2. Жгутикові, що паразитують у кишковому тракті людини й хребетних тварин.

Кишечник хребетних, а також і людини є місцем перебування досить багатьох видів жгутиконосцев. Розглянемо деяких з них. Широко розповсюджений рід трихомонад (Trichomonas), в який входить велика кількість видів. У кишечнику людини паразитує Trichomonas hominis. Місцем локалізації є тонкі й товсті кишки. Будова його, незважаючи на невеликі розміри (7-10 мк у довжину, 4-5 мк завширшки), досить складна. Тіло майже округле. На передньому кінці розташовані 4 жгутика, кожний з яких бере початок від базального зерна (блефаропласта). П’ятий жгутик загортає назад і йде уздовж краю тіла, приростаючи до нього за допомогою тонкої цитоплазматической перетинки. Лише самий задній кінець його стирчить вільно. Цей п’ятий жгутик разом з перетинкою утворить так називану ундулирующую мембрану, що перебуває в постійному хвилеподібному русі й відіграє істотну роль у русі самого жгутикового. Через всю цитоплазму від області розташування базальних зерен до самого заднього кінця проходить аксостиль. Він являє собою опорну еластичну нитку, що є внутрішнім кістяком найпростішого. Наявність його властиво й багатьом іншим паразитичним жгутиковим.

У трихомонад є ротовий отвір, розташоване на передньому кінці, поблизу підстави джгутиків, на стороні, протилежній тієї, на якій проходить ундулирующая мембрана. Розмножуються трихомонади поздовжнім розподілом.

У кишечнику людини трихомонади зустрічаються досить рідко. При масовому розмноженні можуть, очевидно, викликати пронос.

Трихомонади зустрічаються, крім кишечнику людини, у кишечнику багатьох хребетних тварин, зокрема кроликів, мишей, ящірок.

У верхніх відділах тонкого кишечнику людини досить часто зустрічається ще один вид паразитичних жгутиконосцев - лямблії (Lamblia intestinalis. Цей вид має досить складну будову. Форма тіла грушоподібна, що загострюється до заднього кінця. Довжина близько 15 мк, ширина в передній частині 7-8 мк. Вся будова лямблії строго симетрично. По поздовжній довгій осі її можна розсікти на дві дзеркально рівні половинки. Все тіло досить сильно сплющене в спинно-черевному напрямку. Спинна сторона опукла, черевна плоска. У передній частині черевної поверхні лямблій є поглиблення, що представляє собою присоску, за допомогою якої жгутиковий щільно присмоктує до епітеліальних клітин кишечнику. Посередине тіла до самого заднього кінця проходить подвійний аксостиль, що складається із двох еластичних ниток. Є чотири пари жгутиков, розташування яких ясно видно на малюнках. Задня пара їх є продовженням аксостилей. Ядер два, вони лежать праворуч і ліворуч від аксостилю в області присоска.

Лямблії - дуже небажані «гості» кишечнику людини. Нерідке зараження ними проходить без яких-небудь хворобливих симптомів. Разом з тим відомі численні випадки, коли зараження лямбліями супроводжувалося кишковими розладами. Через жовчну протоку із дванадцятипалої кишки лямблії можуть проникати в жовчний міхур, викликаючи захворювання типу холециститу. У людини лямблії набагато частіше зустрічаються в дітей, ніж у дорослих. Потрапляючи в нижні відділи кишечнику, лямблії можуть інцистуватись: вони втрачають джгутики й вкриваються оболонкою. У стані цист вони й виходять із кишечнику назовні. Людина заражається, проковтуючи цисти лямблій.

Лямблії зустрічаються й у багатьох ссавців, зокрема в кроликів і мишей. Однак у кожного виду хазяїна існує свій, властивий тільки йому вид лямблій. Лямблії кролика або миші не можуть заразити людини. У цьому виражається явище вузької специфічності цих видів паразитів.