3. Методичні вказівки до вивчення тем курсу

Тема 1 Соціальна економіка як навчальна дисципліна і наука

1. Цивілізаційний прогрес і місце в ньому людини.

2. Соціальна економіка – предмет, методи, функції.

3. Людина у постіндустріальній економіці.

Питання 1.

У сучасних умовах перед суб’єктами господарської діяльності стоїть питання пошуку рушійних сил економічного розвитку. Більшість економістів, якщо не сказати, що всі, приходять до висновку, що більшість економічних проблем замикається на людині, її потребах та інтересах. І енергія розвитку закладена у реалізації творчого потенціалу суспільства. Визначальну роль у сучасному економічному розвитку відіграють нематеріальні ресурси – професійні знання, ноу-хау, кваліфікації, тобто інтелект і професіоналізм працівника. Ця об’єктивна тенденція примусила ділові кола і уряди в розвинутих країнах приділяти все більше уваги питанню інвестицій у людину і стимулювання творчого відношення до праці. Відбувається соціологізація економічних процесів.

Економічна наука, яка відбиває реалії суспільної практики, з плином часу не може не відбивати змін, які відбуваються в суспільстві. Досвід показує, що певним етапом розвитку цивілізації відповідає певна система поглядів на рушійні сили економічного розвитку.

Стадії розвитку людської цивілізації

Доіндустріальна цивілізація: головний ресурс – земля, основа - сільсько-господарське виробництва. Індивід зв’язаний з провідним елементом системи – землею, людина мала підкорятися біологічним процесам с/г виробництва. Соціальний ресурс в економічному розвитку мав у порівнянні з природним другорядне значення.

Індустріальна епоха забезпечила бурхливий розвиток економіки, але її обмеженість полягала у гальмуванні розвитку людини. Ця епоха перетворила людину у придаток до машини, обумовила панування засобів виробництва, матеріального капіталу над людиною. Людина пасивний об’єкт економічного розвитку.

Ці стадії розвитку людської цивілізації базувались на матеріальному виробництві, основна маса людей занята важкою фізичною працею, причому рутинною, монотонною. Чим більше витискувалось поту із людей, тим більше робилося грошей. Індустріальна цивілізація сформувала модель економічної людини, висунутої А. Смітом. Основними рисами людини економічної є: люди – егоїстичні індивіди, схильні до максимізації власного задоволення, матеріальні потреби, матеріальні інтереси - основа мотивації до праці. Людина працює, тому що мусить забезпечувати потреби, насамперед матеріальні.

Постіндустріальна цивілізація. В процесі НТР виникає постіндустріальна економіка. Людина перетворюється в активний суб’єкт економічного розвитку, відбувається становлення і розвиток «творчої людини». Ця стадія людського розвитку базується на нематеріальному виробництві (сфері послуг). Основний ресурс розвитку – знання та інформація, носіями яких є людина. Основним джерелом прогресу стає внутрішній розвиток людини, її можливість самовдосконалення, генерування знань, здатність змінювати навколишній світ. І ось тут постає питання взаємодії і взаємообумовленості економічного і соціального, які не можуть існувати відокремлено. Ось ця вимога часу обумовлює необхідність вивчення курсу «Соціальна економіка», яка сьогодні викладається практично в усіх цивілізованих країнах світу.

Питання 2.

Соціальна економіка є пограничною наукою між економікою і соціологією, не заперечує цих наук. Економічна і соціальна сфери настільки тісно пов’язані і взаємообумовлені, що їх роз’єднання болісно позначається не тільки на добробуті народу, але й на соціально-економічному прогресі країни в цілому. Недооцінка владою соціальної складової, в першу чергу, позначається на самій економіці, не кажучи уже про становище самих людей. Соціальна сфера відіграє неоцінену роль у соціально-економічному прогресі, оскільки саме вона формує нові потреби, визначає попит на товари і послуги. У цьому розумінні можна говорити про її первинність, пріоритетність перед економічною, яка врешті-решт, і існує.

Соціальна економіка – вивчає соціально-економічні закони і закономірності, що регулюють відносини у сучасному громадянському суспільстві, направлені на досягнення соціального компромісу з метою забезпечення загального добробуту.

Задачі курсу “Соціальна економіка”:

по-перше, на основі вже отриманих загальних знань у галузі економічних взаємин сприяти доповненню й поглибленню їх за рахунок вивчення та розуміння органічних зв’язків і залежностей із політичними, соціокультурними, моральними, етичними, психологічними та іншими аспекиами життєдіяльності людини. При цьому пріоритет належить людині як особистості, що формується в складному, динамічному, суперечливому навколишньому середовищі. Тобто йдеться про гуманізацію, "олюднювання” економічних взаємин;

по – друге, курс показує, на які орієнтири варто налаштовуватися суб’єкту економіки за формування ринкових зв’язків і залежностей;

по- третє, курс безпоредньо пов’язаний із формуванням нової закономірності в економічній теорії - плюралізм методологій у вивченні соціально – економічної реальності, що уможливлює належну оцінку і переоцінку конкретних економічних проблем через призму розгорнутої філософської і соціологічної думки.

Основою соціальної економіки є її ідеологія, що грунтується на двох фундаментальних положеннях. Це, насамперед, права людини, суть яких полягає в тому, що всі люди від народження дістають рівні права й завдання суспільства полягає в створенні механізмів їхньої реалізації. Друге грунтується на тому, що єдине джерело багатства – праця. Отже, чим вищим є рівень розподілу створювальних матеріальних і духовних благ за працею, тим справедливіша соціально – економічна система. По суті, ідеологія соціальної економіки визначає її основну спрямованість, пов’язану зі зростанням добробуту народу.

Як і будь-яка наука соціальна економіка має свої методи дослідження. Метод – це система регулятивних принципів практичної або пізнавальної теоретичної діяльності.