
- •Пояснювальна записка
- •Тематичний план
- •Розділ 1
- •Самостійна робота №1
- •Методичні рекомендації
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні вказівки:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Література:
- •Розділ 3 самостійна робота № 3
- •Методичні вказівки:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Література:
- •Розділ 4
- •Самостійна робота № 4
- •Методичні вказівки:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Література:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Питання 2. Залежні та незалежні випадкові події. Теореми множення ймовірностей. Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Питання 3. Дискретні випадкові величини, поняття про закон розподілу дискретної випадкової величини. Числові характеристики випадкових величин. Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Питання 4. Елементи математичної статистики Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Методичні рекомендації:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Запитання для самоперевірки:
- •Завдання для виконання:
- •Література:
- •Запитання для самопервірки:
- •Завдання для виконання:
- •Література:
- •Список рекомендованої літератури
Література:
Лейфура В.М. та ін. Математика: Підручник для студентів екон. спеціальностей вищ. навч. закладів І-ІІ рівнів акредитації / В.М. Лейфура, Г.І. Городницький, Й.І. Файст; За ред. В.М. Лейфури. – К.: Техніка, 2003 – 640 с.
Кулян В.Р. и другие. Математическое программирование (с элементами информационных технологий): Учеб. Пособие/ В.Р. Кулян, Е.А. Юнькова, А.Б. Жильцов. – К.: МАУП, 2000
Васильченко І.П. Вища математика для економістів: Підручник – К.: Знання-Прес, 2002, 454 с.
Розділ 5
Тема: Диференціальне та інтегральне числення
САМОСТІЙНА РОБОТА № 5
Питання 1. Означення та економічний зміст похідної та диференціала.
Методичні рекомендації:
Нехай на деякому
проміжку
задано функцію у = f
(x).
Візьмемо будь-яку точку
і надамо х
довільного приросту ∆х
такого, щоб
також належала проміжку
.
Знайдемо приріст функції
.
Означення:
Похідною функції у = f (х)
в точці х називається
границя відношення приросту функції
в цій точці до приросту аргументу
,
коли приріст аргументу прямує до нуля.
Похідна функції
в точці х
позначається одним із таких символів:
.
Таким чином, за означенням
.
Якщо в деякій
точці х:
,
то похідна
в цій точці
називається нескінченною.
Якщо границя
в деякій точці х
не існує, то не існує в цій точці і
похідної.
Значення похідної
функції
в точці
позначається одним із таки символів:
Означення:
Операція
знаходження похідної від функції
називається диференціюванням цієї
функції.
Означення:
Функція f(х)
називається диференційованою в точці
х0,
якщо в цій точці вона має похідну
.
Означення: Функція називається диференційованою на деякому інтервалі , якщо вона є диференційованою у кожній точці цього інтервалу.
Зв’язок між неперервністю функції в точці і диференційованістю її в цій точці встановлює така теорема.
Теорема: Якщо функція диференційована в точці х0, то вона в цій точці неперервна.
Обернене твердження неправильне: існують неперервні функції, які в деяких точках не є диференційованими. Це означає, що неперервність функції в точці є тільки необхідною умовою диференційовності функції в даній точці.
Геометричний зміст похідної виражає твердження:
Твердження:
Графік
функції
,
визначеної і неперервної в деякому
околі точки
,
що має похідну в точці
,
в точці
має дотичну, кутовий коефіцієнт якої
дорівнює
.
Поняття диференціала тісно пов’язане з поняттям похідної, і є одним з найважливіших в математиці. Диференціал наближено дорівнює приросту функції і пропорційний приросту аргументу.
Термін “диференціал” (від латинського слова differentia - різниця) ввів у математику Лейбніц.
Нехай функція
диференційована в точці
,
тобто в точці має похідну
.
Тоді
,
де
при
,
звідки
.
Перший з доданків лінійний відносно
і
при
та
є нескінченно малою одного порядку з
,
тому що
.
Другий доданок – нескінченно мала
вищого порядку, ніж
,
тому що
.
Цей доданок не є лінійним відносно
,
тобто містить
в степені, вищому від одиниці. Таким
чином, перший доданок є головною частиною
приросту функції, лінійною відносно
приросту аргументу.
Означення:
Диференціалом
функції
в точці
називається головна, лінійна відносно
,
частина приросту функції
в цій точці:
, (1).
Диференціал називають також диференціалом першого порядку. Останню формулу можна записати ще так:
, (2).
Формула (2) дає змогу розглядати похідну як відношення диференціала функції до диференціала незалежної змінної.
Геометричний зміст диференціала: диференціал є лінійним наближенням до приросту функції.
Правила обчислення похідних і диференціалів.
На практиці функції диференціюють за допомогою ряду правил і формул.
Теорема:
Якщо функції
диференційовані в точці х,
то сума, різниця, добуток і частка цих
функцій (частка за умови, що
)
також
диференційовані в цій точці і справедливі
такі формули:
Основні формули диференціювання функцій
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Застосування поняття похідної в економіці.
Якщо на момент
часу
виробник
виготовив
одиниць продукції, то відношення
,
де
– приріст випущеної продукції за час
,
називають середньою продуктивністю
праці виробника за час
,
а границю
продуктивністю праці виробника в момент часу (економічний зміст похідної).
При вивченні економічних процесів широко використовують обчислення похідних, які часто називають граничними значеннями функції.
В економіці
звичайно користуються середніми
величинами: обчислюють середню
собівартість продукції, середню
продуктивність праці і т. д., проте при
вивченні виробничих процесів зустрічаємося
з такою задачею: треба з’ясувати на
яку величину зростуть витрати виробництва,
якщо збільшити обсяг продукції, і,
навпаки, на скільки зменшаться витрати
виробництва, якщо скоротити обсяг
продукції. У подібних задачах вимагається
знайти границю відношення приросту
ефекту до приросту витрат, або, як кажуть
в економіці, граничний ефект. Нехай,
наприклад, витрати виробництва
однорідної продукції є функцією
кількості продукції
.
Тому можна записати
.
Припустимо, що кількість продукції
збільшилася на
.
Продукції
відповідають
витрати виробництва цієї продукції
.
Отже, приросту кількості продукції відповідає приріст витрати виробництва продукції
.
Середній приріст
витрат виробництва дорівнює приросту
витрат виробництва, який припадає на
одиницю приросту кількості продукції,
тобто
.
Для того, щоб
визначити швидкість зміни витрат у
момент, коли обсяг виробництва становить
одиниць продукції, треба здійснити
граничний перехід у виразі
при прямуванні
до нуля.
Границя
називається
граничними витратами виробництва.
Аналогічно, якщо ми позначимо через
виручку
від продажу
одиниць товару,
то границю
називатимемо граничною виручкою.
Нехай на проміжку
задано
функцію
.
Зафіксуємо точку
і надамо їй приросту
таким чином, щоб
.
Означення:
Процентним
приростом незалежної змінної
називається
відносний приріст незалежної змінної
,
тобто відношення
.
Позначимо процентний
приріст аргументу
через
.
Отже,
,
(3)
Означення: Процентним приростом функції називається відносний приріст функції в точці , тобто відношення
.
Позначимо процентний
приріст функції через
.
Отже,
, (4)
Складемо відношення:
,
(5)
Співвідношення
показує, у скільки разів відносний
приріст функції більший за відносний
приріст незалежної змінної. Припустимо,
що функція
є диференційованою на проміжку
.
Тоді, перейшовши у рівності (5) до границі
за умови
,
дістанемо
, (6)
Означення: Границю відношення процентного приросту функції до процентного приросту незалежної змінної, коли , називають відносною похідною функції в точці .
Відносну похідну
функції
називають
ще еластичністю
функції і позначають символом
.
Отже,
, (7)
Перепишемо формулу (7) у вигляді
,
(8)
Припустимо, що
незалежна змінна
зросла на
.
Це означає, що
.
Оскільки
,
то з формули (8) дістаємо
або в процентах
.
Отже, еластичність функції в точці наближено дорівнює процентному приросту функції (підвищенню або зниженню), який відповідає приросту незалежної змінної на .
Маргінальними
витратами називають гранично можливі
витрати в умовах хоча би постійного
відтворення виробництва відповідної
продукції. Аналогічно визначають
маргінальні доходи та прибуток. Якщо
позначити через
витрати, дохід та прибуток виробництва
одиниць продукції, то кожна з цих величин
є певною функцією кількості одиниць
виробленої та проданої продукції. Тоді
економічний зміст похідної формулюється
так: похідні
дорівнюють маргінальній вартості,
доходу та прибутку відповідно.