Лабораторна робота 6. Тема: Паразитичні інфузорії та хвороби, що вони викликають

Мета: Вивчити особливості морфології, жит­тєві цикли паразитичних інфузорій (балантидія, іхтіофтируса, триходини), шля­хи зараження лю­дини, патогенний вплив пара­зитич­них інфузорій, основи лабораторної діа­гнос­тики і профі­лак­тики балантиді­азу та інших захворювань що викликаються паразитичними інфузоріями.

Під час виконання даної роботи студенти набувають навички розпізнавання деяких представни­ків інфузорій на гото­вих і тимчасових мікро­препаратах, роз­робки заходів профілактики ба­лан­ти­ді­а­зу.

Обладнання: мікроскопи, мікропрепарати, таблиці.

Контрольні питання

1. Дайте загальну характеристику війчастих інфузорій.

2.Охарактеризуйте паразитичні види рівновійчастих інфузорій та їх життєві цикли.

3. Назвіть паразитичні види спіральновійчастих інфузорій та їх життєві цикли.

4. Опишіть паразитичні види коловійчастих інфузорій та їх життєві цикли.

5. Розкажіть про хвороби, які викликають паразитичні інфузорії.

6. Назвіть основні напрямки еволюції паразитичних інфузорій.

Теоретична частина

Один вид паразитичних інфузорій з ряду рівновійчастих - балантидій колі (Balantidium coli) - паразитує в товстому кишечнику людини. Випадки зараження людини балантидіями дуже рідкі. Балантидій зустрічається значно рідше, в порівнянні з кишковими амебами. Паразитування балантидія в кишечнику людини звичайно викликає важкий коліт. Тому паразит цей вимагає до себе пильної уваги, незважаючи на те що зустрічається він відносно рідко.

Тіло балантидія, що паразитує в кишечнику людини, має яйцеподібну форму. Розміри варіюють у дуже широких межах: довжина 30-150, ширина 20-110 мк. Ці варіації величини в значній мірі залежать від того, якою мірою інфузорія набита їжею.

Все тіло густо покрите короткими війками, розташованими поздовжніми рядами від переднього кінця до заднього. На передньому кінці є заглиблення у вигляді неглибокої щілини. Це навколоротове заглиблення (перистома), на дні якої розташовується ротовий отвір. По краях перистома розташовані особливі сильно розвинені війки, що направляють їжу в глибину його. Є дві скоротливі вакуолі (одна в передній третині тіла, друга на задньому кінці). Ядерний апарат типовий для інфузорій: бобовидний, розташований приблизно в центрі тіла макронуклеус й у безпосереднім сусідстві з ним один маленький мікронуклеус.

Балантидій захоплює різноманітні харчові частки із умісту товстої кишки. Особливо охоче він харчується крохмальними зернами. Якщо балантидій живе в просвіті товстої кишки людини, то він харчується вмістом кишечнику й не робить ніякого шкідливого впливу. Це типове «носійство», з яким ми познайомилися вже при розгляді дизентерійної амеби. Проте, балантидій рідше, ніж дизентерійна амеба, залишається таким «необразливим квартирантом».

Він активно впроваджується в слизову кишечнику й проникає в товщу його стінки. Тут балантидій переключається на харчування клітинами хазяїна й особливо «охоче» заковтує червоні кров’яні тільця (еритроцити). У результаті порушення цілісності внутрішньої стінки кишечника утворюються виразки, що супроводжується важкою формою кривавого поносу (коліту). Оскільки паразит впроваджується в саму товщу тканин кишечнику, лікування балантидіоза дуже важке.

У цей час у медицині відомі деякі специфічні ліки, що вбивають балантидія. Проте, успіх лікування не завжди буває позитивним саме в силу внутрішньоклітинної локалізації паразита.

Чи може людський балантидий паразитувати в інших хазяїнах, крім людини? Виявляється, що ця паразитична інфузорія часто зустрічається в кишечнику свиней. Але, на відміну від людського, цей балантидій звичайно не викликає у свиней хворобливих явищ і живе в кишечнику їх як «недокучливий квартирант». Основним хазяїном балантидія вважають свиню, тоді як людина заражається рідко, причому майже завжди джерелом зараження є свині.

Яким же шляхом здійснюється зараження балантидієм? У цієї інфузорії є стадії спокою – цисти. Інцистування відбувається при проникненні паразита в задню кишку. Цисти виводяться назовні з фекальними масами. Вони довгий час (понад два місяці при кімнатній температурі) зберігають життєздатність. Якщо циста буде випадково проковтнута свинею або людиною, то вона проходить у незмінному виді через шлунок і тонкі кишки. Коли циста досягне товстої кишки, оболонка її руйнується й з неї виходить активна стадія балантидія.

Із сказаного вище випливає, що персонал, що обслуговує свиней, повинен дотримуватись елементарних правил гігієни, а головне не приступати до їжі, не вимивши попередньо руки. Крім кишечнику людини й свиней, балантидій може паразитувати (при безпосереднім зараженні) у кишечнику пацюків і людиноподібних мавп. У мавп, так само як й у людини, балантидій викликають важку форму коліту.

У цей час фахівцями розроблені різні методи, що дозволяють культивувати балантидіїв у штучному середовищі - поза організмом хазяїна.

Іншим представником війчастих, які є паразитичними організмами й здатні викликати захворювання є Іхтіофтир риб‘ячий - Ichthyophthirius multifilіis та Триходина риб‘яча (Trichodina domerguеi).

Іхтіофтіріус - це одноклітинний мікроорганізм, який відноситься до класу війчастих розміром до 1,2 мм і його можна побачити неозброєним оком. Цей мікроорганізм нападає на тіло риби, особливо в пораненому місці. Риба здається ніби вкрита численними білими крапками. З особливо вражених діля­нок шкіра знімається шматками, зябра стають безкровними й руйнуються. Паразити можуть оселятися також у роговиці ока, через що риби сліпнуть.

Тіло інфузорії округле або яйцеподібне, покрите меридіально розташованими війками. Маленький круглий цитостом із короткою глоткою також має війки. Ядерний апарат лежить майже посередині тіла. Макронуклеус підковоподібно зігнутий, поруч з ним погано помітний мікронуклеус. Клітина має багато скорочувальних вакуолей.

Розмножуються іхтіофтіріуси влітку, поза організмом риби. Зрілі паразити розривають епітеліальний пухир на тілі риби, спускаються на дно ставка або прикріплюються до різних предметів, і утворюють цисту, у середині якої багаторазово діляться з утворенням великої кількості дочірніх особин – «бродяжок».

Залишаючи цисту «бродяжки» плавають у воді певний час (до двох діб), після чого прикріплюються до тіла риби, і активно проникають в її тканини. Харчуються паразити клітинними елементами хазяїна. Підростаючі іхтіофтіріуси утворюють пустулу за рахунок їх, епітелію, що обростає. Бродяжки, що не знайшли рибу гинуть.

Ще одним протозойним захворюванням, що гостро протікає та вражає шкіру, зябра й зрідка внутрішні органи (сечовий міхур, сечівники) коропа, сазана, карасів, форелі, амурів, товстолобиків, великоротого буффало, проточного сома є триходіноз.

Збудником триходінозу є коловійчасті інфузорії з родів Triehodina, Tripartiella, Trichodinella. У ставкових риб часто паразитує Triehodina pediculus, Triehodina domerguei f. Acuta, Triehodina nigra, Tripartiella bulbosa, Trichodinella epizootica.

Тіло інфузорії має тарілкоподібну форму діаметром 26-75 мкм із розташованим усередині опорним диском, що складається з кільця хітиноподібних пластинок, озброєних вигнутими гаками різної форми й розмірів. Тіло оточене війками.

Ядерний апарат складається з підковоподібного макронуклеуса й витягнутого мікронуклеуса. Є одна скоротлива вакуоля. Розмножується паразит поділом, рідше – кон‘югацією.

Поділ триходін відбувається на тілі хазяїна, і його швидкість залежить від температури навколишнього середовища. Триходіни, що відокремились від тіла риби можуть виживати у воді від 1 до 1, 5 доби.