- •1. Історичні передумови європейської інтеграції.
- •1. Европейская интеграция на основе религиозного объединения:
- •2. Реалізація ідеї європейської інтеграції після Другої світової війни. Етапи формування і розвитку Європейських співтовариств і Європейського Союзу.
- •2001 Г. Ниццский договор о внесении изменений и дополнений в договор о ес, договор об учреждении европейских сообществ и некоторых связанных с ним актов. Цель – совершенствование института ес.
- •4. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з Європейською асоціацією вільної торгівлі. Правовий статус Європейського економічного простору.
- •5. Лісабонська угода: основні напрямки у реформуванні Європейського Союзу.
- •6. Завдання, цілі Європейського Союзу їх прикладне значення.
- •7. Принципи у Європейському Союзі
- •8. Цінності Європейського Союзу та їх правове значення.
- •9. Правосуб'єктність Європейського Союзу. Еволюція правосуб’єктності єс.
- •10. Компетенція Європейського Союзу: юридичні джерела, види компетенції, юридичні процедури розширення компетенції єс.
- •11. Політична природа Європейського Союзу. Проблема «дефіциту демократії» в Європейському Союзі.
- •13. Правовий статус держав-членів Європейського Союзу. Питання про суверенітет держав-членів єс.
- •1. Государство вступая в ес, лишается части своих суверенных прав.
- •2. Ничего не лишается, наоборот укрепляется, происходит перераспределение полномочий.
- •14. Набуття членства у Європейському Союзі: вимоги до держав-кандидатів і процедура.
- •15. Правова природа договорів про вступ нових держав у єс.
- •16. Припинення членства у Європейському Союзі. Умови та можливості.
- •17. Призупинення членства у єс. Підстави та процедура.
- •18. Громадянство Європейського Союзу. Правовий статус громадян єс.
- •19. Політичні права громадян Європейського Союзу.
- •20. Права людини в праві єс.
- •21. Хартія Європейського Союзу про основоположні права і свободи. Структура. Юридична сила.
- •22. Фінансування Європейського союзу. Бюджет єс
- •23. Роль національного права у функціонуванні єс
- •24. Правове регулювання взаємовідносин Європейського союзу з Україною. Угода про партнерство та співробітництво
- •26. Інституційна структура єс: загальні принципи побудови і функціонування.
- •27. Європейський парламент (єп): склад і порядок формування, правовий статус депутатів, організаційна структура, повноваження, порядок роботи.
- •28. Рада єс (рєс) (Рада міністрів єс): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи. Президентство єс.
- •29. Європейська Комісія (єк): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи.
- •30. Законодавчий процес в єс: основні процедури прийняття рішень.
- •31. Європейська Рада (єр): склад, повноваження, порядок роботи і прийняття рішень. Верховний представник єс(ВпЄс) з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.
- •1.2 Верховний представник з питань закордонної політики та безпеки.
- •32.Рахункова палата(рп): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи, юридична сила рішень.
- •33. Європейський Центральний Банк (єцб): склад, і порядок формування, організаційна структура, порядок роботи, юридична сила рішень
- •34. Омбудсмен: порядок призначення, повноваження, , юридична сила рішень.
- •35.Економічний і соціальний комітет(еск): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи, юридична сила рішень
- •37. Агенції єс
- •38. Судова система єс: принципи побудови, ланки і їх взаємодія
- •39. Суд єс: склад і порядок формування, структура, правовий статус суддів і генеральних адвокатів
- •40. Загальний суд: склад і порядок формування, структура, юрисдикція. Оскарження рішень.
- •41. Юрисдикція Суду єс
- •42. Прямі позови в суді єс проти держав-членів.
- •43.Прямі позови в суді єс проти інститутів єс: скасування правових актів внаслідок оскарження їх законності, оскарження бездіяльності.
- •44. Звернення національних судів держав-членів до Суду єс за преюдиціальною постановою (висновком)
- •45. Порядок розгляду справ і прийняття рішень Судом эс. Виконання рішень Судом єс
- •46. Право Європейського Союзу: поняття, структура, дія в часі та в просторі, співвідношення з поняттям «європейське право»
- •47. Співвідношення права єс з національним правом держав- членів і міжнародним публічним правом
- •48. Джерела права єс: види та ієрархія. Зміст поняття («здобуток Співтовариства»)
- •49. Загальна характеристика Договору про єс: структура, зміст, порядок прийняття та внесення змін
- •50. Загальна характеристика Договору про функціонування Єс: структура зміст, порядок прийняття та внесення змін.
- •2. Спрощена процедура перегляду
- •51 Регламент і директива як джерело права єс
- •52.Принципи пропорційності в єс
- •54.Індивідуальні та рекомендаційні акти єс:види і юр. Сила
- •55.Міжнародні договори як джерело права єс
- •56.Питання про існування правила прецеденту щодо рішень суду єс
- •58. Принцип верховенства права Європейських співтовариств щодо національного права держав-членів
- •59. Пряма дія права єс у національних правоворядках держав-членів поняття, умови визнання, правові наслідки, відмінність від прямого застосування
- •60. Оприлюднення джерел права єс. Офіційні мови єс.
- •61. Відповідальність держав-членів перед фізичними і юридичними особами за порушення права єс
- •62. Відповідальність Європейського Союзу перед приватними особами за поршення права єс
- •63. Захист права єс у національних судах держав-членів.
17. Призупинення членства у єс. Підстави та процедура.
Призупинення членства розглядається як вид відповідальності держави-члена за несумлінну поведінку в ЄС. Цей порядок визначений ст. 7 ДЄС, відповідно до якої за обґрунтованою пропозицією 1/3 держав-членів, Європейського Парламенту або Європейської Комісії Рада, діючи більшістю у 4/5 її членів, після отримання згоди Європейського Парламенту, може встановити, що існує явний ризик тяжкого порушення державою-членом цінностей, зазначених у ст. 2 ДЄС. Перш ніж прийняти таке рішення, Рада заслуховує відповідну державу-члена та може направити їй рекомендації, діючи відповідно до тієї ж процедури.
Рада постійно перевіряє, чи продовжують існувати підстави для такого рішення.
Європейська Рада, діючи одностайно на пропозицію 1/3 держав-членів або Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, може встановити існування постійного та істотного порушення однією з держав-членів цінностей, зазначених у ст. 2, запропонувавши відповідній державі-члену подати свої пояснення (ч. 2 ст. 7 ДЄС).
У разі прийняття рішення відповідно до ч. 2 Рада може кваліфікованою більшістю вирішити призупинити певні права відповідної держави-члена, що випливають із застосування Договорів, включаючи право голосу представника уряду держави-члена у Раді. Вживаючи таких заходів, Рада враховує можливі наслідки такого призупинення для прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб.
У будь-якому разі ця держава-член повинна і надалі виконувати свої зобов’язання за цим Договором.
Рада, діючи кваліфікованою більшістю, може в подальшому вирішити змінити або скасувати заходи, вжиті відповідно до ч. 3, у відповідь на зміну ситуації, що спричинила вжиття таких заходів.
Положення щодо держави, щодо якої прийнято рішення про припинення права голосу у Європейському Парламенті, Європейській Раді та Раді для цілей цієї статті встановлені в ст. 354 ДФЄС. Так, члени Європейської Ради або Ради, які представляють відповідну державу-члена, не беруть участі у голосуванні, а відповідна держава-член не враховується під час обрахунку 1/3 або 4/5 держав-членів, зазначених у ч. 1 та 2 ст. 7. Утримання членів, які присутні особисто, або представлених членів не перешкоджає ухваленню рішень, зазначених у ч. 2 зазначеної статті.
18. Громадянство Європейського Союзу. Правовий статус громадян єс.
Інститут громадянства посідає особливе місце в праві Співтовариства. Важливим моментом при цьому є те, що права людини, як такі, розглядаються поза інститутом загальноєвропейського громадянства. У ст.. 17 ДЄС встановлено єдине громадянство: кожен громадянин держави-члена є громадянином Союзу. Громадянство Союзу доповнює, а не змінює національне громадянство.
Громадяни ЄС користуються такими правами 1) заборона дискримінаційного ставлення з боку державичлена за ознакою національності громадянина ЄС (ст 12 ДЄС) 2) право на вільне пересу вання у ЄС га проживання в державах-членах ЄС з урахуванням обмежень, встановлених ДЄС (ст. 19); 3) право голосу та право бути обраним до органів місцевого самоврядування в будь-якій державі-члені у випадках, коли громадяни мешкають не в державі-члені походження (ст 19 ДЄС): 4) право голосу та право бути обраним до Європейського Парламенту в будь-якій державі-члені. у випадках, коли громадяни мешкають не в державі-члені походження; 5) право на отримання дипломатичної та консульської допомоги від дипломатичних і консульських у станов інших держав-членів у країнах, де рідна держава індивіда (громадянина) не має власних закордонних представництв (ст 20 ДЄС). 6) право на подання петиції до Європейського Парламенту (ст 21 ДЄС). 7) право звернення до Європейського Омбудсмана (ст 21 ДЄС): 8) право звернення та отримання відповіді від інститутів Співтовариства та Європейського Омбудсмана будь-якою мовою держав-членів ЄС заважанням громадянина ЄС (ст 21 ДЄС).
Головне доповнення (або краще назвати його роз’ясненням) Амстердамського Договору з питань інституту громадянства ЄС це встановлення його похідності від громадянства держави-члена походження, тобто його додаткового характеру.
Громадяни держав-членів ЄС автоматично набувають статусу громадян ЄС. але при цьому не йдеться про подвійне громадянство.
Окрім прав та обов'язків, визначених в ДЄС, громадянство Союзу означає чотири спеціальних права • свобода пересування та проживання будь-де на території держав Союзу: • право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах до місцевих органів управління та до Європейського Парламенту в країні проживання. • дипломатичний і консульський захист з боку органів будь-якої держави ЄС в третій країні, де немає представництва рідної країни громадянина СС. • право на подання скарги європейському омбудсменові. Запровадження поняття ..громадянин ЄС». звісно, не означає скасування національного громадянства. Воно доповнює його і дозволяє людині краще усвідомити свою приналежність до Європейського Союзу.
