
- •Тема 3. Права та обов’язки подружжя.
- •1. Поняття та види особистих немайнових прав та обов’язків подружжя
- •Види особистих немайнових прав і обов’язків подружжя
- •2. Майнові права і обов’язки подружжя..
- •Правовий режим майна, що є особистою приватною власністю подружжя. Підстави набуття
- •Правовий режим спільної сумісної власності подружжя
- •Поділ майна подружжя.
- •4. Шлюбний договір: поняття, зміст, порядок укладення
- •5. Правила розпорядження спільним майном подружжя
4. Шлюбний договір: поняття, зміст, порядок укладення
Майнові відносини подружжя можуть визначатися не тільки законом, а й договором. У цьому випадку регулювання має індивідуальний характер, бо ґрунтується на правилах, вироблених самими сторонами, які беруть участь у правовідношенні. Звичайно, договірний режим майна подружжя з необхідністю включає і нормативний елемент, без якого в принципі було б неможливим його існування. Стаття 64 СК містить загальне правило про те, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, щодо як спільного, так і роздільного майна.
Договірний режим — це режим-виняток із загального правила, що має силу тільки щодо конкретного подружжя.
Серед подружніх договорів особливе місце займає шлюбний договір:
по-перше, цей договір має найбільш комплексний характер і може вміщувати різноманітні умови, які стосуються майна подружжя або надання утримання одному з них.
по-друге, шлюбний договір, на відміну від усіх інших договорів, може укладатися стосовно майбутнього майна подружжя, тобто того майна, яке тільки буде набуте сторонами за час шлюбу.
по-третє, суб'єктами шлюбного договору може бути не тільки подружжя, а й особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу
Шлюбний договір може розглядатися як згода наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов'язків подружжя, пов'язаних з укладенням шлюбу, його існуванням та припиненням.
Особливості шлюбного договору:
1) форма шлюбного договору. Згідно зі ст. 94 СК шлюбний договір укладається у письмовій формі й нотаріально посвідчується. Існують деякі особливості укладення шлюбного договору, суб'єктом якого є неповнолітня особа. Для його укладення потрібна письмова згода батьків або піклувальника неповнолітнього, посвідчена нотаріусом (ч. 2 ст. 92 СК).
2) суб'єктами шлюбного договору можуть бути дві категорії осіб: які подали до державного органу РАЦС заяву про реєстрацію шлюбу (наречені) та які зареєстрували шлюб (подружжя) – ч. 1 ст. 92 СК
3) дія шлюбного договору у часі. Згідно із ст. 95 СК дія шлюбного договору, що його було укладено до реєстрації шлюбу, починається з моменту реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.
4) строк дії шлюбного договору. Відповідно до ст. 96 СК, у шлюбному договорі, по-перше, може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків подружжя та, по-друге, за бажанням сторін у договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
Подружжя може укласти шлюбний договір лише на певний час, наприклад, на перші п'ять років після реєстрації шлюбу. Після їх спливу подружжя вправі укласти новий договір або погодитися з законним (легальним) режимом свого майна, який встановлено законодавством України.
5) відповідно до частин 2, З ст. 93 СК шлюбним договором регулюються лише майнові відносини подружжя, встановлюються їхні майнові права й обов'язки. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини між ними, а також особисті відносини між батьками та дітьми. Тому не будуть відповідати закону умови шлюбного договору щодо встановлення права кожного з подружжя на віросповідання, виховання в дітях прихильності до певної релігії, визначення культурних та мовних пріоритетів тощо.
6)Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини.
7) Шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СК). Сутність такої оціночної категорії як «надзвичайно невигідне становище» може мати різні конкретні вияви. Наприклад, таке становище може виникнути, якщо за умовами договору у разі поділу майна подружжя вся нерухомість буде передаватися одному з них, натомість, другий отримає рухоме майно незначної вартості або, наприклад, коли один із подружжя зобов'язується у разі розірвання шлюбу утримувати свого колишнього чоловіка/жінку, його дітей та близьких родичів тощо.
Шлюбним договором можуть регулюватися три основних види майнових відносин:
1) правовий режим майна (ст. 97 СК). Законодавець пропонує на вибір сторін такі варіанти статусу майна: спільна сумісна власність, спільна часткова власність, особиста приватна власність кожного з подружжя на придбане у шлюбі майно. Сторони також можуть передбачити порядок поділу та використання майна;
2) порядок користування житлом (ст. 98 СК), якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, про можливість проживання в такому приміщенні інших родичів;
3) право на утримання (ст. 99 СК). Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі.
Сторони шлюбного договору також можуть:
1) змінити умови шлюбного договору (ст. 100 СК);
2) відмовитися від шлюбного договору (ст. 101 СК);
3) розірвати шлюбний договір (ст. 102 СК);
4) визнати шлюбний договір недійсним (ст. 103 СК).