Висновок
Чомусь у найжахливіші часи, як давнини так і сучасності за навіть найгучніших злочинів проти людини чи людства, хоча б формально, але участь "судді" і "ката" завжди розділялась, розрізнялась, виокремлювалась. Тепер пропонується виховати, виростити, сформувати чергову надлюдину професійного ґатунку -надлікаря! Бо тільки такому під силу допомогти людині народитися, все життя підтримувати їй здоров'я, а в разі чого-небудь не передбаченого холоднокровно (зате "легко" і "приємно") відправити її у потойбічний світ Таким чином, евтаназія - це складне соціальне явище, у якому така багатоманітність суперечностей і неузгодженостей, залежностей і випадковостей, що його ніяк не можна втиснути у вузькі рамки права чи медицини, воно за своєю природою торкається свободи волі людини. Досліджуване явище є свавіллям. Тому єдина можливість забезпечити свободу і права тяжко хворої людини - це всіляка допомога їй (збоку держави, закону, родичів і лікарів) стійко і найлегше діждатися своєї природної кончини. Якщо ж суспільство прагне виявити милосердя гуманність до тяжко хворих своїх громадян, то нехай воно подбає, щоб держава постійно забезпечувала лікарні та лікарів найсучаснішими засобами підтримки життя і позбавлення страждань пацієнтів. Сьогодні ж, як це не парадоксально звучить, суспільство вимагає від держави "вжити заходів" тепер і негайно, бо комусь одному чи декільком це так необхідно. За такої нагоди держава може розв'язати дуже багато своїх "гострих" проблем.
Що тоді може замінити евтаназію? Чи вона не має замінника?
Як альтернатива евтаназії спеціалізована система надання медичного догляду — паліативна допомога. Основна мета паліативного догляду покінчити зі стражданнями, не завершуючи життя! Головний принцип такого догляду — створення комфорту для пацієнта, підтримка його наскільки це можливо подалі від болю та страждання, а не лікування від хвороби. Основне завдання — надати допомогу, знеболити, дати можливість відійти з життя достойно, не застосовуючи активну евтаназію. Іншими словами забезпечення гідного життя до останнього подиху безнадійно хворої людини.
Саме на паліативний догляд покладено такі основні функції, як зменшення фізичного та морального болю, цим самим сприяння якості життя. Цей вид допомоги надається тільки в тих ситуаціях, коли медицина безсила і суспільство зобов’язано забезпечити можливість людині достойно померти.
Найбільше страждають жителі села, адже тільки офіційно зареєстрованих з онкологічною
28
недугою чверть мільйону сільського населення. Найкращим варіантом для створення мережі установ для паліативного догляду є переобладнання пустих приміщень в лікувальних установах наприклад дільничних лікарень у сільській місцевості.
Водночас мають право на існування, як один із варіантів паліативного догляду, відділення довготривалого перебування, що дасть можливість забезпечити догляд найважчій групі пацієнтів — з психічними розладами.
29