Інвестиції в людський капітал можна класифікувати за такими групами:

• первинна освіта (дошкільна, початкова середня, професіонально-технічна, вища);

• охорона здоров’я в широкому розумінні ( витрати, які сприяють продовження тривалості життя, зміцнення імунітету; фізичної та психічної сили, витривалості людей);

• освіта дорослих (навчання і підвищення кваліфікації на виробництві, самовдосконалення, додаткова освіта);

• виховні гуманітарні складові людського капіталу (вміння підтримувати нормальні стосунки, налагоджувати ділові контакти, політичну і соціальну лояльність, відповідність людини, її корпоративність, моральність, ціннісні орієнтації);

• посилення мотивації праці до підвищення якості своєї праці;

• міграція працівників та їх сімей з метою поліпшення умов працевлаштування , сприяє переміщенню робочої сили на підприємства і в регіони, де краще оплачується праця, де людський капітал використовується продуктивніше, а ціна за його послуги вища;

• пошук економічно важливої інформації.

Рівні формування людського капіталу

1. Макроекономічний рівень характеризує стан сукупного людського капіталу:

а) чисельність населення (збільшення або зменшення у порівнянні з іншими країнами);

б) очікувана тривалість життя ( в Україні зменшується з 71 року в 1989-1990 рр. до 67 р. у 2009-2010 рр.);

в) стан на ринку праці;

г) чисельність економічно активного населення і його розподіл за сферами зайнятості, а також професійно-кваліфікаційна структура робочої сили;

д) рівень освіти і професійної підготовки, навчання та підвищення кваліфікації на виробництві;

ж) еміграція кваліфікованих спеціалістів.

Показники, які характеризують стан людського розвитку: індекс людського розвитку (ІЛР), рейтинг країни за ІЛР; очікувана тривалість життя при народженні (років), індекс тривалості життя; грамотність дорослого населення; сукупна частка учнів (%), індекс рівня освіти; реальний ВВП на душу населення в доларах США (за паритетом купівельної спроможності), індекс ВВП; загальні витрати на освіту (% від ВВП); загальні витрати на охорону здоров’я (% від ВВП).

2. Регіональні чинники формування і використання людського капіталу

а) демографічні: чисельність населення регіону, його статево-вікова структура, темпи природного приросту населення, тривалість життя тощо;

б) соціально-демографічні: чисельність економічно активного населення і його розподіл за галузями виробництва; чисельність зайнятого і безробітного населення і його адміністративно-територіальний розподіл, тривалість трудоактивного періоду життя тощо. Демографічні і соціально-демографічні фактори мають екстенсивний вплив на людський капітал регіону ( збільшуються за рахунок кількісних параметрів);

в) соціальні: рівень загальної освіти і професійної підготовки населення регіону; стан здоров’я і рівень культури; рівень розвитку соціальної інфраструктури в регіоні, зовнішня і внутрішня міграція тощо. Мають здебільшого інтенсивний вплив (збільшення людського капіталу шляхом мобілізації внутрішніх резервів, тобто якісних параметрів);

г) економічні: 1) чинники, які впливають на формування і розвиток людського капіталу: реальні доходи, розподіл їх за групами населення; доступність товарів і послуг; 2) чинники, які впливають на використання людського капіталу – стан праці; ефективність управління на всіх рівнях;

д) екологічні чинники: екологічний стан на території, якість питної води і продуктів харчування, природньо-кліматичні умови, санітарно-гігієнічні умови праці; рекреаційні характеристики території тощо;

ж) організаційно-економічні чинники: кредитно-фінансовий механізм, податкова система, система стимулювання праці, розміщення продуктивних сил по території, рівень спеціалізації, концентрації та коопереції виробництва, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків тощо.

Слід зазначити, що прямо і безпосередньо визначають величину людського капіталу регіону три чинники: чисельність економічно активного населення; рівень загальної та професійної освіти, стан здоров’я населення