Тема 4. Теорія людського капіталу як прояв соціалізації сучасної економіки.

1. Сутність концепції людського капіталу.

2. Формування людського капіталу, його специфіка в Україні.

3. Ефективність вкладів у людський капітал.

Питання 1.

В історії економічної думки останніх десятиріч однією з найважливіших подій стало створення теорії людського капіталу. Значний вплив цієї теорії на розвиток економіки і науки інколи порівнюють з революцією в економічній думці.

Поняття людський капітал увійшло в науку на початку 60-х років в західній економічній літературі, і пов’язані з іменами відомих американських економістів: Теодора Шульца, Г. Беккера, Л. Тороу, Я. Мінсера і т.д.

Причини формування теорії людського капіталу:

1) у закономірності розвитку сучасної науки, яка виявляється у концентрації уваги вчених на дослідженні проблем людини;

2) найефективніший спосіб економічного зростання – активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили.

У наш час дана теорія займає значне місце у структурі світових економічних знань, її присвячується багато науково - дослідницьких робіт, вона є обов’язковим предметом вивчення на економічних факультетах коледжів та університетів зарубіжних країн.

Людський капітал – це економічна категорія, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій людей, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і впливають на зростання доходів (заробітної плати) своїх власників та національного доходу.

Характерні риси людського капіталу:

1. сформований і розвинутий в результаті інвестицій, накопичений певний запас продуктивних здібностей (здоров’я, знань, навичок, мотивації);

2. цей запас продуктивних здібностей безумовно належить людині і не відділений від неї;

3. цей запас продуктивних здібностей доцільно використовується і сприяє збільшенню продуктивності праці;

4. використання людського капіталу приводить до збільшення доходів його власників і національного доходу;

5. збільшення доходів стимулює подальші інвестиції в людський капітал, що сприяє подальшому зростанню заробітків.

Людський капітал розрізнюється за такими рівнями:

1. особистісний – це продуктивні характеристики людини завдяки яких вона надає цінні послуги іншим людям і отримує дохід. На цьому рівні людський капітал можна порівняти з іншими видами власності ( майно, гроші);

2. на мікроекономічному рівні – сукупна кваліфікація і продуктивні здібності всіх працівників підприємства, здобутки в організації праці і розвитку персоналу. Їх реалізація збільшує прибуток підприємства;

3. на макрорівні – людський капітал це накопичені вкладення країни в освіту, охорону здоров’я, професійну підготовку – що є частиною національного багатства і приймає участь у створенні ВВП, у забезпеченні конкурентних переваг країни на зовнішніх ринках

Спільне між людським і фізичним (речовим капіталом):

1. є чинниками економічного зростання;

2. створюються і накопичуються завдяки інвестиціям (хоча формування людського капіталу потребує доброї волі і чимало зусиль самого об’єкта);

3. приносять доходи своїм власникам;

4. економічна мотивація вкладень в людський і речовий капітал однакова – отримання прибутку, тобто прийняття рішень про інвестування в будь-який із видів капіталу і наслідки цього аналізуються однаково.

Різниці

Фізичний Людський

1. Створення і функціонування Необхідні безпосередня праця

можливе без участі і людини

присутності власника

2. Збільшення і використання контролює:

менеджер сама людина і важливим є

елемент мотивації для ефективного

використання, інвестування

3. Вкладення в людський капітал дають значний за обсягом і тривалий за часом економічний і соціальний ефект.

Складові людського капіталу:

1. Знання і продуктивні здібності: загальна середня освіта, професійна підготовка (професійно-технічні навчальні заклади, вузи), професійна підготовка на виробництві, підвищення кваліфікації на виробництві; здобуття професійного досвіду і навичок на виробництві; самоосвіта, неформальна освіта.

2. Здоров’я: охорона здоров’я, стан навколишнього середовища, спосіб життя.

3. Мотивація: система матеріального і морального стимулювання; сформовані потреби і цінності.

4. Мобільність: рівень і якість професійної підготовки; конкурентоспроможність робочої сили.

Витрати спрямовані на покращення цих характеристик з повним правом можна назвати інвестиціями в людський капітал. Інвестиції в людський капітал за визначенням К.Р.Макконнела і С.Л.Брю, являють собою «будь-яку дію, яка підвищує кваліфікацію і здібності і, тим самим, продуктивність праці працівника. Витрати, які сприяють підвищенню чиєїсь продуктивності, можна розглядати як інвестиції, оскільки поточні витрати здійснюються з тим розрахунком, що їх буде багаторазово компенсовано зростаючим потоком у майбутньому “( “Экономикс”, т.2 с. 400).

Питання 2.

Формування людського капіталу – це створення продуктивних здібностей людини за допомогою інвестицій у конкретні процеси її життєдіяльності. Інвестування здійснюється двояко:

1. як вкладення коштів і ресурсів;

2. як витрати часу і сил.

Інвестування – це передумова (важлива) виробництва людського капіталу, але це не саме виробництво, яке здійснюється в процесі активної діяльності людини, в якій майбутній власник цього капіталу практично завжди виступає і об’єктом, і суб’єктом і результатом впливу.

Джерела інвестицій у людського капіталу

• державний бюджет – кошти;

• регіональний бюджет – кошти;

• громадянські фонди – кошти;

• підприємства (в т. ч. освітні заклади) – кошти і час

• сім’я – кошти і час

• особа – кошти і час

Чинники формування і розвитку людського капіталу:

1. демографічні: народжуваність; смертність; статево-вікова структура населення; міграція.

2. соціально-економічні: рівень ВВП на душу населення; доходи населення; споживання; рівень життя; рівень захворюваності; розвиток соціальної інфраструктури;

3. виробничі: ринок праці (попит на робочу силу); умови використання робочої сили; підвищення кваліфікації; соціальний розвиток персоналу

4. інституціональні: закони і законодавчі акти, які регулюють права людини, людський розвиток у соціально-трудову сферу; державна соціальна політика; забезпеченість рівних прав і можливостей, усунення дискримінації;

5. соціально-ментальні: домінуючі соціальні цінності та норми поведінки; соціальна цінність знань; спрямованість до самореалізації, визнання.