Тема 8. Система соціального захисту і соціальної безпеки людини

1. Корпоративна соціальна відповідальність: сутність та значення.

2. Зиски від корпоративної соціальної відповідальності.

3. Соціальна відповідальність в Україні: особливості, сучасний стан, перспективи розвитку.

Питання 1.

Для нас словосполучення «соціальна відповідальність», носить дещо абстрактний характер. Багато хто з підприємців вважає, що сплачувати податки вже є найвищим проявом цієї самої відповідальності перед державою та народом.Але розвиток українського бізнесу, інтеграція України у світову економічну систему ставить перед українськими компаніями нові питання, одне з яких пов'язане з корпоративною соціальною відповідальністю . Міжнародний досвід взагалі переконує, що соціальна відповідальність не тільки корисна для компанії, але й необхідна. Кожне підприємство, яке хоче розмістити свої акції на Лондонській чи Нью- Йоркській фондовій біржі знає: серед іншого з неї вимагають і соціальний звіт, де має бути вказано, як саме компанія турбується про свій персонал, про суспільство, про екологію тощо. Для багатьох західних корпорацій важливим є факт дотримання соціалбної відповідальності (гідних умов праці, забезпечення певного рівня платні, дотримання прав і свобод працівників, у т.ч. права на створення профспілки) на підприємствах України. Незабаром не дивуватиме той факт, що на українських підприємствах можуть з'явитися соціальні аудитори компаній-замовників.

Що ж таке корпоративна соціальна відповідальність(КСВ) компаній ?

Дебати про КСВ почалися в 70-х і 80-х роках, коли громадськість почала дізнаватися про приховані негативні наслідки діяльності компаній ( дізналися про міста-привиди, що загинули разом із підприємствами, про катастрофи, спричинені діяльністю виробничих підприємств, річки, в яких не можна купатися, втрачене здоров'я на виробництвах без подальшого соціального захисту). Із розголосу подібних проблем розпочалася дискусія про роль бізнесу в суспільстві, про соціальну відповідальність компаній.

Визначення КСВ різняться тематично й географічно. Дехто активно пов'язує КСВ із розбудовою сталих громад. Якщо в США КСВ дуже часто пов'язується із програмами волонтерства працівників компаній та благочинністю, європейське ж розуміння КСВ полягає у веденні бізнесу в соціально-відповідальний спосіб.

КСВ — це спроба відійти на певну відстань і проаналізувати, де і як компанія може допомогти у вирішенні соціальних та екологічних проблем, розвиваючись сама й розвиваючи середовище навколо себе.

КСВ — це усвідомлення необхідності сталого розвитку суспільства. Це уважність до впливу поточних рішень на можливості наступних поколінь.

Єдиного визначення КСВ немає і, певно, не може бути, оскільки йдеться про системний підхід до комплексної проблеми. За одним із визначень, КСВ — це спосіб управління бізнес-процесами з метою забезпечення позитивного впливу на суспільство. За версією Світової Ради Компаній зі Сталого Розвитку, КСВ — це довгострокове зобов'язання компаній поводитися етично та сприяти економічному розвитку, одночасно покращуючи якість життя працівників та їх родин, громади й суспільства загалом.

За визначенням Організації Економічної Співпраці та Розвитку (OECD), сталий розвиток передбачає збалансованість економічних, соціальних та екологічних цілей суспільства, інтеграцію їх у взаємовигідні приписи та підходи.

На нашу думку доцільно звернути увагу на визначення,яке дає д.е.н. О.Грішнова КСВ – це діяльність, в якій використовуються лише такі способи отримання прибутку, які не завдають шкоди людям, природі, суспільству.

Соціальна відповідальність - це не правило, а етичний принцип, який має бути задіяний у процесі прийняття рішень. Необхідність його дотримання є внутрішнім, перед самим собою, і базується на нормальних нормах і цінностях, які сформувалися у процесі соціалізації.

Що ж означає власно вести соціально відповідальний бізнес? Перед якими соціальними групами має бути відповідальним? Звичайно від тих соціальних груп і явищ від яких залежить сама компанія і водночас на які може впливати.

Об’єкти соціально відповідального бізнесу:

• працівники компанії;

• споживач продукції та послуг;

• працівники суміжних організацій: постачальники, інвестори

• інші громадяни, які потребують особливої уваги з боку суспільства - діти, інваліди, сироти, вагітні жінки, пенсіонери, студенти тощо;

• соціальна інфраструктура – житлово – комунальне господарство, заклади освіти, транспорт, охорона здоров’я, науки, культури, спорту, екологічні споруди, тощо.

Соціальна відповідальність бізнесу поділяється на дві великі групи: внутрішню та зовнішню.

До внутрішньої соціальної відповідальності – відносять ділову практику щодо власного персоналу, тобто все те, що стосується підвищення рівня трудового життя працівників підприємств чи фірми. До цієї групи можна віднести такі види діяльності компаній:

• безпеку праці;

• впровадження діалогу між соціальними партнерами;

• забезпечення соціально значущої заробітної плати, яка б давала змогу відтворювати робочу силу у повному обсязі;

• додаткове медичне соціальне страхування працівників;

• розвиток людських ресурсів через навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації працівників;

• допомогу у критичних ситуаціях (наприклад, у разі складного захворювання, лікування якого потребує великих матеріальних витрат);

• соціально відповідальну реструктуризацію – розроблення програм, спрямованих насамперед на здійснення реструктуризації в інтересах персоналу компанії, в ході якої проводяться інформаційні компанії для висвітлення майбутніх структурних змін,заходів щодо професійної перепідготовки тощо;

• стабільну виплату заробітної плати;

• розроблення та реалізацію програм, спрямованих на пом’якшення та ліквідацію соціальних наслідків під час реструктуризації підприємств (професійна перепідготовка, сприяння у працевлаштуванні, здійснення компенсаційних виплат працівникам, які підпали під скорочення штатів, тощо).

До зовнішньої складової КСВ відносять програми, дії та заходи, як правило, прямо не регулюються чинним законодавством, а реалізуються на основі існуючих у країні традицій та шляхом соціального діалогу між соціальними партнерами. До цієї групи соціальної відповідальності слід віднести:

• природоохоронну діяльність, що здійснюється за ініціативою компанії для зменшення шкідливого впливу її діяльності на довкілля;

• випуск якісної продукції, як відповідальність перед споживачем товарів та послуг;

• взаємодія з місцевою громадою та місцевою владою, розвиток місцевої громади через залучення місцевої спільноти до різних соціальних програм та акцій підтримки соціально незахищених верст населення, підтримку материнства та дитинства, збереження та розвиток житлово – комунального господарства, об’єктів культурно історичного ті релігійного призначення, участі у благодійних акціях та через спонсорську допомогу місцевим культурним, освітнім і спортивним організаціям тощо;

• спонсорство, благо чинність, меценатство, добросовісну ділову практику через втілення, впровадження та поширення чесних ділових стосунків між постачальниками, бізнес – партнерами і клієнтами компанії шляхом інформаційної відкритості в їх відносинах, організації широкомасштабних програм сприяння малого та середнього бізнесу, співпрацю з органами державного управління, асоціаціями споживачів, іншими громадськими організаціями тощо;

• допомогу у ліквідації наслідків стихійного лиха, екологічних і технологічних катастроф шляхом забезпечення постраждалих теплими речами, надання транспортних послуг, матеріальної допомоги через перерахування коштів до спеціальних фондів тощо.

На відміну від загального розуміння явища СВБ в Україні, соціальна орієнтація компаній – це не доброчинність у її первинному розумінні. Соціальна відповідальність це інвестиції

Питання 2.

Важливим питанням стосовно розвитку соціальї відповідальності бізнесу є питання окупності програм КСВ. Зрозуміло, що теорія КСВ сама по собі передбачає отримання прибутку відповідальними підприємствами. Компанія не може вважатися відповідальною, приносячи збитки своїм власникам. Проте, коли саме принесуть прибуток вкладені ресурси , які компанії роблять у програми, розроблені в рамках стратегії КСВ?

Серед найчастіше згадуваних переваг впровадження програм КСВ є:

1) покращення ефективності процесів — під час впровадження програм КСВ компанії виявляють приховані важелі підвищення ефективності, які інакше просто не можливо було побачити. Це особливо стосується технологічних процесів. Наприклад, якщо цілеспрямовано не шукати способів зменшення викидів, технології можуть змінюватись дуже повільно;

2) підвищення мотивації та продуктивності працівників — оскільки всі працівники компанії водночас є громадянами, споживачами, батьками та мешканцями певного міста, турбота про громаду, про суспільство трансформуватиметься в турботу про працівників. Психологічні фактори мотивації до роботи є дуже важливими для будь-якої організації;

3) зростання вартості нематеріальних активів — підвищення ділової та загальносуспільної репутації компанії, зменшення ризиків від можливої втрати ринків, покращений доступ до нових ринків завдяки кращій репутації, — впровадження активної політики у сфері КСВ становить реальну вигоду для компаній (якщо стратегія комунікації КСВ підтверджена реальними кроками компанії).

4) покращення екологічних процесів,які прямо впливають на зростання доходів і продуктивності та скорочення витрат;

5) управління людськими ресурсами, в тому числі покращення організації

корпоративного управління, допомагає покращити доступ до капіталів, підвищити доходи і забезпечити зростання продуктивності роботи компанії.

Всі вказані фактори додають до конкурентоспроможності компанії, хоча зрозуміло, що КСВ певним чином вивільняє поле для діяльності конкурентам, які не займають активної соціальної позиції, і тому прийняття деяких рішень у рамках КСВ потребує неабиякої сили волі й лідерства від керівництва компаній

Утім, умови доцільності можна визначити і керуючись звичайним здоровим глуздом. КСВ — це здоровий глузд у створенні найкращих умов для розвитку власного бізнесу і правильна ефективна організація роботи компанії Власне, там, де фактори сталого розвитку та фактори успіху бізнесу сходяться, існує можливість визначити чітку умову доцільності КСВ.

Питання 3.

Для того, щоб ефективно визначити програми КСВ, слід не лише знати про традиції доброчинності, потрібно також зважати на особливості середовища, яке існує в Україні. Деякі з таких особливостей:

1) розвинена система соціального захисту — радянська система економіки залишила у спадок великим підприємствам розвинену соціальну інфраструктуру [дитячі садочки, будинки відпочинку тощо]. Крім того, населення є звиклим до безкоштовної медицини та освіти належного рівня;

2) економічні залежності — українська економіка значним чином залежить від важких галузей, таких, як металургійна промисловість. Розвиток і важливість КСВ значно залежить від позиції компаній, які працюють у цих галузях економіки;

3) неефективне розміщення ресурсів, неефективні технологічні та управлінські технології, успадковані від командно-адміністративної системи;

4) психологічний бар'єр між минулим та теперішнім — значна відмінність між поколіннями, складнощі у людей похилого віку до адаптації до сучасних вимог;

5) національне самовизначення — значне зростання інтересу до національних питань. Сфера інтересів населення звужується до рівня місцевості, інтерес до місцевого національного розвитку.

Вищезгадані особливості здатні помітно вплинути на стратегію КСВ. Наприклад, компанії, у власність яких перейшли великі індустріальні комплекси, повинні забезпечити наявність соціальної інфраструктури, до якої працівники звикли. З огляду на традиції української доброчинності, від компаній очікуватимуть допомоги для закладів культури або заходів, що сприяють національному самовизначенню. На необхідність створення взаємодії бізнесу та суспільства і поширенні ідей СВБ в Україні вказує, серед усього іншого, низка причин:

• загальне скорочення тривалості життя населення його старіння; - великий обсяг відпливу кваліфікованих кадрів за межі країни;

• надмірна диференціація доходів, майнове розшарування та зубожіння значної частини населення;

• надто повільне вирішення проблеми бідності населення;

• високий рівень «тінізації» економіки та ринку праці;

• нерозвинена нормативно – законодавча база щодо благодійності, меценатства та спонсорства;

• недостатня участь бізнесу у вирішенні суспільно значущих питань.

Соціальна відповідальність в Україні: сучасний стан і перспективи

В Україні системне поширення ідей соціальної спрямованості і соціальної відповідальності бізнесу було започатковано у 1996 році Українською асоціацією якості ( УАЯ) та Українським союзом промисловців та підприємців (УЦПП) одночасно з упровадженням концепцій TQM(Total Quality Management) і моделі EFQM (European Foundation for Quality Management).Концепціями і моделлю передбачено, що будь-яка компанія, яка прагне досконалості, має задовольняти всі зацікавлені сторони, демонструючи при цьому постійне довготермінове турботливе ставлення до споживачів, власного персоналу і суспільства, забезпечуючи охорону довкілля, здійснюючи благодійну діяльність та сприяючи сталому розвитку суспільства.Будь-яка компанія має усвідомлювати, що досягнення нею успіху можливе лише за умови, що її діяльність є корисною для суспільства, відповідає його цінностям та цілям.

У зв’язку зі зростанням інтересу до соціальної відповідальності бізнесу в Україні Представництво ООН в Україні провело презентацію ініціативи Глобального договору (25квітня 2006 р.), який є одним із найбільших каналів поширення відповідальних бізнес-практик у всьому світі. Це практично кодекс корпоративної діяльності – добровільна ініціатива, яка закликає бізнес – структури допомагати в налагоджені співпраці в соціальній сфері та фері захисту довкілля з метою забезпечення рівного доступу всіх людей до переваг і здобутків глобальної економіки

Уже зараз можна побачити, як умови доцільності впливають на розвиток соціальної відповідальності в Україні. Передові підприємства та компанії активно проводять модернізацію виробництв і управлінських процесів, не лише підвищуючи економічну ефективність, але й скорочуючи використання природних ресурсів. Сертифікація ISO 14001, зростання ринку тренінгових компаній та компаній, що надають послуги у сфері управління людськими ресурсами, розроблення Принципів Корпоративного Управління України, Кодексу честі добропорядного виробника України [добровільні зобов'язання перед споживачами і суспільством] Української Асоціації Якості, — все це ознаки зародження ефективного підходу до питання відповідальності компаній.

Для компаній, залучених до цих або інших програм, наступним логічним кроком має стати розроблення власної стратегії КСВ. Розширюючи сферу застосування КСВ, компанії перетворюють Корпоративну Соціальну Відповідальність на Корпоративну Соціальну Вигоду. Соціальні та екологічні проблеми становлять не лише проблеми, але й можливості Ментальність соціальної підприємливості спроможна допомогти підприємствам у визначенні нових ринків, нових послуг на існуючих ринках, розширенні існуючих ринків і т.д.

Хоча дедалі більше вітчизняних компаній долучаються до практики етичного ведення бізнесу і десятки з них мають лідерський досвід у сфері реалізації ідей соціальної відповідальності, практика соціальної відповідальності поки що не набула значного поширення в Україні. Про це свідчать, зокрема, такі факти: масові порушення з боку роботодавців прав людини та трудових стандартів, визнаних міжнародною спільнотою, недотримання законодавчо встановлених соціально-трудових прав і гарантій працівників; низький рівень заробітної плати, приховування заробітної плати через небажання сплачувати податки та внески на соціальне страхування; тривала заборгованість із виплати заробітної плати; невиправдана економія на інвестиціях в охорону праці та здоров’я працівників, а також у професійний розвиток.

Незважаючи на безсумнівний прогрес щодо поширення ініціатив Глобального договору в Україні, на жаль, слід визнати, що впровадження філософії та етики соціоморальної відповідальності у вітчизняному бізнесі і підприємництві порівнянно з високорозвинутими країнами помітно відстає. Дається в знаки відсутність навичок ведення цивілізованого бізнесу загалом, у суспільній свідомості не переборено цілком стереотипи «аморальності бізнесу», не створено належної законодавчої бази, порушено механізм дотримання законів, внаслідок чого чимало дрібних і середніх бізнес-структур постійно перебувають під пресом очікуваного краху. В сучасних умовах кількість соціально відповідальних підприємств вУкраїні поки що невелика.

Основні блоки заходів, спрямованих на формування ефективної системи соціальної відповідальності в Україні:

1) формування ідеології і культури соціальної відповідальності ;

2) розбудова інноваційної, інтелектуальної економіки має органічно поєднуватися зі створенням економіки моральної, етичної, основним првилом якої була б залежність фінансового успіху підприємця від реальної суспільної цінності створених продуктів і послуг;

3) необхідна активізація та підвищення ефективності держави (як власника, роботодавця, законодавця, арбітра, посередника, координатора, гаранта дотримання законів) у організації соціально відповідального бізнесу;

4) створення сприятливого економічного клімату, зокрема шляхом боротьби з корупцією і послаблення податкового тиску, що призведе до оздоровлення національної економіки, її детінізації і поступового відродження;

5) оздоровлення морального клімату в суспільстві, подолання корумпованості, забеспечення законності й правопорядку, відновлення довіри до державних інститутів та держслужбовців;

6) визначення ролі роботодавців та їх представницьких організацій у суспільстві загалом і в організації СВБ зокрема;

7) активізація соціальної свідомості й ролі найманих працівників як учасниківсоціального діалогу, посилення ролі профспілок.

Як вже зазначалося, українські компанії мають багато прикладів відповідальної поведінки: від покращення умов роботи працівників, чи запровадження нових технологій, до активної благочинної діяльності. Потрібен критичний аналіз подібних програм, створення національної бази даних прикладів, які спроможні допомогти компаніям у розширенні існуючих програм або запровадженні/розробленні власної стратегії КСВ.

Серед лідерів КСВ в Україні, швидше за все, опиняться філіали або СП за участі міжнародних компаній, які мають розвинені програми КСВ. Саме таким чином концепція КСВ впроваджується на теренах наших західних сусідів.

Зрозуміло, що більшість іноземних компаній зацікавлені у впровадженні стандартів КСВ в Україні з метою уникнення проблем як в Україні, так і за кордоном.

Світовий Банк також активно пропагує концепцію КСВ серед компаній України, включаючи інтеграцію багатьох критеріїв КСВ у вимоги до проектів, які подаються до фінансування. Найближчими роками слід очікувати навіть більшої уваги до цієї концепції з боку Світового Банку, а також Міжнародної Фінансової Корпорації (яка вже проявляє значну активність у цій сфері через проект корпоративного управління). МФК та СБ — саме ці організації стають сигналізаторами зрілості концепції і необхідності для компаній звернути увагу на КСВ.

Майбутнє КСВ в Україні залежить від важливості та нагальності соціальних питань для компаній. Моральні переконання власників бізнесу, тиск з боку груп впливу, необхідність сертифікації для освоєння інших ринків — всі ці фактори спричинять визначення власної, української сутності КСВ та індивідуальних стратегій для окремих компаній. Можна вчитись від іноземних компаній та міжнародних програм, проте потрібно не забувати власні історичні традиції [як давні традиції доброчинності, так і переваги недавнього комуністичного укладу] з метою підвищення ефективності програм, систем і процесів всередині компанії. Воля до змін потрібна на найвищому рівні, без підтримки вищого керівництва програми КСВ приречені на неуспіх та занепад. Лише коли КСВ знайде відгук серед великих підприємств, можна буде говорити про поступовий розвиток концепції соціалтної відповідальності бізнесу в українських реаліях.