити. Підтримка людей ледачих лише розбещує їх, що призводить до зменшення (або взагалі зникнення) у них стимулів до праці з метою зміни становища. Такий погляд вимагає від влади згортати соціальні програми підтримки низьких доходів.

Кожна з двох крайніх позицій має певні статистичні підтвердження в країнах, які мають історичний досвід як активної, так і досить «економної» соціальної політики, проте не настільки переконливим, щоб можна було пропагувати одну з цих двох політичних ліній У крайньому вигляді.

Бідність в Україні

Дослідники поряд із загальними ознаками бідності визначають низку специфічних особливостей української бідності, серед них такі:

1) низький рівень життя населення в цілому;

2) психологічне неприйняття економічної нерівності - більшість населення вважає (прямо як у Ільфа і Петрова), що "всі великі капітали нажиті нечесним шляхом";

З) украй висока питома вага людей, котрі вважають себе бідними (значно більше, ніж це визначається за будь-яким об'єктивним критерієм);

4) поширеність бідності серед працюючого населення - досить часто до бідних належить домогосподарство з двома працюючими дорослими членами сім'ї.

Отже, для України бідність є досить нагальною проблемою практично з перших років незалежності.

Аргументи на користь перерозподілу:

1) існує взаємозв'язок між суспільним добробутом і нерівністю (в деяких випадках максимальний суспільний добробут досягається за умов повної рівності);

2) існує зв'язок між нерівністю і економічним зростанням (неоднозначний);

3) існує проблема бідності як крайній прояв нерівності;

Вимірювання добробуту: багатство (запас) і дохід (потік)

Форми індивідуального багатства

1. "Фізичне" багатство - земля, будинок або квартира, автомобілі, меблі, коштовності і т.ін.; приносить дохід у натуральній формі (користь) або ренту (від нерухомості) - дохід у формі процента або дивіденди.

2. Фінансове багатство приносить дохід у формі акцій, облігацій, банківських депозитів, готівки, чеків, векселів і т.ін.

3. Людський капітал - приносить дохід як зарплату або у нематеріальній формі (задоволення)

Сукупний дохід: I_T = I_M + I_N

I_M - грошові доходи (зарплата, проценти і дивіденди, підприємницький дохід, рента).

I_N – негрошові доходи (задоволення від роботи, використання фізичного капіталу, насолода відпочинком)

Індивідуальний доход = алгебраїчна сума (І) реалізованого споживання + (2) зміни обсягу багатства, що є у розпорядженні, на початок і кінець періоду, тобто дохід може зростати при зниженні споживання, але зростанні потенційної можливості споживання (підхід Саймонса).

Проблеми оцінки грошових доходів:

1) як визначити одиницю сукупності і одиницю спостереження - родина, чи індивід;

2) період для оцінки - сезонність, літо, зима, рік;

3) міжрегіональна різниця цін і доходів;

4) якість статистичної інформації.

Показники нерівності у розподілі доходів:

Доцільний коефіцієнт дорівнює відношенню частки доходів вищої цільової групи до частки нижчої доцільної групи, групують по 10% (або 20%). Нижня доцільна група - це 10% найбідніших домогосподарств, вища група - 10% найбагатших домогосподарств.

Квінтільний коефіцієнт дорівнює відношенню частки доходів вищої квінтільної групи (у відсотках) до частки доходів нижчої квінтільної групи. Нижчя квінтільна група - це 20% найбідніших домогосподарств, вища група - 20% найбагатших домогосподарств.

Крива розподілу доходів (рис. 5.1: по горизонталі обсяг річного доходу домогосподарств, по вертикалі - відсоток домогосподарств, які мають відповідний обсяг доходів).

Середній дохід - дохід на одне домогосподарство.

Медіанний дохід - дохід, який розподіляє домогосподарства на дві однакові за чисельністю групи.

Мода ("модний" дохід) - найбільш поширений рівень доходу.

Крива Лоренца - графік, який ілюструє ступінь нерівності у розподілі доходів (рис. 5.2: по вертикалі - кумулятивна частка доходів (від 0 до 100%), по горизонталі - кумулятивна частка тих, хто отримує ці доходи, також від 0 до 100%). У випадку повної рівності крива Лоренца буде мати вигляд прямої лінії.

Рис.5.1. Крива розподілу доходів.

Рис.5.2. Крива Лоренца для України.

Коефіцієнт Джіні - показник нерівності у розподілі доходів, який дорівнює відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца і лінією абсолютної різності, до площі трикутника, що утворюється лінією абсолютної рівності і координатними вісями. Коливається в діапазоні між 0 (у випадку абсолютної рівності) і 1 (у випадку абсолютної нерівності, коли всі доходи суспільства зосереджені в одного індивіда).

Підходи до визначення бідності:

• абсолютний підхід (встановлення прожиткового мінімуму або порогу бідності);

• відносний підхід (встановлення порогу (межі) бідності на рівні, наприклад, 50% медіанного або середнього доходу);

• суб'єктивний підхід.

Поріг бідності визначає певний рівень доходів у середньому на члена родини протягом року.

Найбільш поширеним показником рівня бідності - визначає частку населення, яка опиняється нижче порогу бідності (залежить від нерівності у розподілі доходів і від порога бідності).

Масштаб бідності: відсоток домогосподарств, які опиняються нижче порога бідності. Індекс бідності FGТ (Foster-Greer-Thorbecke).

де Y_i - душовий дохід, Z - величина прожиткового мінімуму (поріг бідності), N - чисельність населення, п - чисельність бідних, Q - ступінь індексу.

Індекс нульового ступеня (Q=0) визначає частку населення з доходами нижче прожиткового мінімуму. Індекс першого ступеня (Q=1) визначає середню величину доходу, якого не вистачає до прожиткового мінімуму (у відсотках до прожиткового мінімуму) - це індекс гостроти бідності. Індекс другого ступеня (Q=2) - це індекс глибини бідності, він є характеристикою глибини бідності, тому що більш чутливий до питомої ваги найбільш бідної частки населення.

В Україні використовуються такі поняття:

Мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Межа малозабезпеченості - це величина середньодушового доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.