17. Призупинення членства у єс. Підстави та процедура.

Призупинення членства розглядається як вид відповідальності держави-члена за несумлінну поведінку в ЄС. Цей порядок визначений ст. 7 ДЄС, відповідно до якої за обґрунтованою пропозицією 1/3 держав-членів, Європейського Парламенту або Європейської Комісії Рада, діючи більшістю у 4/5 її членів, після отримання згоди Європейського Парламенту, може встановити, що існує явний ризик тяжкого порушення державою-членом цінностей, зазначених у ст. 2 ДЄС. Перш ніж прийняти таке рішення, Рада заслуховує відповідну державу-члена та може направити їй рекомендації, діючи відповідно до тієї ж процедури.

Рада постійно перевіряє, чи продовжують існувати підстави для такого рішення.

Європейська Рада, діючи одностайно на пропозицію 1/3 держав-членів або Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, може встановити існування постійного та істотного порушення однією з держав-членів цінностей, зазначених у ст. 2, запропонувавши відповідній державі-члену подати свої пояснення (ч. 2 ст. 7 ДЄС).

У разі прийняття рішення відповідно до ч. 2 Рада може кваліфікованою більшістю вирішити призупинити певні права відповідної держави-члена, що випливають із застосування Договорів, включаючи право голосу представника уряду держави-члена у Раді. Вживаючи таких заходів, Рада враховує можливі наслідки такого призупинення для прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб.

У будь-якому разі ця держава-член повинна і надалі виконувати свої зобов’язання за цим Договором.

Рада, діючи кваліфікованою більшістю, може в подальшому вирішити змінити або скасувати заходи, вжиті відповідно до ч. 3, у відповідь на зміну ситуації, що спричинила вжиття таких заходів.

Положення щодо держави, щодо якої прийнято рішення про припинення права голосу у Європейському Парламенті, Європейській Раді та Раді для цілей цієї статті встановлені в ст. 354 ДФЄС. Так, члени Європейської Ради або Ради, які представляють відповідну державу-члена, не беруть участі у голосуванні, а відповідна держава-член не враховується під час обрахунку 1/3 або 4/5 держав-членів, зазначених у ч. 1 та 2 ст. 7. Утримання членів, які присутні особисто, або представлених членів не перешкоджає ухваленню рішень, зазначених у ч. 2 зазначеної статті.

18. Громадянство Європейського Союзу. Правовий статус громадян єс.

Інститут громадянства посідає особливе місце в праві Співтовариства. Важливим моментом при цьому є те, що права людини, як такі, розглядаються поза інститутом загальноєвропейського громадянства. У ст.. 17 ДЄС встановлено єдине громадянство: кожен громадянин держави-члена є громадянином Союзу. Громадянство Союзу доповнює, а не змінює національне громадянство.

Громадяни ЄС користуються такими правами 1) заборона дискримінаційного ставлення з боку державичлена за ознакою національності громадянина ЄС (ст 12 ДЄС) 2) право на вільне пересу вання у ЄС га проживання в державах-членах ЄС з урахуванням обмежень, встановлених ДЄС (ст. 19); 3) право голосу та право бути обраним до органів місцевого самоврядування в будь-якій державі-члені у випадках, коли громадяни мешкають не в державі-члені походження (ст 19 ДЄС): 4) право голосу та право бути обраним до Європейського Парламенту в будь-якій державі-члені. у випадках, коли громадяни мешкають не в державі-члені походження; 5) право на отримання дипломатичної та консульської допомоги від дипломатичних і консульських у станов інших держав-членів у країнах, де рідна держава індивіда (громадянина) не має власних закордонних представництв (ст 20 ДЄС). 6) право на подання петиції до Європейського Парламенту (ст 21 ДЄС). 7) право звернення до Європейського Омбудсмана (ст 21 ДЄС): 8) право звернення та отримання відповіді від інститутів Співтовариства та Європейського Омбудсмана будь-якою мовою держав-членів ЄС заважанням громадянина ЄС (ст 21 ДЄС).

Головне доповнення (або краще назвати його роз’ясненням) Амстердамського Договору з питань інституту громадянства ЄС це встановлення його похідності від громадянства держави-члена походження, тобто його додаткового характеру.

Громадяни держав-членів ЄС автоматично набувають статусу громадян ЄС. але при цьому не йдеться про подвійне громадянство.

Окрім прав та обов'язків, визначених в ДЄС, громадянство Союзу означає чотири спеціальних права • свобода пересування та проживання будь-де на території держав Союзу: • право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах до місцевих органів управління та до Європейського Парламенту в країні проживання. • дипломатичний і консульський захист з боку органів будь-якої держави ЄС в третій країні, де немає представництва рідної країни громадянина СС. • право на подання скарги європейському омбудсменові. Запровадження поняття ..громадянин ЄС». звісно, не означає скасування національного громадянства. Воно доповнює його і дозволяє людині краще усвідомити свою приналежність до Європейського Союзу.