8. Термінологічний словник

Бідність – це неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

Бідність абсолютна – зіставлення доходів, необхідних для задоволення певного набору мінімальних потреб людини, з доходами, якими вона володіє.

Бідність відносна – людина чи родина вважається бідною у тому разі, якщо її дохід, не дозволяє вести спосіб життя, прийнятий у їхньому суспільстві. На практиці в рамках даної концепції для визначення відносної межі бідності використовується певна частина середнього, або медіанного, особистого доходу. У США межа відносної бідності визначається на рівні 40% медіанного доходу, у багатьох країнах Європи – 50%. В Україні найприйнятнішим для сучасних умов є відносний критерій бідності на рівні 75% медіанного рівня сукупних витрат у розрахунку на одного умовного дорослого.

Внутрішній валовий продукт(ВВП)- сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни , незалежно від національноїналежності підприємств.

Грамотність – у концепції людського розвитку грамотність ( писемність ) вважається необхідною передумовою здобуття освіти , першим кроком розвитку , невід’ємним людським правом .Грамотною вважається людина , яка може усвідомлено прочитати і написати короткий простий текст про її повсякденне життя.

Державні соціальні гарантії – мінімальні розміри оплати праці , доходів громадян , пенсійного забезпечення , соціальної допомоги , розміри інших видів соціальних виплат , встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами , які забезпечують рівень життя , не нижчий від прожиткового мінімуму .

Децільний коефіцієнт - співвідношення доходів 10% найзаможніших і 10% найнезаможніших верств населення

Дисконтування майбутніх доходів – метод, що використовується в оцінюванні інвестицій у людський капітал для визначення сьогоднішньої цінності майбутніх доходів . Враховується , що майбутні надходження мають меншу цінність , ніж такі самі за розміром сьогоднішні доходи , оскільки на сьогоднішні надходження можна отримати дохід у вигляді банківського відсотка.

Економіка знань – це економіка, що заохочує організації та людей пізнавати створювати, розповсюджувати й використовувати знання більш ефективно для інтенсивного економічного і соціального розвитку.

Економічне зростання – це збільшення масштабів сукупного виробництва та споживання в країні, яке характеризується передусім такими макроекономічними показникам, як валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП) , національний дохід (НД) . Економічне зростання вимірюється темпами росту або приросту цих показників за певний період.

Економічна нерівності – відмінність між людьми й окремими групами за розмірами одержуваних ними доходів і накопиченого багатства, що сприяє різній структурі витрат і споживання.

Здоров’я – одна з найважливіших характеристик людського розвитку . Вона відображає свободу (чи обмеженість ) фізіологічними та психічними даними людини вибору нею бажаного способу життя . Стан здоров’я - це певний рівень досконалості саморегуляції організму, фізичної та соціальної адаптації людини, недопущення і швидкості подоляння хвороб . Він виявляється у комфортності фізичного, розумового та соціального самопочуття людини і позначається на її можливостях вести той спосіб життя ( трудового, сімейного, громадянського і т. ін. ), який вона вважає кращим .

Індекс бідності населення -1 (ІБН-1)- показник масштабів нестатків у населення країн, що розвиваються . Він скаладається з таких компонентів : 1) частка осіб , які не доживають до 40 років ;

2) рівень неграмотності ;

3) складний показник матеріальної забезпеченості , що включає : часку населення , яка не має доступу до безпечної води ; частку населення , яка не має доступу до послуг; частку дітей віком до 5 років з недостатньою масою тіла .

Індекс бідності населення-2 (ІБН-2)- показник масштабів нестатків населення розвинутих країн . Він складається з таких компонентів : 1) частка осіб , які не доживають до 60 років ; 2) рівень функціональної неграмотності ; 3) частка населення , яка визнана бідною за доходами ( межа становить 50 % медіанного особистого доходу ) ; 4) рівень застійного безробіття ( тривалістю 12 місяців і довше ).

Індекс інтелектуальних активів суспільства ( І_іа) – формується з урахуванням повного терміну шкільного навчання в країні, кількість молоді до 15 років, що отримує освіту; рівень надання інформації населенню за допомогою інформаційно –комунікаційних технологій( Інтернет, газети, журнали, телефонний зв’язок).

Індекси людського розвитку – інтегральні узагальнені показники, що відображають порівнянні можливості людей у різних країнах світу . Вони акумулюють в одному числовому показнику три найважливіші скаладові людського розвитку : тривалість життя, освіченість, а також ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності національної валюти . Ці складові вводять у загальні розрахунки за спеціальними формулами й у такий спосіб одержують зведений індекс людського розвитку .

Індекс перспективного розвитку суспільства ( І_пр) визначається витратами держави на охорону здоров’я; на дослідження та інноваційний розвиток; зменшення витрат на оборону країни; кількість дітей на 1 учителя у початковій школі; рівень свободи від корупції.

Інтелектуальний потенціал країни включає знання і творчі здібності населення , систему освіти , комп’ютерне забезпечення , системи зв’язку , бази даних ( бібліотеки та електронні системи), систему науки, інтелектуальну власність (патенти, ліцензії,ноу-хау) і т.ін. Інтелектуальний потенціал, що активно використовується в процесах економічного розвитку, постає як інтелектуальний капітал.

Індекс якості розвитку суспільства (І _яр) – характеризує якість і безпеку життя з урахуванням таких факторів як рівень дитячої смертності, нерівність в розподілі доходів, співвідношення захищеної в екологічному відношенні території до загальної території країни, кількість викидів вуглекислого газу на душу населення.

Квінтільний коефіцієнт - співвідношення доходів 20% найзаможніших і 20% найбідніших верств населення.

Коефіцієнт Джині – показник, що відображає нерівність у всій сфері розподілу доходів чи споживання. Значення 0 відображає абсолютну рівність, коли всі люди мають однакові доходи, значення 100 – абсолютну нерівність, коли всі доходи належать одній людині.

Конкурентоспроможність – це здатність суб’єкта змагатися і вигравати за рахунок притаманних йому рис.Конкурентоспроможність – це відповідність якості робочої сили потребам ринку праці, т. б. Можливість повніше порівняно з іншими кандидатами задовольняти вимоги роботодавців за рівнем знань, умінь, професійних навичок та виробничого досвіду.

Людський капітал – це економічна категорія, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій людей, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і впливають на зростання доходів (заробітної плати) своїх власників та національного доходу.

Ментальність – глибинний рівень колективної і індивідуальної свідомості, що включає в себе сукупність готовностей, настановлень, настроєності індивіда чи соціальної групи діяти, мислити, відчувати й сприймати світ певним чином.

Ментальність економічна - відображає певний національний тип поведінки, відповідні потреби, інтереси та мотивації. Це інтегральна характеристика людей, які живуть у конкретній національній культурі, і відображає своєрідність бачення цими людьми економічних відносин і пояснює специфіку їх реагування на економічні і соціальні процеси.

Мобільність – перехід індивіда, соціального об’єкта від однієї соціальної позиції до іншої.

Мобільність вертикальна - це відносини, що виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального прошарку в інший. В залежності від напряму переміщення вирізняють висхідну мобільність(соціальний підйом, рух вгору) і низхідну мобільність(соціальний спуск, рух вниз). Між ними існує певна асиметрія: всі прагнуть підніматися і ніхто не хоче опускатися соціальною драбиною. Як правило, висхідна мобільність — явище добровільне, а низхідна — вимушене.

Мобільність горизонтальна - це перехід індивіда з однієї соціальної групи в іншу, яка розміщена на тому ж рівні. Різновидом горизонтальної мобільності є географічна мобільність, що полягає не в зміні статусу або групи, а переміщення з одного місця в інше, зберігаючи при цьому попередній статус. Якщо до зміни місця додається зміна статусу, то географічна мобільність перетворюється в міграцію.

Мотивація – спонукання до дії, динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає його спрямованість, організованість, активність і стійкість, здатність людини діяти, задовольняти свої потреби. Мотивація – це те, що знаходиться в людині «всередині». Якщо людина мотивована, її задоволення від роботи обов’язково призведе до гарного результату.

Освіта – це цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином установлених державою освітніх рівнів.

Паритет купівельної спроможності (ПКС) національної валюти – обмінний курс, що відображає відмінності в рівні цін залежно від країни та дозволяє робити міжнародні порівняння реальних доходів. Він визначається кількістю одиниць національної валюти, необхідної для придбання певного «кошика» товарів і послуг, аналогічного тому, який можна купити на 1 долар США у США.

Повна зайнятість – стан економіки, коли усі охочі і здатні працювати забезпечені достатніми видами та обсягами робіт.

Постіндустріальне суспільство – це якісно нова економіка, яка базується на інформаційно-інтелектуальній технології. Це вища стадія цивілізаційного прогресу, коли утверджується вільна особистість. Постіндустріальне суспільство виникає на основі НТР.

Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Професійна підготовка – цілеспрямований процес навчання реальних та потенційних працівників професійним знанням та вмінням з метою набуття навичок, необхідних для виконання певних видів робіт, через різні форми одержання професійної освіти, включаючи як заклади професійної освіти різних рівнів, так і професійне навчання на виробництві.

Рівень життя – це комплексна соціально-економічна категорія, що відображає рівень розвитку фізичних, духовних, соціальних потреб, ступінь їх задоволення й умови у суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

Соціалізація передбачає радикальне поліпшення якості та істотне підвищення рівня життя населення (характер зайнятості та умови праці; рівень освіти та професійно-кваліфікаційної підготовки; розмір і структура доходів і витрат; споживання продовольчих і непродовольчих товарів, їхні якість і обсяг; структура і якість платних і безплатних послуг; забезпечення житлом і його благоустрій ; обсяги нагромадження майна та особистих заощаджень; масштаби залучення до культурного життя, система соціального забезпечення і соціальних страхувань, економічні умови життєдіяльності; стан генофонду нації).

Соціальна економіка – наука, що вивчає соціально-економічні закони і закономірності, що регулюють відносини у сучасному громадянському суспільстві, направлені на досягнення соціального компромісу з метою забезпечення загального добробуту.

Соціальний капітал – своєрідний ресурс, який дозволяє людям завдяки соціальним зв’язкам одержувати певні переваги та нові можливості для розширення вибору і задоволення їхніх потреб.

Соціальне партнерство – це система відносин у соціально-трудовій сфері, що спрямована на узгодження та захист інтересів найманих працівників і роботодавців

Сталий розвиток – це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальних, економічних та екологічних складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток – це таке економічне зростання, за якого ефективно розв’язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля.

Соціальна стратифікація у її найбільш широкому розумінні означає основні соціальні відмінності та систему нерівностей у сучасному суспільстві.

Соціальна структура – це сукупність соціальних груп, що розрізняються за становищем у суспільстві. Соціальна структура суспільства – це сукупність відносно стійких стосунків диференційованих соціальних груп. .

Соціально-трудові відносини – це комплекс відносин між найманими працівниками та роботодавцями, суб’єктами і органами сторін за участі держави і місцевого самоврядування, що пов’язані з наймом, використанням, відтворенням робочої сили та спрямовані на забезпечення високого рівня і якості життя.

Чиста теперішня (приведена) вартість – економічна вартість проекту інвестицій (зокрема інвестицій в людський капітал), що розраховується як різниця між загальною сумою очікуваних доходів від проекту і загальною сумою витрат на нього. При цьому майбутні доходи та майбутні витрати повинні дисконтуватися, тобто їх (майбутня) вартість повинна приводитися до сьогоднішньої.Якщо чиста приведена вартість проекту більша від нуля, то проект можна вважати доцільним, тобто він має принести прибуток.

Якість робочої сили – це сукупність людських характеристик, що проявляються в процесі праці і включають кваліфікацію й особисті та ділові риси працівника.