30. Законодавчий процес в єс: основні процедури прийняття рішень.

Існує4 види законодавчого процедур:

1. Схвалення – право вето Європарламенту. Схвалення законодавчих актів Європарламентом є необхідним ( призупинення прав держав-членів за певні порушення, прийняття нових членів, прийняття процедури виборів членів Європарламенту, укладання певних міжнародних угод з боку ЄС)

2. Процедура консультацій – для прийняття рішення Радою ЄС необхідно , щоб Європарламент висловив свою позицію. Думка Європарламенту не є зобов’язальною для прийняття остаточного рішення, але в прийнятому акті повинно бути зазначено, що проводилися консультації з ЄП. Рада ЄС може внести зміни до проекту Єврокомісії лише у випадку, якщо прийме їх одностайно, і ці зміни не торкаються основ пропозиції.

3. Процедура співробітництва – після консультацій з ЄП щодо пропозицій наданих Єврокомісією, Рада ЄС приймає «спільну позицію». Цей документ направляється до ЄП, який може: а) прийняти його або не прийняти жодного рішення – у такому разі Рада ЄС приймає акт відповідно до «спільної позиції»; б) запропонувати доповнення до кумента абсолютною більшістю голосів , Єврокомісія вивчає доповнення та надсилає до Ради ЄС новий варіант проекту. Після цього Рада ЄС приймає остаточне рішення; в) відхилити «спільну позицію». Рада ЄС може прийняти рішення проголосувавши за нього одностайно.

4. Процедура спільних рішень (звичайна законодавча процедура) – рішення приймаються спільно Європарламентом і Радою ЄС. Ця процедура складається з 3 фаз: 1) Єврокомісія направляє свої пропозиції до Європарламенту та Ради ЄС, а ЄП висловлює свою позицію, з урахуванням якої Рада ЄС кваліфікованою більшістю приймає «спільну позицію» і надсилає її ЄП. ЄП може: : а) прийняти його або не прийняти жодного рішення – у такому разі Рада ЄС приймає акт відповідно до «спільної позиції»; б) запропонувати доповнення документа абсолютною більшістю голосів , Єврокомісія та Рада ЄС вивчає доповнення та висловлюють свою думку. Рада ЄС може кваліфікованою більшістю прийняти всі доповнення, тоді акт вважається прийнятим. Якщо Рада ЄС не погоджується з доповненнями, створюється Узгоджувальний комітет – виробляє спільний текст акта, якщо не досягнуто згоди щодо спільного тексту акта, він вважається неприйнятим. Якщо вдалося досягти домовленості, то РадаЄС і ЄП, кожен відповідно до власної процедури, повинен прийняти його. Якщо один з інститутів не прийняв акт, він вважається неприйнятим

31. Європейська Рада (єр): склад, повноваження, порядок роботи і прийняття рішень. Верховний представник єс(ВпЄс) з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

Очолює представник Бельгії Герман ван Ромпей.

1.1.Правовий статус ЄР визначається ст. 15 Дог. Про ЄС (ДЄС), ст. 235 – 236 Дог.ФЄС (ДФЄС).

ЄР – інституція міжурядового типу, вища урядова інституція, яка розробляє орієнтири і пріоритети внутрішньої політики ЄС.

До складу входять представники Держав на рівні голови держави (уряду).

У роботі можуть брати участь Голови Комісії, а також Верховний представник ЄС з питань зовнішніх справ і політики безпеки.

ЄР скликається її Головою 2 рази на півроку. Члени ЄР можуть ухвалити рішення щодо залучення як помічників своїх міністрів, в у випадку з Головою Комісії – члена Комісії. В окремих випадках Голова може зібрати позачергове засідання.

Очолює головна, який обираєтьсястроком на 2,5р. кваліфікованою більшістю з правом бути переобраним один раз.

Рада проводить свої засідання кілька разів на місяць. Голова скликає Раду за власною ініціативою або на вимогу одного з членів чи Комісії. (ст. 237 ДФЄС).

Рішення ЄР приймаються одностайно з можливістю скористатися правом вето. (консенсусом). У голосуванні не беруть учать Голова ЄР і голова Комісії.

Юридична сила рішень ЄР – рішення є юридично обов'язковими, однак вони не можуть бути спрямованими на уніфікацію або гармонізацію законодавства Держ.-члена.

Рішення ЄР не можуть бути оскаржені до суду ЄС. Ст. 263 ДФЄС

ЄР визначає:

-квоти депутатських місць у Європарламенті;

-конфігурацію ЄС;

-пропонує кандидата на посаду голови Комісії;

-призначає Верховного представника з питань зовнішніх справ і політики безпеки;

-може ініціювати зміни в установчих договорах (ст.48 ДЄС);

-може залучатись до законодавчого процесу, може санкціонувати законодавчу ініціативу;

-за спец. вказівкою може ініціювати законопроекти з питань соц. політики;

-Голова ради представляє ЄС у зовн. зносинах з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки без шкоди для повноважень Верховного представника з зовнішніх справ та політики безпеки.

Президент ЄР не повинен обіймати посад у держ.-члені.

Існує 2 склади ради: - із загальних питань; -з питань зовнішньої політики.

У Раді є кілька допоміжних структур:

-Генеральний секретаріат, його очолює Генеральний секретар (УвеКорсепіус), який призначається Радою (ст.240.2 ДЄС)

-Комітет постійних представників (КПП) (входять постійні представники Д.-членів у ранзі послів, комітет відповідає за підготовку роботи ради та виконання завдань)

-Комітет з питань політики і безпеки.