Лекція 3

Тема: Програми обслуговування дискової підсистеми

План

1. Поняття диска. Будова диска.

2. Дискові сервісні програми (програми обслуг. дисків):

   1. Форматування диска;

   2. Перевірка диска (сканування, діагностика);

   3. Дефрагментація диска.

   4. Очищення диска;

   5. Відновлення даних;

   6. Архівація даних;

3. Відновлення системи.

4. Запуск сервісних програм у режимі «Назначения заданий». „Мастер переноса файлов та параметров”.

Література:

1. Зарецька І.Т. та ін. Інформатика: Підручник для 10-11 класів загально освіт. навч. У 2-х част. – К.: Форум, 2004. – 392с.: іл. Ч.1. С. 81, 301-305.

2. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ”Академвидав”, 2002. – 320с. С. 57-65.

3. В.В. Браткевич та ін. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О.І.Пушкаря. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. – 704с. С. 118-123.

4. Клименко О.Ф., Головко Н.Р., Шарапов О.Д. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч.-метод. посібник/ За заг.ред. О.Д.Шарапова.–К.: КНЕУ, 2002.–534с. С. 54-58, 74-79.

5. Глинський Я.М. Інформатика: Навч. посібник для учнів 8-11 кл. середн. шк.: У 2-х кн. – Кн. 2. Інформаційні технології. – Львів: «Деол», 2001. С. 227-228.

Поняття диска. Будова диска.

Інформація на диску записується вздовж концентричних кіл – доріжок, поділених на сектори.

Кореневий каталог FAT

Сектор завантаження

Сектор Доріжка

Мал. 1. Розмітка диска

Диск — це носій зовнішньої пам’яті комп’ютера, що має відповідний розмір та ємність.

Доріжка — концентричне коло, вздовж якого записуються дані. Доріжка поділена на сектори.

Сектор — це мінімальна одиниця читання і запису даних на диску. Розмір сектора вка­зує, скільки байтів може бути записано в сектор. Ємність диска залежить від кількості до­ріжок на диску, кількості секторів на доріжці, від розміру сектора.

Кластер —мінімальна одиниця розміщення інформації, яка включає один або декілька секторів (група логічно послідовних секторів на диску). Всі файли на диску зберігаються у вигляді ланцюжків кластерів.

Утиліти – це…(обслуговуючі(сервісні) програми для догляду за комп’ютером)

Таблиця розміщення файлів (File Allocation Table, FAT) – це список кластерів диска, за яким ОС знаходить всі частини необхідного файла. Для надійності на диску знаходяться дві однакові таблиці розміщення файлів.

Форматування диска.

В ихідний стан будь-якого ЖМД після його виготовлення – це однорідна магнітна поверхня, яку умовно можна уявити як невпорядковану сукупність дібітів – елементарних ділянок, що можуть, за рахунок залишкової намагніченості, зберігати один біт інформації. Для організації зберігання інформації, її запису, пошуку та читання, необхідно цю сукупність яким-то чином впорядкувати.

Перш за все, групи дібітів об’єднуються у «інформаційні кільця» -- доріжки або треки. Нумерація доріжок починається з нуля, нульова доріжка завжди розташована з зовнішнього боку диска.

Якщо накопичувач має декілька робочих поверхонь, (тобто на шпинделі розміщений пакет дисків, а в кожного диска можуть використовуватися обидві поверхні), то сукупність усіх доріжок з однаковими номерами називають циліндром. Для кожної робочої поверхні в накопичувачі є своя головка, що забезпечує запис і зчитування інформації.

Для забезпечення точного позиціювання БМГ на необхідну доріжку (циліндр) на поверхню диска наносяться сервісні мітки. Нанесення серворозмітки виконується тільки у заводських умовах і є базовим, найбільш низькорівневим елементом форматування ЖМД.

Перед першим застосуванням диск форматують.

Форматування (FORMAT) — процес розмічання диска на сектори і доріжки за допомогою операційної системи.

Взагалі розрізняють два етапи форматування магнітних дисків – фізичне (або форматування низького рівня) і логічне (форматування високого рівня). Для жорстких дисків існує і третій етап, що виконується між фізичним та логічним форматуванням – розбивка диска на розділи.

При форматуванні низького рівня доріжки диска розбиваються на сектори. Записуються заголовки і закінчення секторів (префікси та суфікси), а також формуються інтервали між секторами та доріжками. Область даних кожного сектора заповняється фіктивними значеннями. Фізичне форматування завжди виконується однаково, незалежно від властивостей операційної системи та параметрів форматування високого рівня.

Нумерація секторів починається з одиниці і прив'язана до індексного маркера. Кожний сектор має визначену структуру (формат) та фіксований розмір (571 байт), з яких 512 байт доступні для зберігання даних користувача.

Початок сектора визначається спеціальним байтом - адресним маркером (1). Далі йдуть комірки, що містять адресу сектора у форматі CHS (2) та його контрольна сума для перевірки цілісності адреси (3). Дані користувача розмішуються у області (4), контрольна сума даних (5) та циклічна контрольна сума (6). Для більш надійного функціонування сектора при нестабільності швидкості обертання диску у структурі сектора є «порожні» області – «байти – пробіли» (7).

Розбивка диска на розділи необхідна у тому випадку, коли передбачається використовувати на одному комп'ютері декілька операційних систем. Розділ – представляє окремий том (volume) або логічний диск (logical drive). Том або логічний диск має своє літерне ім'я. В кожному розділі створюється своя файлова система, яка відповідає операційній системі. У таблиці поданий перелік файлових систем, які використовують найбільш розповсюджені дискові операційні системи.

Різні файлові системи використовують і різні методи розподілу файлів по кластерам.

Створення розділів на диску виконується за допомогою програм FDISK (MS DOS, WINDOWS 9X), або DISKPART (WINDOWS XP). Ці програми не дозволяють змінювати розміри вже існуючих розділів – тільки створювати або видаляти їх зі знищенням інформації. Для управління розділами без знищення інформації можна користуватися, наприклад, програмою Partition Magic.

Форматування високого рівня (або логічне форматування) – створення структури для роботи з файлами та даними. В кожному розділі створюється завантажу-вальний сектор тому (Volume Boot Sector— VBS), дві копії таблиць розміщення файлів (FAT) та кореневий каталог (Root Directory). За допомогою цих структур операційна система розподіляє дисковий простір, відслідковує розташування файлів, виявляє та обходить дефектні ділянки на диску.

Форматування диска — процес нанесення на його поверхню спеціального магнітного сліду, за яким здійснюється записування або читання даних..

Під час форматування диск поділяється на концентричні кола — доріжки (треки), а доріжки — на сектори. Позначаються на ньому і дефектні місця, їх позиції заносяться в таблицю розподілу файлів FAT (File Allocation Table).

Форматування диска застосовується для:

• підготовки до використання жорсткого або логічного диска, розміщеного на жорсткому диску;

• підготовки дискети, з якої можна завантажувати ОС (системної дискети);

• очищення дискети від інформації та виділення дефектних ділянок. Повторне форматування диска виконується в разі:

• виникнення фізичних пошкоджень або дефектних місць, коли інформація не читається;

• зараження вірусом, коли не можна вилікувати файли без утрати інформації.

Операційна система	Засоби форматування дисків
Windows 98, 2000, Me	Мой компьютер/ Контекстне меню Диска (ПКМ)/Форматирование
Windows XP	Мой комп'ютер/ Контекстне меню Диска (ПКМ)/ Форматирование

Форматують диск командою Форматировать, яку можна вибирати так:

• відкрити папку Мой компьютер. Потім клацнути правою клавішею миші на значку диска, який треба відформатувати. У контекстному меню, що з'явиться на екрані, активізувати команду Форматировать;

• відкрити програму Проводник, вибрати значок диска на панелі вмісту вибраної папки і клацнути правою клавішею миші. У контекстному меню, що з'явиться на екрані, задати команду Форматировать.

В обох випадках відкривається діалогове вікно «Фор­матирование», що містить такі параметри (Windows XP):

• «Емкость». У списку, що розкривається, треба вибрати ємність диска (наприклад, 1,44 Мбайт);

• „Файловая система”. У списку, що розкривається, треба вибрати файлову систему (FAT, FAT 32, NTFS);

• „Размер кластера”. У списку, що розкривається, треба вибрати потрібний розмір, в залежності від призначення диску (4096 байт, Стандартный размер кластера);

• «Метка тома». Довільна мітка (назва диска) вводиться до відповідного поля.